Рішення № 20950396, 16.01.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2012 рокуСправа № 04/5026/2803/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Гури І.І., при секретарі Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача - Рудюк М.А. директор, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси до Чорнобаївського колективного будівельно-монтажного підприємства "Райагробуд", смт. Чорнобай Черкаська область про стягнення 312544,73 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Подано позовну заяву, у якій позивач просить:

- накласти арешт на грошові суми відповідача в межах 303386,02 грн. на п/р №26001301274 в Ощадбанку № 3291 смт. Чорнобай, МФО 354701, п/р № 26007060282516 в Черкаському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Черкаси, МФО 354347 та на інших, виявлених органами державної виконавчої служби рахунках відповідача в установах банків;

- накласти арешт на нерухоме майно відповідача в межах 303386,02 грн., що знаходиться за адресою по вул. Леніна, 2 в смт. Чорнобай, Черкаської області;

- стягнути з відповідача на користь позивача 208142,36 грн. основного боргу за договором поставки №01/04 від 01.04.2011 року, 62841,70 грн. штрафу, 7974,31 грн. пені, 24427,65 грн. процентів річних, 7479,22 грн. судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 квітня 2011 року сторони уклали договір поставки №01/04 та 30 вересня 2011 року - Додаткову угоду, на виконання умов яких позивач поставив відповідачу вугілля, однак відповідач в порушення умов договору та додаткової угоди до договору товар оплатив лише частково.

Ухвалою суду від 15 грудня 2011 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, справу призначено на 27 грудня 2011 року, відмовлено у задоволені клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву просив позов задовольнити частково в частині сплати основного боргу, а в частині накладення штрафних санкцій відмовити; мотивував наступним: на виконання умов договору позивач поставив кам'яне вугілля на загальну суму 219786,36 грн., відповідач сплатив за нього коштами та продукцією на загальну суму 16894 грн., заборгованість становить 202892,36 грн., хоча позивачем у позовній заяві вказується борг відповідача - 208142,36 грн., різниця становить 5250 грн., які позивач не врахував під час здійснення розрахунку, тобто не включив накладну № 19 від 01.11.2011 року згідно якої ОСОБА_3 було видано 7 тисяч штук цегли на суму 5250 грн.; окрім того, позивач нарахував штраф, пеню та проценти річних, відповідач вважає, що дані штрафні санкції нараховані з порушенням законодавства, позивач в порушення п. 6 ст. 232 ГК України нарахував штрафні санкції за весь період дії договору, а також при нарахуванні штрафних санкцій не врахував 5250 грн. погашеного боргу; послався на те, що незважаючи на фінансові труднощі відповідач по мірі можливості виконує свої зобов'язання щодо погашення заборгованості позивачу і готовий запропонувати позивачу для вирішення питання по суті укласти мирову угоду.

У заяві від 26 грудня 2011 року (надійшла до суду 04 січня 2012 року) про збільшення позовних вимог, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 208142,36 грн. основного боргу за договором поставки № 01/04 від 01.04.2011 р., 62841,70 грн. штрафу, 10722,77 грн. пені, 30837,90 грн. процентів річних, та 7662,39 грн. судового збору; представник позивача послалася на ч. 4 ст. 22 ГПК України, вказала, що у зв'язку зі збільшенням періоду прострочення виконання зобов'язання за договором поставки станом на 12.01.2012 р. заборгованість відповідача визначена в сумі 312544,73 грн., додала новий розрахунок ціни позову.

Дана заява відповідає праву позивача, встановленому ст. 22 ГПК України, прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні з 12 січня по 16 січня 2012 року була оголошена перерва.

У судовому засіданні:

