ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 26/20416.01.12
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал”
до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103
Голосіївського району»
про стягнення 1712320, 88 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 43 від 31.12.2011 року;
ОСОБА_2 представник за довіреністю № 53 від 31.12.2011 року;
від відповідача: ОСОБА_3. представник за довіреністю н/б від 03.01.2011 року.
Встановив :
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району»про стягнення 1712320, 88 грн. заборгованості за договором № 06439/2-01 від 14.03.2006 року на постачання питної види та приймання стічних вод через приєднані мережі.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14.03.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЖЕО - 103»(абонент за договором) укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06439/2-01.
Відповідно п. 1.1. договору, позивач зобов'язався забезпечувати відповідача питною водою та приймати від нього каналізаційні стоки, а Відповідач, в свою чергу зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01. 07. 1994 р.,які були чинними на момент підписання договору та втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користуванням системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008р.
Згідно п. 3.1.1. договору, постачальник надавав і продовжує надавати абоненту послуги з водопостачання та водовідведення. Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначаєтеся за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником (п.2.2.1. Договору). Відповідно до договору, щомісячно відповідачеві через банківську установу засобами електронного зв'язку направляються платіжні документи, де зазначаються кількість та вартість наданих послуг згідно діючих тарифів з урахуванням ПДВ.
Згідно п. 2.2.2. договору, оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документа до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.
Згідно п. 2.2.4 договору, в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.
Позивач виконує покладені на нього договором та чинним законодавством обов'язки сумлінно та належним чином, надаючи послуги з водопостачання та приймаючи від відповідача каналізаційні стоки цілодобово. Однак відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, яке регулює відносини у цій сфері господарювання, несвоєчасно та не в повному обсязі проводить розрахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, внаслідок чого за період з серпня 2010 року по травень 2011 року у відповідача виникла заборгованість за отримані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 1531584,44 грн.
Таким чином, відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»звернулось до суду з вимогою про стягнення з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району»заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 1531584,44 грн., 3 % річних в сумі 14862,34 грн., інфляційних витрат в розмірі 89085,34 грн. та пені в розмірі 76788,75 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.07.2011 року позов публічного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2011 року ухвалу господарського суду м. Києва від 14.07.2011 року по справі№ 26/204 скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2011 року залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2011 року по справі№ 26/204.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.11.2011 року справу № 26/204 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 12.12.2011 року.
У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження доказів по справі в судовому засіданні 12.12.2011 року оголошено перерву до 16.01.2012 року.
В судове засідання 16.01.2012 року зявились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району»заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 1531584,44 грн., індекс інфляції в розмірі 89085,34 грн., 3 % річних в сумі 14862,34 грн. та пені в розмірі 76788,75 грн., а також державне мито в сумі 17 123,21 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник відповідача в повному обсязі підтримав порушені в судовому засіданні 12.12.2011 року клопотання про зупинення провадження у справі та про залучення до участі у справі комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр»Київської міської державної адміністрації, в якості третьої особи. Вказані клопотання не підлягають задоволенню, у звязку з їх необґрунтованістю.
Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог, а також порушив перед судом клопотання про зменшення розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства..
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 затверджено «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
У цих Правилах визначено, що: централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.
Закон України «Про питну воду та питне водопостачання»визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.
В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.
14.03.2006 року між відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»(постачальник за договором) та комунальним підприємством «ЖЕО-103»Голосіївської районної у м. Києві ради (абонент за договором) укладено договір № 06439/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.
У відповідності до положень п 1.1. статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(нова редакція) затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», протокол від 20.12.2010 року, визначено, що публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(ідентифікаційний код 03327664) є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».
Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим договором постачальник (позивач) зобовязується надавати абоненту (відповідачеві) послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати і своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися, порядку і користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994р. за № 165/374 (в подальшому правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002р. зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002р. за № 403/6691 (в подальшому правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Відповідно до п. 2.1.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох обєктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженням із постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу..
Пунктом 2.1.2. договору передбачено, що зняття показів з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним обємом водоспоживання (до 20 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.
Згідно з п. 2.1.4. договору, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 правил користування.
Порядок розрахунків за договором сторони погодили відповідно до положень розділу 2 договору, а саме постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.
У платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2).
Умовами п.п. 12.5 та 1.10 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 передбачено, що рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. За твердженням представника позивача відповідачу надаються послуги - як споживачу 11 групи.
Відповідно до п. 12.6 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374. рахунки за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення виставляються абоненту за допомогою автоматизованих систем на базі ЕОМ.
Позивач виконав всі умови договору належним чином, надаючи послуги з водопостачання та приймаючи від відповідача каналізаційні стоки цілодобово. Однак, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконує належним чином взяті на себе зобовязання, стосовно повної, своєчасної та систематичної оплати спожитих ним послуг. Таким чином, за період з серпня 2010 року по травень 2011 року відповідачу було здійснено поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі на загальну суму 4141776,28 грн., тоді як відповідачем було сплачено лише 2610191,84 грн. Отже, станом на 30.04.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем за надані з серпня 2010 року по травень 2011 року послуги з поставки питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі становить 1531584,44 грн.
Відповідно п. 2 Приміток Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 року, у розрахунках за послуги з водовідведення кількість стічних вод приймається рівною загальній кількості спожитої холодної та гарячої води.
