Постанова № 20953385, 11.08.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 серпня 2011 р. <Текст >Справа №2а-8228/11/0170/26 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді ПетренкоВ.В., за участю секретаря ТрофімовоїО.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора Совєтського району АР Крим в інтересах держави в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального підприємства «Завітненський сількомунгосп»

про стягнення адміністративно - господарських санкцій,

за участю представників сторін:

прокурор - Мінкіна Марина Миколаївна, посвідчення №11024;

від позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 08.08.11;

від відповідача - Нурмамбетов Сервер Якубович, посвідчення №355117; ОСОБА_3, довіреність б/н від 08.08.11р.

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Прокурора Совєтського району АР Крим в інтересах держави в особі Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Завітненський сіль комунгосп» про стягнення адміністративно - господарських санкцій у розмірі 5538,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно вимог ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від21.03.1991р. зі змінами та доповненнями і Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №70 від31.01.2007р., адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Прокурор та представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з причин, викладених письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.32-33).

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши прокурора та представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Завітненський сількомунгосп» зареєстроване у якості юридичної особи 26.10.2001року (а.с.34).

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від21.03.91 №875-XII (далі - Закон).

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Основні правила визначення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та застосування штрафних санкцій за невиконання цього нормативу встановлено статтями 19, 20 Закону.

Згідно ст.19 Закону для підприємств, установ і організацій, у томі числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі роботодавці) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» та Інструкцією щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» від 10.02.2007 №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384, затверджено форму звітності №10-ПІ.

Відповідно до пункту 2.1 чинної форми звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007р. №42, відповідач визначив норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 місць. Він зазначив середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу, що працювали у 2010 році у кількості 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» склала 1 особу; фонд оплати праці штатних працівників склав 89 тис. грн. (а.с.11).

Згідно самостійно поданого звіту за формою №10-ПІ відповідач повинен був забезпечити у 2010році працевлаштування одного інваліду на робочих місцях.

Суд зазначає, що відповідач самостійно у вищенаведеному звіті визначив суму адміністративно-господарських санкцій 5563грн.

Суд зазначає, що надіслання вищенаведеного повідомлення не передбачено чинним законодавством.

Позивач, як на підставу для задоволення позовних вимог посилається, на те, що відповідачем у 2010році не було працевлаштоване жодного інваліду, тоді як відповідач повинен був самостійно сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5563грн. за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте ним, але цього зобовязання не виконав, що і стало підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 18 Закону, підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома. Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

Відповідно до частини 1 ст.20 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. №70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обчислення суми адміністративно-господарських санкцій за незабезпечення нормативу працевлаштування інвалідів здійснюється саме роботодавцями, діючим законодавством України Фонд не наділений повноваженнями щодо самостійного (на власний розсуд) обчислення кількості інвалідів, які повинні бути працевлаштовані та суми адміністративно-господарських санкцій за не створення робочих місць для інвалідів, отже обчислення суми санкцій Фондом без проведення відповідної перевірки не можна визнати таким, що здійснене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до п.4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. №420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005р. за №1534/11814 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій».

У абзаці 1 Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», зазначено, що відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Листом від25.07.2011року за №19/05-1242 Совєтський районний центр зайнятості повідомив Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів про те, що Комунальне підприємство «Завітненський сількомунгосп» за період з 01.01.2010року по 01.01.2011року надало 6 звітів за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», зокрема про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів (станом на 01.07.2010року, на 01.09.2010року, на 01.10.2010року, на 01.11.2010року, на 01.12.2010 року) (а.с.21).

Таким чином, відповідач був повинен до 15 квітня 2010 року самостійно визначити та сплатити адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

При цьому суд вважає необхідним визначити, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення Фондом адміністративно-господарських санкцій підприємств, установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів працевлаштування у 2010 році 1 інваліда, також не надано суду доказів сплати за непрацевлаштування інваліда адміністративно господарських санкцій у розмірі 5563,00грн..

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрат по справі, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

В судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова у повному обсязі виготовлена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Завітненський сількомунгосп» (кодЄДРПОУ31591521) до держбюджету м. Керч (Управління Державного казначейства в АРКрим м.Сімферополь, МФО824026, ЄДРПОУ34740946, р/р31219230700019, призначення платежу: 50070000;01; адміністративно - господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами за 2010рік) 5538,00грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Петренко В.В.

<Текст >