- представник позивача просила прийняти заяву про збільшення позовних вимог до розгляду, вручила копію заяви про збільшення позовних вимог представнику відповідача у судовому засіданні, оскільки він повідомив, що по пошті відповідач ще не отримав дану заяву; підтримала збільшені позовні вимоги; зазначила, що відповідачем була поставлена продукція позивачу, однак поставка даної продукції не була зарахована як часткове погашення даного боргу, оскільки не було відповідної заяви про зарахування, звернула увагу на те, що акт звірки взаємних розрахунків підписаний обома сторонами; повідомила, що згідно умов договору відповідач не мав права розраховуватися продукцією, однак якщо відповідач подасть заяву про зарахування поставленої відповідачем продукції позивачу в якості часткової оплати боргу за товар, дане зарахування позивач проведе; зазначила, що їй не відомо про дані переговори керівників сторін; надала роз'яснення щодо розрахунків штрафних санкцій, зокрема вказала, що штраф передбачений у додатковій угоді до Договору; щодо обмеження, яке встановлене у Законі про припинення нарахування пені через 6 місяців, то договір містить іншу умову, звертає увагу суду на певний пункт договору; після перерви у судовому засіданні повідомила, що їй до початку судового засідання представник відповідача вручив Акт взаємозаліку від 30.11.2011 року щодо проведення взаємозаліку на суму 5250,00 грн. за отриманий позивачем товар згідно накладної № 119 від 1.11.2011 року та лист вих. № 1 від 16.01.2012 року, у якому просить зарахувати суму 5250 грн. без доказів направлення даних документів позивачу; надала пояснення щодо нарахованих штрафних санкцій, пояснила, що остання вказана накладна не охоплюється умовами додаткової угоди до Договору у зв'язку з видом вугілля, яке не передбачене умовами додаткової угоди до договору, а передбачено договором, тому діють тут умови договору, внаслідок чого позивач нарахував 50% річних, а не 3% річних і не рахував штраф; просила позов задовольнити повністю, стягнути заявлену до стягнення суму та судові витрати, щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, сплачених позивачем у звязку з подачею до суду заяви про забезпечення позову, у якому судом було відмовлено позивачу, вважала, що їх відшкодування питання спірне, якщо вони не будуть присуджені до стягнення, позивач заперечувати проти цього не буде;

- представник відповідача повідомив, що по пошті відповідач ще не отримав заяву про збільшення позовних вимог; заперечив проти позову, дотримуючись письмових заперечень; вказав, що крім зазначеної позивачем часткової оплати здійсненої відповідачем коштами та продукцією, відповідач розрахувався з позивачем також продукцією на суму 5250,00 грн., що була поставлена позивачу згідно накладної, що не було враховано позивачем при заявлені даного боргу до стягнення; заперечив щодо стягнення штрафних санкцій; повідомив, що між керівниками сторін ведуться переговори з метою укладення мирової угоди, відповідач має намір в найближчий час погасити залишок основного боргу, розмір якого вказаний ним у письмовому відзиві (з врахуванням зменшення основного боргу на суму продукції, яка була поставлена відповідачем позивачу), щодо штрафних санкцій відповідач не погоджується, вказав, що можливо позивач відмовиться від них у зв'язку з погашенням відповідачем основного боргу.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

01 квітня 2011 року приватний підприємець ОСОБА_3 (постачальник за договором, позивач у справі) та КБМП "Чорнобай райагробуд" (покупець за договором, відповідач у справі) уклали договір поставки №01/04 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти у власність та оплатити вугілля камяне (далі за текстом «товар») партіями, на умовах визначених даним договором (п. 1.1.Договору).

Договір містить, зокрема, такі умови:

- постачальник поставляє вугілля за ціною, що діє на момент поставки на кожну марку отриманого вугілля (п. 2.1);

- орієнтовно кількість товару за даним договором складає 600 тонн (п. 2.2);

- загальна сума договору орієнтовно складає 400,00 тис. грн. з ПДВ (п. 2.4);

- розрахунок за вугілля покупець проводить шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну отриману партію товару на основі рахунку та видаткової накладної продавця (п.4.1);

- покупець здійснює оплату вартості отриманого товару згідно видаткової накладної на протязі 10 днів з дня отримання товару (п.4.2);

- покупець отримує товар самостійно самовивозом із складу продавця (п. 5.1.);

- перехід права власності на товар до покупця здійснюється в момент його фактичної передачі ( п. 5.2.);

- в документі, що підтверджує право переходу власності товару, сторони вказують кількість, марки вугілля та загальну вартість, переданої у власність покупця партії товару (п. 5.3.);

- за умови невиконання або неналежного виконання однією із сторін умов, зазначених в договорі, винна сторона сплачує сумлінній стороні збитки, повязані з неналежним виконанням умов договору (п.6.1);

- у разі прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пятдесят процентів річних від простроченої суми (п 6.2);

- за умови порушення строків оплати, вказаних в п.4.2 даного договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на даний період, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення виконання грошових зобовязань (п. 6.3);

- сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобовязань, не звільняє винну сторону від виконання обовязків за умовами даного договору (п. 6.4);

- даний договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих зобов'язань (п. 7.1.);

- усі зміни та доповнення до даного договору діють за умови, якщо вони зроблені у письмовій формі та підписані обома сторонами (п. 8.4.).

