Ухвала суду № 20948464, 17.01.2012, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 2-п-182/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2012 р.

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі:головуючого судді - Шевчук Ю. В. ,

при секретарі - Мамончик К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом ДП «ПМК-71»до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 жовтня 2011 року ухваленому у справі за позовом ДП «ПМК-71»до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, позовні вимоги ДП «ПМК-71»до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним задоволені; визнано договір від 18.10.1994 року, укладений між ДП «ПМК 71»(код ЄДРПОУ 01271959, 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул.. Промислова,2, 0636494659) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) про дольову участь у будівництві в блоці АДРЕСА_3 недійсним.

09 грудня 2011 року представник відповідача подав до суду заяву про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що відповідач не був належним чином сповіщений про час та дату розгляду справи, чим був позбавлений можливості дати пояснення по суті справи, а також на те, що судом не були досліджені важливі для справи обставини.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи заяви та просив задовольнити заяву мотивуючи це наступним. 12 жовтня 2011 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області по справі за позовом ДП «ПМК-71»до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним було винесене заочне рішення, яким позовні вимоги ДП «ПМК-71»були задоволені в повному обсязі. Копію вказаного заочного рішення, ні відповідач, ні представник ОСОБА_1 не отримували.

Також ОСОБА_1 пояснив, що позовна заява ДП «ПМК-71»(без зазначення повного найменування) подана до ОСОБА_2 з зазначенням його місця проживання: АДРЕСА_2 що підтверджується вказаною позовною заявою.

ОСОБА_2 зареєстрований, однак не проживає в м. Білгород-Дністровському.

Ухвалу про відкриття провадження по справі та призначення до судового розгляду ОСОБА_2 отримав за вказаною адресою в позовній заяві із запізненням.

19.04.2011 р. представником ОСОБА_2 було подано клопотання про передачу справи за місцем проживання відповідача, тобто до Овідіопольського районного суду Одеської області, що в свою чергу відповідає ч. 1 ст. 77 ЦПК України.

Впродовж розгляду вказаної справи повістки направлялися ОСОБА_2, як за місцем його проживання, так і за місцем його реєстрації, тобто, коли судові повістки направлялися за місцем проживання ОСОБА_2 вони не направлялися за місцем реєстрації останнього, і навпаки. А відтак, ОСОБА_2 не міг знати та не знав, за якою адресою він буде сповіщатися, а відтак останню судову повістку він не отримав, так як знаходився на той час за місцем реєстрації, що в свою чергу підтверджується матеріалами справи. Представник окремо не сповіщався.

Таким чином, ОСОБА_2 і його представник, не були сповіщені про те, що дана справи призначена на 12 жовтня 2011 р., а відтак причина неявки є обґрунтованою і у зв'язку з чим, ні представник ні ОСОБА_2 не мали змоги сповістити суд про те, що ніким не отримана судова повістка.

Стосовно доказів та обставин, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти вимог позивача ОСОБА_1 пояснив наступне.

Як вбачається з позовної заяви позивача і заочного рішення суду, єдиною підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним позивач вказує, а суд приймає за підставу для визнання договору недійсним, наступне: «З боку ДП «ПМК-71»договір підписував начальник ОСОБА_3 Однак на час підписання вказаного договору виконуючим обов'язки начальника управління з правом підпису усіх договорів та фінансово банківських документів на головного інженера ДП «ПМК-71» ОСОБА_4, що підтверджується розпорядженням від 14.10.1994 року, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 4)»(вказаний текст, як і весь текс заочного рішення повністю аутентичний позовній заяві ДП «ПМК-71»). Однак, представник відповідача ОСОБА_1. звернув увагу суду на наступне:

1.Ознайомившись з матеріалами справи, вбачається, що в матеріалах справи відсутнє вказане розпорядження, а є наявна копія такого розпорядження, невідомого походження, у зв'язку з чим виникає питання про допустимість та належність такого доказу (ст.ст. 58-59 ЦПК України), у зв'язку з чим є необхідність в перевірці допустимості та належності вказаної ксерокопії в судовому засіданні з оглядом оригіналу такого документу;

2.Не перевірені повноваження ОСОБА_3 на видання таких розпоряджень відповідно до статуту підприємства на час видання розпорядження, у зв'язку з чим є необхідність перевірки таких повноважень в судовому засіданні.

3.Не перевірені обставини щодо дійсності вказаного розпорядження, у зв'язку з чим є необхідність перевірки дійсності вказаного розпорядження в судовому засідання;

4.В матеріалах справи відсутній договір, укладений між сторонами по цій справі, а є лише його ксерокопія невідомого походження, у зв'язку з чим є необхідність в перевірці походження вказаної ксерокопії з оглядом оригіналу документу;

5.З наведених вище причин, відповідач не надав суду, а суд не зміг оцінити для правильного, об'єктивного і всебічного розгляду даної справи такі докази, як:

-Довідка від 04.01.1996 р. № 6, видана на ім'я ОСОБА_2 про виконання оспорюваного правочину; Пояснення Держаного підприємства «Пересувна механізована колона № 71»від 25.04.2002 р. № 27/07, з яких вбачається, що позивач визнає договір; Акт від 27 квітня 2002 року про виконання сторонами умов оспорюваного правочину;

-Лист від 09.09.2005 року № 9/07-92, в якому позивач фактично визнає договір дійсним та виконаним; - Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської

області від 27.10.2010 року у справі 2-1056 2010 рік, в якому встановлені ті

обставини, які суд встановлює в своєму заочному рішенні від 12 жовтня 2011 р.

Також, представник відповідача звернув увагу суду і на те, що представництво, як правовий інститут (ст. 62 ЦК УРСР і ст. 237 ЦК України) відокремлюється від такого поняття, як дії органу юридичної особи з реалізації її дієздатності (ст. 29 ЦК УРСР і ст. 92 ЦК України), тобто, до дій та повноважень органу юридичної особи, в нашому випадку - голови ДП «ПМК-71»не можуть застосовуватись положення цивільного законодавства, яку регулюють інститут представництва, а повинні бути застосовані положення цивільного законодавства, які регулюють повноваження органу юридичної особи.

Зазначене твердження відображається, як із самого цивільного законодавства (наведених норм), так і з наявної судової практики. Так, у постанові Вищого арбітражного суду України від 02.08.2001 року у справі № 2/487 з цього приводу зазначається, що вищенаведені обмеження (обмеження, що стосуються представника) не можуть застосовуватись до дій, що вчиняються керівниками юридичної особи.

Також заслуговує на увагу і та обставина, що відповідно до чинного законодавства та судової практики, відповідно до якої: «у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження»(ч. З ст. 92 ЦК України).

Більш того, судом не перевірено та не встановлено, чи діяло розпорядження від 14.10.1994 року 18.10.1994 року, тобто в день укладення оспорюваного договору, чи виносилось інше розпорядження у вказаний період часу та коли начальник ОСОБА_3 приступив до роботи. З наданих же позивачем ксерокопій документів, які є в матеріалів справи, чітко вбачається, що на договорі наявний відбиток печатки підприємства підпис його органу - начальника ОСОБА_3, що в свою чергу дає підстави стверджувати, що печатка начальником нікому не передавалась, знаходилась у нього, а як наслідок будь-які обмеження у начальника ОСОБА_3, як органу юридичної особи щодо підписання будь-якого правочину не було.

Окрім наведеного, вважає за необхідне звернути увагу суду і на ту обставину, що при розгляді даної справи, з врахуванням статуту ДП «ПМК-71»та норм законодавства, що діяло на той час, необхідно також встановити, який орган юридичної особи мав повноваження для звільнення начальника з своєї посади, відсторонення від роботи, чи були обмеження у начальника ОСОБА_3 на укладення договорі і чи мала можливість третя особа, знати про відповідні обмеження, так як наявність ксерокопії розпорядження невідомого походження не може слугувати підставою для визнання правочину недійним, так як це є внутрішнім документом підприємства і на відносини з третіми особами не впливають. В противному випадку, були б ілюзорними вимоги про належне виконання суб'єктами господарювання своїх зобов'язань, у випадку неналежної поведінки контрагента.

До прикладу, за такою логікою було б можливим, визнавати кредитні договори укладені між банком та боржником - суб'єктом господарювання недійсними, при наявності внутрішнього розпорядження директора такого підприємства про те, що він знаходиться на лікарняному і передає повноваження іншій особі, тобто начебто не мав повноважень на укладення договору.

У звязку з вищевикладеним, представник відповідача ОСОБА_1 просив задовольнити заяву про перегляд заочного рішення та скасувати вищевказане рішення суду від 12.10.2011 року.

Представник ДП «ПМК-71»у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення .

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ДП «ПМК-71», представника ОСОБА_2, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п.2 ч.3 ст.231 ЦПК України, суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення скасувати заочне рішення і призначити справ до розгляду в загальному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача дійсно сповіщався про дату судових засідань за різним адресами, більш того, судом не були досліджені вищевикладені обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 232 ч.1 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що докази, на які посилається позивач мають істотне значення для правильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заява представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 12 жовтня 2011 року за позовною завою ДП «ПМК-71»до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а заочне рішення суду від 12.10.2011 року підлягає скасуванню з призначенням справи до розгляду у загальному порядку.

Керуючись ст. 231 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення від 12 жовтня 2011 року по справі за позовом ДП «ПМК-71»до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним скасувати та призначити справу до розгляду в загальному порядку у приміщенні суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя