Рішення № 20946043, 12.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2012 р. Справа № 5023/9953/11

вх. № 9953/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 214 від 01.09.2011 р.)

3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_2 (дов. № б/н від 13.12.2011 р.) 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Кримська електроенергетична система", м. Сімферополь 3-я особа <Текст >

до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 24 495,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Кримська електроенергетична система", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" (надалі - Відповідач) неустойки у розмірі 24 495,76 грн. та стягнення з Відповідача судовий збір.

Представником Позивача у судовому засіданні 20.12.2011 р. та у наданій заяві про зменшення позовних вимог просив суд стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" неустойку у розмірі 20 868,28 грн. Уточнення Позивача про зменшення позовних вимог прийнято ухвалою суду від 20.12.2011 р. по справі № 5023/9953/11 до розгляду.

Представник Позивача у судовому засіданні та у наданому поясненні підтримує уточненні позовні вимоги у повному обсязі та просить суд задовольнити їх. Також надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Також надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Позивачем та Відповідачем 24.05.2011 р. був укладений договір № 28-11-162/21 (надалі - Договір), згідно п. 1.1 якого останній прийняв на себе зобовязання виконати роботу згідно з Технічним завданням на виконання робочого проекту: «Розробка проекту зміни автотрансформатора АТ-3 ПС 220 кВ «Феодосійська», а Позивач зобовязався прийняти та оплатити вказану роботу.

Відповідно до пункту 2.1 Договору встановлена загальна вартість робіт на суму, що складає 173 728,80 грн.

Згідно п.п. 1.3, 2.2 та Додатку № 3 (календарного графіку) до Договору, Відповідач зобовязаний виконати роботи протягом двох місяців після отримання авансу в розмірі 30% від вартості робот та отримання вихідних даних.

Позивач зобов'язаний на підставі п. 5.2.1 Договору надати Відповідачу Технічне завдання - вихідні дані на виготовлення науково-технічної продукції.

Як зазначає Позивач, вищезазначене Технічне завдання, яке є невідємною частиною договору Додатком № 1 отримані Відповідачем під час підписання договору 24.05. 2011 р.

Відповідно до п. 2.2. Договору 15.06.2011р. платіжним дорученням за № 1804 (а.с. 16) було здійснено оплату шляхом перерахування Позивачем на поточний рахунок Відповідача попередньої оплати у розмірі 30% від вартості етапу виконання робіт та згідно з Календарним планом.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що за порушення термінів виконання робіт Виконавець - Відповідач сплачує Замовникові - Позивачу пеню в розмірі 0,1 % від вартості невиконаних робіт за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф в розмірі 7% від вартості невиконаних робіт по договору.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників Позивача та Відповідача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на вищевикладене та враховуючі положення викладені у п. 4.3 договору суд вважає, що позовні вимоги підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Доводи Відповідача щодо порушення умов договору Позивачем, зокрема щодо не надання своєчасно вихідних даних, а також зміни Технічного завдання що й послужило причиною затримки виконання роботи, не можуть бути взяті судом до уваги, як необґрунтовані та такі, що спростовуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Як зазначалось раніше, умовами початку робіт виступали два фактори сплата авансу та надання вихідних даних. Вихідні дані технічне завдання було отримано Відповідачем під час укладання договору, а аванс був сплачений 15.06.2011 р. Тобто немає жодної обставини для невиконання робіт у двохмісячний строк з дня оплати авансу. Більш того, суд зазначає, що факт своєчасного виконання частини робіт на суму 24 669,60 грн., спростовує доводи Відповідача. У разі зміни технічного завдання Позивачем, якщо така зміна істотним образом впливала б на строки виконання робіт, Відповідач мав можливість продовжити строк її виконання, зокрема шляхом укладання додаткової угоди на продовження строку, однак цього зроблено не було.

Відповідачем також не доведено зміни умов технічного завдання на виконання проектних робіт з боку Позивача, а відповідно і підстав для зміни або продовження строків виконання договірних зобов'язань.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове рішення” від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 11, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 611, 612, 617, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 179, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» (61050, м. Харків, Червоношкільна наб., 2, код ЄДРПОУ 00114092, п/р № 26001201972300 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі Кримської електроенергетичної системи (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, код ЄДРПОУ 23451484, п/р № 26008305322036 у філії "Кримського Центрального Відділення ПАТ Промінвестбанк", м. Сімферополь, МФО 324430) неустойку в загальному розмірі 208 68,28 грн. та судовий збір в розмірі 1 411,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 16 січня 2012 року

по справі № 5023/9953/11.