30 вересня 2011 року сторони уклали Додаткову угоду до Договору на таких обов'язкових для сторін умовах, зокрема:

- постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля марки "ДГР 0-200 мм." та "ДГ концентрат п/п", у кількості згідно видаткових накладних (п. 1.1.);

- сторони дійшли згоди про ціну товару на умовах самовивозу та специфікації до нього, а саме вугілля марки "ДГР 0-200 мм." Вартістю 670,00 грн. за одну метричну тонну вугілля нетто та "ДГ концентрат п/п" вартістю 920,00 грн. за одну метричну тонну вугілля нетто. (п. 1.2.);

- поставка вугілля здійснюється самовивозом, транспортом та за рахунок покупця (п. 2.1.);

- оплата вартості вугілля відповідно до його договірної ціни здійснюється в такому порядку: покупець протягом п'яти банківських днів з дня одержання від постачальника повідомлення про наявність вугілля на складах постачальника, зобов'язаний перерахувати на рахунок постачальника п'ятдесят відсотків вартості партії вугілля, а залишок п'ятдесят відсотків вартості, сплатити протягом трьох банківських днів після отримання товарної партії згідно видаткової накладної та виставлених постачальником рахунків-фактур (п. 3.1.);

- за порушення термінів перерахування платежів за отриманий товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення, три відсотки річних, а також за прострочення понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі ста відсотків від суми простроченого платежу (п. 4.2.);

- додаткова угода до діючого Договору набирає чинності від дня його укладення і діє протягом 12 місяців (п. 5.1.).

На виконання умов Договору та Додаткової угоди до Договору позивач поставив відповідачу вугілля на загальну суму 219786,36 грн., що підтверджується видатковими накладними від 20.05.2011 р. № 01 на суму 35501,42 грн., від 21.06.2011 р. № 01 на суму 36015,11 грн., від 29.07.2011 р. № 04 на суму 6584,99 грн., від 09.08.2011 р. № 01 на суму 18720,12 грн., від 09.09.2011 р. № 01 на суму 27579,00 грн., від 23.09.2011 р. № 02 на суму 15969,02 грн., від 04.11.2011 р. № 01 на суму 32421,50 грн., від 11.11.2011 р № 02 на суму 30420,19 грн., від 21.11.2011 № 03 на суму 16575,00 грн. та рахунками-фактурами.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 11644,00 грн., а саме: - товаром , що підтверджується накладною № 114 від 14.10.2011 року на суму 1644,00 грн. та визнається позивачем як зарахування оплати за поставлений товар згідно Договору (зарахування зустрічних однорідних вимог), про що вказано у позовній заяві, та коштами, що підтверджується платіжними дорученнями № 74 від 17.10.2011 року на суму 5000,00 грн. та № 82 від 21.10.2011 року на суму 5000,00 грн.

Залишок боргу становить 208142,36 грн. (219786,35 грн. - 11644,00 грн.).

Сторонами підписаний Акт звірки взаємних розрахунків від 21.11.2011 року, згідно якого сторони звірили розрахунки за травень-листопад 2011 року станом на 21.11.2011 року та виявили, що сальдо на 21.11.2011 року становить 208142,33 грн. на користь позивача.

Позивач направив відповідачу вимогу від 29.11.2011 року № 52 в порядку згідно ст. 530 ЦК України, однак відповідач на вимогу не відповів, борг не погасив.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Сторони правовідносин є субєктами господарювання, зобовязання, що виникли між ними, суд вважає господарськими договірними у сфері господарсько-торговельної діяльності. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Господарські договори укладаються за правилами встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ст.ст.173, 179, 263 ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору та Додаткової угоди до Договору позивач поставив відповідачу товар, який відповідач прийняв, що підтверджується видатковими накладними. Строк оплати за отриманий товар, що встановлений п. 4.2. Договору та п. 3.1. Додаткової угоди настав , однак відповідач оплату у повному обсязі не здійснив.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву щодо основного боргу пояснив, що на виконання умов договору позивач поставив кам'яне вугілля на загальну суму 219786,36 грн., відповідач сплатив за нього коштами та продукцією на загальну суму 16894 грн., заборгованість становить 202892,36 грн., хоча позивачем у позовній заяві вказується борг відповідача - 208142,36 грн., різниця становить 5250 грн., які позивач не врахував під час здійснення розрахунку, тобто не включив накладну № 19 від 01.11.2011 року згідно якої ОСОБА_3 (позивачу) було видано 7 тисяч штук цегли на суму 5250 грн.

Суд виходить з наступного.

Згідно п.4.1 Договору розрахунок за вугілля покупець проводить шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Вимогу про оплату товару коштами містить і Додаткова угода до Договору.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідачем не наданий суду доказ виконання вимог ст. 601 ЦК України.

Враховуючи викладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 208142,36 грн. основного боргу з оплати за поставлений товар.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву вказав, що вважає, що штраф, пеня та проценти річних нараховані з порушенням законодавства, дане нарахування суперечить п. 6 ст. 232 ГК України, оскільки позивач нарахував штрафні санкції за весь період дії договору, а також при нарахуванні не врахував 5250 грн. погашеного боргу.

Доводи відповідача суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Неврахуванння позивачем в якості оплати здійснену відповідачем позивачу поставку товару на суму 5250,00 грн. спростовується у рішенні вище щодо стягнення суми основного боргу.

Згідно п. 6.3 Договору за умови порушення строків оплати, вказаних в п. 4.2 даного договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на даний період, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь час прострочення виконання грошових зобовязань.

Відповідно до п. 4.2. Додаткової угоди від 30 вересня 2011 року до Договору за порушення термінів перерахування платежів за отриманий товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення, три відсотки річних, а також за прострочення понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі ста відсотків від суми простроченого платежу.

Позивачем нарахована пеня за прострочення виконання відповідачем зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ без припинення нарахування через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано з сум боргу по накладних, коли поставка товару була здійснена позивачем в той час, коли діяли умови Договору, а саме п. 6.3, згідно якого пеня нараховується за весь час прострочення виконання грошових зобовязань, оскільки Додаткова угода до Договору, що містить інші умови щодо пені була укладена сторонами 30 вересня 2011 року.

З сум боргу по накладних, коли поставка товару була на момент чинності Додаткової угоді від 30.09.2011 року до Договору, пеня нарахована позивачем за періоди, кількість днів яких не перевищує 6 місяців.

Розрахунок пені, здійснений позивачем, перевірений судом, він є обґрунтованим, судом встановлена більша сума пені, однак суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог, тому заявлені позивачем 10722,77 грн. пені підлягають до стягнення.

У ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 4.2. Додаткової угоди від 30 вересня 2011 року до Договору сторони встановили, що за порушення термінів перерахування платежів за отриманий товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення, три відсотки річних, а також за прострочення понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі ста відсотків від суми простроченого платежу.

Позивач обґрунтовано нарахував штраф за прострочення понад тридцять днів у розмірі ста відсотків від суми простроченого платежу по накладних від 04.11.2011 року та від 11.11.2011 року. Розрахунок штрафу в сумі 62841,70 грн. перевірений судом, він є вірним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п 6.2. Договору сторони встановили, що у разі прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пятдесят процентів річних від простроченої суми.

30 вересня 2011 року сторони уклали Додаткову угоду , згідно п. 4.2. якої за порушення термінів перерахування платежів за отриманий товар, покупець сплачує постачальнику три відсотки річних.

Позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобовязання проценти річних, а саме 50% річних від прострочених сум по накладних від 20.05.2011 року, від 21.06.2011 року, від 29.07.2011 року, від 09.08.2011 року, від 09.09.2011 року, від 23.09.2011 року (коли діяли умови Договору, а не умови Додаткової угоди від 30.09.2011 року) та від простроченої суми по накладній від 21.11.2011 року, коли хоч і набрала чинності Додаткова угода від 30.09.2011 року, але вона передбачає поставку вугілля певного виду, і не охоплює поставку того виду вугілля, яке було поставлено по даній накладній, тому тут застосовуються умови Договору, де передбачена поставка вугілля камяного без посилання на вид.

Позивач обґрунтовано нарахував за порушення термінів перерахування платежів за отриманий товар по видаткових накладних від 04.11.2011 року та від 11.11.2011 року три відсотки річних, оскільки 30 вересня 2011 року була укладена вказана вище Додаткова угода.

Розрахунок процентів річних судом перевірений, в сумі 30837,90 грн., він є вірним.

З огляду на наведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 208142,36 грн. основного боргу, 62841,70 грн. штрафу, 10722,77 грн. пені, 30837,90 грн. процентів річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6250,88 грн. судового збору, сплаченого останнім при поданні позову. Не підлягають поверненню 1450.11 грн. судового збору, які сплачені позивачем за подачу заяви про забезпечення позову, в задоволенні якої ухвалою суду відмовлено.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Чорнобаївського колективного будівельно-монтажного підприємства "Райагробуд", Черкаська область, Чорнобаївський район, смт. Чорнобай, вул. Леніна, 2, ідентифікаційний код 03587796 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 208142,36 грн. основного боргу, 62841,70 грн. штрафу, 10722,77 грн. пені, 30837,90 грн. процентів річних та 6250,88 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

СуддяІ.І. Гура

Повне рішення складено 19 січня 2012 року.