Рішення № 20946143, 17.01.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 року Справа № 16/5026/2558/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом комерційного підприємства "Przedsiebiorstwo handlove LEGRA" до приватного підприємства "Транс-Логіст" про стягнення 29 737,50 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Позивачем предявлено позов про стягнення з відповідача 29 737,50 доларів США заборгованості (повернення передплати) за не отриманий товар на підставі контракту № 41/2010 від 09 березня 2011 року, укладеного між сторонами.

Відповідач не надав суду чіткого відзиву на позов про визнання позовних вимог, але у клопотанні від 30.12.2011 року ( а.с. 61) просить суд відстрочити виконання судового рішення до 01 квітня 2012 року через скрутне фінансове становище підприємства та наявність неоплачених боргів.

В ході розгляду справи позивач зменшив суму позовних вимог до стягнення лише 29 570,17 доларів США та просить позов задовольнити. Дана заява подана представником позивача у відповідності до ст. 22 ГПК України та підлягає прийняттю судом до розгляду.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що уточнений позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 09 березня 2011 року між приватним підприємством "Транс-Логіст" (далі - Продавець) та комерційним підприємством "Przedsiebiorstwo handlove LEGRA" (далі - Покупець) було укладено контракт № 41/2010 (далі - Контракт, а.с. 16-21), за умовами якого Продавець зобов'язався поставляти партіями згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною контракту (а.с. 22), а Покупець приймати і оплатити гранули паливні (палети) із лузги соняшника для згорання (далі - товар) (п. 1.1. Контракту).

Відповідач по справі не спростував належними і допустимими доказами того, що у справі знаходиться копія саме того контракту, який підписали сторони, а тому заперечення представника відповідача про те, що контракт № 41/2010 має іншу редакцію, суд до уваги не приймає. Також суд не може взяти до уваги і доводи представника відповідача про те, що між сторонами існували усні домовленості щодо особливих умов виконання вказаного контракту, оскільки це не підтверджено жодними доказами у справі.

Згідно п. 1.2. Контракту, строк дії Контракту встановлено з 09 березня 2011 року до 08 березня 2012 року.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Контракту Покупець купує у Продавця товар по ціні 125 доларів США за 1 метричну тону. Валюта Контракту - долар США, на момент підписання контракту курс долара 7,925 грн.

Згідно п. 2.5. Контракту, після отримання специфікації з вказівкою кількості товару по електронній пошті Продавець відправляє Покупцю рахунок-фактуру на суму згідно ціни вказаної кількості товару, яка буде основою для здійснення банківського переказу.

Згідно п.п. 2.6., 2.7., 2.8 Контракту після отримання рахунку-фактури Покупець впродовж 2 банківських днів перераховує 50 % зазначеної в ньому суми на банківський рахунок Продавця і підтвердження банківського переказу відправляє продавцю по електронній пошті. Не пізніше чим через 7 днів від отримання оплати на банківський рахунок Продавця, Продавець зобов'язаний відвантажити замовлену партію товару. Решта 50 % суми, вказаної в рахунку-фактурі, Покупець перераховує на банківський рахунок Продавця не пізніше ніж через 24 години від отримання залізничних накладних і митних декларацій. Підтвердження банківського переказу Покупець негайно відправляє Продавцю по електронній пошті.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Суд вважає, що за правовою природою укладена між сторонами угода є договором поставки, що відповідає ст. 712 ЦК України, за змістом якої - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено позивачем, він свої зобовязання за контрактом між сторонами виконав -- згідно рахунку-проформи № 1 від 10 березня 2011 року (а.с. 25) на рахунок відповідача було перераховано всього 64 250 дол. США, а саме: 15 березня 2011 року - 16 250 дол. США, 22 березня 2011 року - 7 800 дол. США, 29 березня 2011 року - 25 000 дол. США, 06 квітня 2011 року - 15 200 дол. США., що підтверджується довідкою Альор Банку ( а.с. 64) та не спростовано відповідачем. Банком також підтверджено, що грошові кошти перераховувалися відповідачу із посиланням на фактуру-проформу № 1 і контракт № 41/2010, крім того, всі платежі здійснені після дати укладення контракту. З цих підстав суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що частину коштів від позивача ним було отримано за іншими контрактами та усними домовленостями.

За доводами представника відповідача, на свої рахунки із перерахованої позивачем суми 64 250,00 дол. США він отримав лише 64 082,67 доларів США (за мінусом банківських витрат на перерахування коштів). У відповідності до п. 2.10 Контракту між сторонами, банківські комісії несе та сторона, на території якої вони стягуються банком. З цих підстав позивач погодився з тим, що відповідач дійсно отримав лише суму 64 082,67 доларів США та виходячи з вартості поставки товару, зменшив суму стягнення до 29 570,17 доларів США.

Як вказано вище, 50% товару оплачується передоплатою, а згідно п. 2.7. контракту, після отримання оплати на банківський рахунок та не пізніше ніж через 7 днів, відповідач повинен відвантажити позивачу замовлену партію товару. Згідно специфікації № 1 (а.с. 22), перша партія товару складає 520 тон на суму 65 000,00 доларів США, які позивач виплатив майже на 100%. Специфікацією уточнено умови поставки та визначено, що вся партія товару поставляється протягом 10 днів з моменту отримання передоплати в розмірі 50% на рахунок продавця.

Згідно доводів представника позивача, відповідачем були здійснені поставки товару 21 березня 2011 року, 18 квітня 2011 року, 24 квітня 2011 року на загальну суму лише 34 512,50 дол. США.

Таким чином не поставлено товару було на суму 29 570,17 дол. США (64 082,67 - 34 512,50 доларів США).

Суд вважає, що незважаючи на ненадання чіткого відзиву на позов про те, яку ж суму боргу перед позивачем визнає відповідач, він все таки погоджується із тим, що заборгував позивачу товару на суму 29 570,17 доларів США, що вбачається із односторонньої звірки розрахунків, яку отримав від відповідача позивач та надав його суду.

Як вказано вище, строки поставки товару відповідачем вже вичерпані.

Позивач з метою досудового врегулювання спору направляв відповідачу лист від 16 травня 2011 року (а.с. 34), в якому просив в строк до 31 травня 2011 року розрахуватися із заборгованістю шляхом відправки 237,90 тон палета чи повернення повної суми сплаченої передоплати за товар на рахунок позивача в розмірі 29 737,50 дол. США.

У відповідь на претензію відповідач направляв позивачу листи № 59-1932 від 31 травня 2011 року та № 61-1932 від 09 червня 2011 року в яких вказав, що ним оформлена кредитна лінія для закриття всіх поставок позивачу по Контракту і зобов'язався відвантажити товар в кінці червня на початку липня 2011 року.

Станом на час прийняття рішення строк виконання зобов'язання вже є простроченим, товар не поставлено, заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідач суду не надав, борг за позовними вимогами не сплатив, з чого і виник спір.

У відповідності до ст. 662,663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Дані норми ЦК України дають право позивачу вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати товару, оскільки кошти позивач відповідачу перерахував, а товар не отримав, при чому договірний строк поставки відповідачем вже пропущено. На думку суду, доводи про прострочення позивачем внесення 50% передоплати за товар не звільняють відповідача від здійснення поставки товару (бо це не передбачено ні законом, ні контрактом між сторонами), а якщо така поставка не здійснена, то позивач має право на підставі вищевказаних статей вимагати безумовного повернення передоплати.

Обґрунтованих заперечень проти існування перед позивачем боргу в сумі 29 570,17 доларів США відповідач суду не надав. У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таких умов для відповідача по справі укладений між сторонами контракт № 41/2010 від 09.03.2011 року не містить.

Суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від повернення отриманої передоплати за контрактом, на яку не було поставлено товар.

Сторони не дійшли згоди у питанні про укладення мирової угоди щодо розстрочення сплати боргу чи здійснення поставки товару після вересня 2012 року. Через ненадання підтверджуючих документів щодо реальної можливості погашення відповідачем боргу перед позивачем та щодо його незадовільного фінансового стану, суд не може розглянути заявлене відповідачем клопотання про відстрочення виконання судового рішення до квітня 2012 року в порядку ст. 83 ГПК України. Відповідачу роз'яснено можливість подання цього клопотання після вирішення спору.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність примусового стягнення з відповідача 29 570,17 доларів США боргу за непоставлений товар, як внесеної позивачем передоплати.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути і 295,70 доларів США на відшкодування сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "Транс-Логіст", ідентифікаційний номер 36492711, м. Черкаси, вул. Одеська, 8, оф. 2 на користь комерційного підприємства "Przedsiebiorstwo handlove LEGRA" 20-703 Lublin AL.CISOWA, 9 POLSKA REGON 430928597 -- 29 570,17 доларів США боргу за непоставлений товар, 295,70 доларів США на відшкодування державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських

Повний текст рішення підписано 18 січня 2012 року.