Рішення № 20946118, 16.01.2012, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" січня 2012 р.Справа № 10/20/5025/988/11 За позовом Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області м. Хмельницький

до Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню „Хмельницькгаз” м.Хмельницький

про стягнення 312,95 грн. шкоди

Суддя Виноградова В.В.

Представники сторін

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 04.05.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2- за довіреністю №3/18 від 03.01.2012р.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 312,95 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в зв'язку із здійсненням спеціального водокористування для забезпечення господарсько-побутових потреб за відсутності дозволу на спеціальне водокористування. В обґрунтування вимог посилається на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 17.01.2011р., положення ст.ст. 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Методику розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 389 від 20.07.2009р.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що позивач не надав суду як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України доказів щодо спричинення відповідачем шкоди.

Зазначає, що позивачем невірно визначено об'єкт водозабору та не враховано, що ПАТ "Хмельницькгаз" є землекористувачем земельної ділянки на якій знаходиться колодязь і відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра має право без спеціального дозволу використовувати воду за умови не перевищення водозабору у розмірі 300 куб. м.. Стверджує, що оскільки відповідач не надав доказів про перевищення водозабору з криниці більше 300 куб. м. на добу, то відповідач має право використовувати воду із колодязя без спеціального дозволу.

Посилаючись на ч.1 ст.47 Водного кодексу України, вважає, що використання води із криниці не може відноситися до спеціального водокористування, оскільки використання води проводилося в дуже незначній кількості, не відбувалося значного навантаження на природне середовище, не проводилося використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів, а тому зазначене водокористування відноситься до загального.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.07.2011р. по справі №20/5025/988/11 задоволено позов Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області м. Хмельницький до Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню „Хмельницькгаз” м. Хмельницький про стягнення 312,95 грн. шкоди завданої самовільним водокористуванням та стягнуто з відповідача 312,95 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2011р. задоволено апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Хмельницькгаз" на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.07.2011р. у справі №20/5025/988/11, рішення господарського суду Хмельницької області від 19.07.2011р. скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2011р. задоволено частково касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.08.2011р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 19.07.2011р. у справі 20/5025/988/11 скасовано, справу направлено в господарський суд Хмельницької області на новий розгляд.

В постанові від 02.11.2011р. Вищий господарський суд України вказав на необґрунтованість висновку суду про те, що колодязь, з якого відповідач використовував воду, не є об'єктом спеціального водокористування , а скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення має оцінюватися у сукупності з іншими доказами, оскільки саме лише скасування їх не тягне за собою звільнення відповідача від відповідальності.

Розглядом наявних матеріалів справи встановлено:

Працівниками Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області 17.01.2011р. проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Старокостянтинівською філією публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Хмельницькгаз”, за результатами якої складено акт перевірки. В акті зафіксовано, що відповідач, здійснює забір води за допомогою спеціального технічного засобу (насосу) із шахтного колодязя, що розташований на проммайданчику №3 (с.Левківка, Старокостянтинівського району, вул. Шевченко) за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, чим порушено вимоги ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України. При цьому зазначено, що земельна ділянка під майданчиком №3 перебуває у відповідача в оренді відповідно до договору оренди від 11.01.2005р.

Відповідно до договору оренди від 11.10.2005р. Сербинівською сільською радою надано відповідачу строком до 15.09.2035 р. в оренду земельну ділянку несільськогосподарського призначення для промислових цілей загальною площею 0, 291 га., яка знаходиться в межах населеного пункту с. Левківка Сербинівської сільської ради.

Згідно довідки Старокостянтинівської філії ПАТ „Хмельницькгаз” від 20.01.11р. №52 загальний обєм забраної із підземного водоносного горизонту води за відсутності дозволу на спеціальне водокористування склав 11 куб. м.

Держінспектором позивача на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. №389 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. №767/16783 (надалі- Методика) проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі при самовільному водокористуванні відповідачем , які становлять 312,95 грн.

Позивач направив відповідачу лист від 17.03.2011р. №1346/03 з вимогою сплатити 312,95 грн. шкоди.

Відповідач в добровільному порядку 312,95 грн. шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу в зв'язку із здійсненням спеціального водокористування для забезпечення господарсько-побутових потреб за відсутності дозволу на спеціальне водокористування не сплатив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позову , враховуючи таке:

відповідно до приписів статті 1 Водного кодексу України: використання води - це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Цією статтею визначено, що водний об'єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); а водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території, водоносний горизонт - однорідна пластова товща гірських порід, де постійно знаходяться води.

Згідно зі статтею 6 цього кодексу води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

Статтею 46 цього кодексу визначено, що водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Загальне водокористування, як визначено статтею 47 зазначеного кодексу, здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду (ч.4). Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду (ч.5).

Згідно зі статтею 48 кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Враховуючи вищенаведені законодавчі норми, матеріали справи, постанову ВГСУ від 02.11.2011р. об'єкт, з якого відповідач використовував воду є об'єктом спеціального водокористування.

В п.9 ст.44 кодексу встановлено, що водокористувачі зобов'язані, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до п. 7 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. N 321 видача дозволів та погодження клопотань здійснюються безоплатно.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем дозволу на спеціальне водокористування не отримувалось, що відображено в акті перевірки та не заперечується відповідачем . При цьому згідно довідки відповідача від 20.01.2011р. №52 Старокостнятинівською філією ПАТ "Хмельницькгаз" використано води із скважини на Остропільській дільниці за 2010р. 11 м. куб, за використану воду філією сплачувався до державного бюджету збір за спеціальне водокористування.

З огляду на приписи ст. 48 Водного кодексу , якими встановлено, що спеціальне водокористування-це зокрема забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, непереконливим є посилання відповідача на те, що ним здійснювалось загальне водокористування, так як відсутнє навантаження на природне середовище , не проводилося використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів

Згідно зі ч.4 ст.68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної та юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Позивач відповідно до положень чинного законодавства обґрунтовано дійшов висновку про неправомірну поведінку відповідача, що полягала у здійсненні спеціального водокористування без наявності відповідного дозволу, що спричиняє обов'язок відшкодувати заподіяну цими неправомірними діями шкоду.

Щодо посилань відповідача на положення ст. 23 Кодексу України про надра, судом враховується, що завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин, охорони надр. Положеннями ст.ст. 14, 16 Кодексу України про надра, порядком надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2010р. N 596 передбачено надання спеціальних дозволів на користування надрами. При цьому, згідно зі ст. 3 цього кодексу земельні, лісові та водні відносини регулюються відповідним законодавством України. Водним кодексом України встановлено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Судом також зважається і на лист Державного комітету України по водному господарству від 16.08.2010р. №3837/9/11-10 в якому зазначено на необхідність отримання дозволу на спеціальне водокористування не зважаючи на ст. 23 Кодексу України про надра.

З врахуванням викладеного необґрунтованими є і посилання відповідача на скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки саме лише скасування її не тягне за собою звільнення відповідача від відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, такими, що відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню. При стягненні судом також враховуються норми п.7 ч. 2 ст.69 Бюджетного Кодексу України та п.35 ст. 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011рік" від 23.12.2010р., гл. 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №31

Судові витрати по справі згідно ст.49 ГПК України підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області м. Хмельницький до Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню „Хмельницькгаз” м. Хмельницький про стягнення 312,95 грн. шкоди задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню „Хмельницькгаз” м. Хмельницький, вул. пр. Миру,41, (код 05395598) на користь Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області м. Хмельницький вул. І. Франка, 2/2, (код 34971547) для зарахування на рахунок 33114331700007 у ГУДКУ у Хмельницькій області, код бюджетної класифікації 24062100, МФО 815013, код 23565058 ) 312, 95 грн. (триста дванадцять грн. 95 коп.) шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу.

Видати наказ.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню „Хмельницькгаз” м.Хмельницький, вул. пр. Миру,41, (код 05395598) в доход Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095 через відділення державного казначейства на рахунок 31112095700002 УДК м. Хмельницького, банк отримувача ГУ ДКУ у Хмельницькій області, код 23565225, МФО 815013) державне мито в сумі 102 грн. ( сто дві гривні 00 коп.) та в дохід Державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22050000, банк ГУ ДКУ у Хмельницькій області (на рахунок 31215259700002 УДК у м. Хмельницькому, код 23565225, УДК у Хмельницькій області, МФО 815013) 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

СуддяВ.В. Виноградова

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2012р.

Віддрук. 3 прим: 1 - до справи, 2- позивачу , 3- відповідачу.

< Поле для вводу ><Суддя по справі >