Рішення № 20949854, 17.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/16217.01.12 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О. За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-сервіс", м. Київ

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 154 603,56 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - юрисконсульт

від відповідача: ОСОБА_2 юрисконсульт

За клопотанням відповідача з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (пятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-сервіс" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 154 603,56 грн. згідно Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №320473 від 16.03.2006 р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних та 3% річних заперечував, основний борг визнав повністю.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову оцінку відносинам сторін, вислухавши доводи представників позивача, мотиви письмових заперечень відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що на підставі укладеного між сторонами Договору №320473 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 16.03.2006 р., далі Договір, позивач, як Постачальник, на виконання вимог пунктів 1.1, 2.2.1 та 2.3.1 Договору здійснив постачання на адресу відповідача, як Споживача, теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення в період опалюваного сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількостях та обсягах відповідно до Додатку №1 до Договору, а відповідач узяв обвязки не пізніше 25 - числа поточного місяця сплатити вартість спожитої теплової енергії (підпункт 2.3 Договору, пункту 10 Додатку №2 до Договору).

Факт надання теплової енергії на межу балансової належності Споживача підтверджується узгодженими між сторонами тарифами визначеними у договорі, в тому числі додатками до нього, листуванням, проведеним між сторонами у частині застосування тарифів та теплову енергію, обліковими картками на підтвердження величини фактично спожитої теплової енергії, визначеної в гігакалоріях (табуляграми) та її вартість за кожним особовим рахунком Споживача за розрахунковий період тощо.

У звязку з несплатою теплової енергії за умовами договору, за відповідачем за період з 01.11.2010 р. по 01.10.2011 р. утворився основний борг в сумі 140 653,14 грн. за користування тепловою енергією, який він намагається стягнути.

Оскільки мало місце прострочення грошового зобовязання, позивач з посиланням на приписи частини 2 статті 625 ЦК України намагається стягнути з відповідача додатково інфляційні в сумі 10 174,44 грн. та три процента річних в сумі 3 775,98 грн. за період прострочення грошового зобовязання з 01.11.2010 р. по 01.10.2011 р.

Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, виходячи із наступного:

Між сторонами укладено договір теплопостачання, як різновид купівлі-продажу, де теплова енергія виступає як товар. Сторони досягли суттєвих умов договору відносно його предмету, ціни, строку, встановили тарифи, порядок розрахунків, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 638, 655, 712, 714,692 ЦК України, приписів ст.ст. 180, 181, 275 ГК України, він вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є субєкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Відповідно до вимог статей 24, 25 Закону України “Про теплопостачання” споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Докази у справі свідчать про те, що зобовязання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача.

Надіслані Постачальником на адресу Споживача первинні документи, у тому числі рахунки на сплату вартості витраченого теплоносія на підставі пункту 10 Додатку №2 в сумі 140 653,14 грн. на даний момент не сплачені останнім. Заборгованість у розмірі 140 653,14 грн. визнана відповідачем повністю. Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зобовязання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з нього основного боргу у розмірі 140 653,14 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення відповідачем поставленої теплової енергії за Договором, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 10 174,44 грн. та трьох процентів річних в сумі 3 775,98 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню. Витрати по державному миту в сумі 1 546,04 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. покладаються на відповідача у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Житло-сервіс" ради згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.01.2012 р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. ст.ст. 24, 25 Закону України „Про теплопостачання”, Законом України „ Про житлово-комунальні послуги”, ст. ст. 625, 627, 638, 655, 712, 714,692 ЦК ЦК України, ст. ст. 20, 55, 173, 174, 175, 193, 275, 276, 277 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 36, 44, 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-сервіс" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-сервіс", 04053, м. Київ, пров. Бехтерєвський, 14, ід. код 30167045, на користь:

- Публічного акціонерного товариства "Київенерго", 01001, м. Київ, пл. І. Франка, ід. код 00131305, основний борг в сумі 140 653,14 грн., три проценти річних в сумі 3 775,98 грн., інфляційні в сумі 10 174,44 грн., витрати по державному миту в сумі 1 546,04 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ. 3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Суддя Підченко Ю.О. Повне рішення складено 19.01.2012 р.