Твердження відповідача відповідно того, що позивач неправомірно введено розрахункові листи для виготовлення та відведення гарячої води, оскільки відповідно до умов договору основними обов'язками постачальника за укладеним між сторонами договором є: забезпечення постачання питної води, якість яка відповідає ДОСТу 2874-82, приймання каналізаційних стоків, які не гранично допустимі концентрації шкідливих речовин. В свою чергу, відповідач повинен сплатити вартість наданих послуг за тарифами встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством України, оформитися у позивача як абонент, представити перелік співабонентів тощо.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно ст. 16 Закону України „Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.
Статтею 13 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Так, зокрема, згідно п. 1.1 договору, постачальник зобовязався надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобовязується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65.
Правилами користування є нормативно-правовим актом, який запроваджує порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначає взаємовідносини між підприємством питного водопостачання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізації на території України, отже, Правила користування є єдиним чинним нормативно-правовим актом, що встановлює механізм проведення розрахунків за холодну воду, яка використовується для виготовлення гарячої води.
Відповідно до п. 1.2. Правил користування, їх дотримання є обов'язковою вимогою для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їх відомчої належності і форми.
Пунктами 12.3, 12,17 зазначених Правил користування встановлено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються безпосередньо з підприємствами, які споживають воду.
Враховуючи наведене, необхідно підкреслити, що публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»є виробником та постачальником послуг центрального питного водопостачання, а комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району»відповідно до договору є споживачем таких послуг, а тому зобов'язаний оплачувати отримані послуги, оскільки ним була спожита питна вода, в тому числі і питна вода використана для виготовлення гарячої води, та скинуто стоки у систему міської каналізації.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, дії публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»по виставленню рахунків за постачання питної води, яка використовується для виготовлення гарячої води та відповідного обсягу стоків безпосереднім споживачем, а саме комунальне підприємство ««Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району», що перебуває з публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»у договірних відносинах, цілком і повністю відповідає нормам діючого законодавства України у сфері питного водопостачання.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06439/2-01 від 14.03.2006 року в період з серпня 2010 року по травень 2011 року у відповідача перед позивачем в сумі 1531584,44 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У звязку з неналежним виконання зобовязань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 76788,75 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 4.2. договору, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.
В судовому засіданні 16.01.2012 року відповідач просив зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій в порядку ч. 3 ст. 83 ГПК України. Відповідач просив врахувати те, що організація є неприбутковою та понесла значні матеріальні витрати, у звязку з відновленням аварійних проривів стояків холодного та гарячого водопостачання.
Відповідно до п. 3. ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.
Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобовязанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п.2.4. розяснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань” від 29 квітня 1994 року № 02-5/293, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила договір, суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязань, причини неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення у виконанні зобовязання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Дослідивши подані матеріали, суд вважає, що дане клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій нарахованих позивачем достатньо обґрунтоване та належно мотивоване, а тому, з урахуванням принципів розумності, справедливості, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафних санкцій нарахованих позивачем, а саме підлягає стягненню пеня в розмірі 5 000,00 грн.
Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати повязані з інфляційними процесами в сумі 89085,34 грн. та 3% річних в розмірі 14862,34 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Суд встановив, що розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем є не вірним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції зараховується за весь час прострочення зобовязання. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд наводить власний розрахунок суми інфляційних витрат:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу
Код 1-1378
06.09.2010 30.04.2011213159.361.09420036.98
06.10.2010 - 30.04.2011100490.361.0646431.38
06.11.2010 - 30.04.201179720.661.0584623.80
06.12.2010 - 30.04.201186008.631.0554730.47
06.01.2011 - 30.04.2011189456.071.0478904.44
06.02.2011 - 30.04.2011110446.821.0363976.09
06.03.2011 - 30.04.201145417.021.0271226.26
06.04.2011 - 30.04.201179981.991.0131039.77
Код 1-1703
06.02.2011 30.04.2011105.771.0363.81
06.03.2011 - 30.04.2011115.681.0273.12
06.04.2011 - 30.04.201196.001.0131.25
Код 1-1704
06.02.2011 - 30.04.201112336.101.036444.10
06.03.2011 - 30.04.201112516.951.027337.96
06.04.2011 - 30.04.201110797.101.013140.36 Код 1-51378
06.09.2010 - 30.04.201133958.821.0943192.13
06.10.2010 - 30.04.201131231.211.0641998.80
06.11.2010 - 30.04.201144218.161.0582564.65
06.12.2010 - 30.04.201150854.951.0552797.02
06.01.2011 - 30.04.201188715.791.0474169.64
06.02.2011 - 30.04.201150678.481.0361824.43
06.03.2011 - 30.04.201161387.531.0271657.46
06.04.2011 - 30.04.201163958.241.013831.46
70935,38
Таким чином, в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 18149,96 грн. відмовити.
З огляду на вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 14862,34 грн. за розрахунком позивача, а інфляційних витрат в розмірі 70935,38 грн. відповідно до розрахунку суду.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-103 Голосіївського району»(03040, м. Київ, вул. Деміївська, 33, ідентифікаційний код 26385316) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) суму основного боргу 1531 584 (один мільйон пятсот тридцять одна тисяча пятсот вісімдесят чотири) грн. 44 коп., пеню в розмірі 5 000 (пять тисяч) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 14 862 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 34 коп., індекс інфляції в розмірі 70935 (сімдесят тисяч девятсот тридцять девять) грн. 38 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 16 941 (шістнадцять тисяч девятсот сорок одна) грн. 71 коп., 233 (двісті тридцять три) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Мудрий
Дата підписання рішення: 20.01.2012 року
Судове рішення № 20949902, Господарський суд м. Києва було прийнято 16.01.2012. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 26/204. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: