Рішення № 20947718, 20.01.2012, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2/529/275/2012

          Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2012 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Челядник Т.І.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з травмою на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем по справі він перебував у трудових відносинах з 07.09.2009 року по 23.09.2011 року, був звільнений в зв»язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров»я за ст. 40 п. 2 КЗпП України.

Під час виконання трудових обов»язків 24.05.2011 року з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку.

За цією травмою було складено акт за формою Н-5 про розслідування нещасного випадку на виробництві та був виданий акт форми Н-1 від 17.08.2011 року.

Згідно висновку МСЕК від 20.09.2011 року йому було встановлено третю групу інвалідності та 50% втрати працездатності в зв»язку з нещасним випадком на виробництві строком до 20.09.2012 року.

Внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався на виробництві, позивач зазнав моральну шкоду в зв»язку з душевними та фізичними стражданнями, зміною укладу життя, ставлення до нього рідних, а також з наявністю причинного зв»язку між шкодою, заподіяною йому та протиправністю діянь відповідача. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в 50000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

          Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах є відповідачем з 07.09.2009 року по 23.09.2011 року, був звільнений в зв»язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров»я за ст. 40 п. 2 КЗпП України (а.с. 5-8).

Під час виконання трудових обов»язків 24.05.2011 року з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав закриту черепно-мозкову травму та струс головного мозку.

За цією травмою було складено акт за формою Н-5 про розслідування нещасного випадку на виробництві та був виданий акт форми Н-1 від 17.08.2011 року (а.с. 9-13).

Після отриманої травми позивач тривалий час перебував на лікуванні, що підтверджується виписками з історії хвороби (а.с. 14-17).

Згідно висновку МСЕК від 20.09.2011 року позивачу ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності та 50% втрати працездатності в зв»язку з нещасним випадком на виробництві строком до 20.09.2012 року, йому рекомендоване медикаментозне та санаторно-курортне лікування, протипоказана важка фізична праця та праця в підземних умовах (а.с. 21).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров”я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Судом встановлено, що тяжкі та шкідливі умови праці призвели до травмування позивача, яке мало місце 24.05.2011 року. Висновком МСЕК від 20.09.2011 року йому вперше було встановлено третю групу інвалідності та 50% втрати професійної працездатності в зв»язку з травмою на виробництві строком до 20.09.2012 року.

В зв»язку з цим 20.12.2011 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про відшкодування моральної шкоди. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»не передбачено обов’язку Фонду відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами статті 237-1 КЗпП України.

Відповідно до роз”яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіянної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв”язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 50% працездатності в зв»язку з травмою, визнаний інвалідом третьої групи. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Вищезазначене законодавство, а також роз”яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов”язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стресс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв”язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз”ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров”я позивача, те, що професійна працездатність в зв»язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 50%, позивач визнаний інвалідом третьої групи.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 18000 грн.

Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 188,20 грн.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», з р\р 26008980102771 в Донбаському філіалі ВАТ «Кредитпромбанк»м. Красноармійська, МФО 335593, код ЕДРПОУ 13498562 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

          Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», р\р 26008980102771 в Донбасському філіалі ВАТ «Кредитпромбанк»м. Красноармійська, МФО 335593, код ЕДРПОУ 13498562 на користь держави судовий збір в розмірі 214,60 грн.

          В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

20.01.2012