Рішення № 20945282, 12.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/53012.01.12 За позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність від 31.12.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 12 січня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (відповідач) матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 6479,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № ВВ/9575509.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував, просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача та відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.12.2011 року.

В судовому засіданні 05.12.2011 року оголошено перерву до 12 січня 2012 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2007 року між позивачем (надалі - Страховик) та ОСОБА_2 (далі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів серії АТК № 136208 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту Договір добровільного страхування або Договір).

Обєктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема пошкодження чи знищення внаслідок дорожньотранспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 28.05.2008р. по вул. Леніна, 55-а в м. Києві, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_4.

В результаті ДТП автомобіль Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою № 1039, виданою органами МВС України на імя ОСОБА_3 (копія довідки міститься в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 6479,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 18381 від 22.08.2008р. (копія відповідного розрахункового документу міститься в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом б/н від 18.08.2008р. (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Дарницького районного суду міста Києва від 01.07.2008р. (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 п. 16.12 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи відповідачем застраховано цивільно-правову відповідальність за полісом № ВВ/9575509 (тип полісу - 1).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем з ОСОБА_4 полісу страхування цивільно-правової відповідальності № ВВ/9575509, відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану ОСОБА_4 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_4 транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Як визначено з акту товарознавчого дослідження № 870/10967 від 01.07.2008р. (копія звіту в справі), вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що відбулося 28.05.2008р., становить: 6026,42 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2010р. в порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу на виплату страхового відшкодування (копія міститься в матеріалах справи). Позивач зазначає, що відповідач на претензію не відреагував, грошових коштів в порядку регресу не перерахував.

Враховуючи викладене, зважаючи на положення закону про відшкодування саме оціненої шкоди, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи (ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), суд дійшов висновку, що сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_4 транспортного засобу «КІА», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 складає: 6026,42 грн. (оцінена шкода).

Викладене відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотанням про застосування строків позовної давності є необґрунтованим з огляду на наступне.

Положеннями Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Так, істотними ознаками платіжного доручення є, в тому числі, розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача та доручення платника здійснити переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Згідно ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2008р. є датою формування платіжного доручення № 18381, тоді як лише 01.09.2008р. позивач доручив банку здійснити переказ коштів в сумі 6479,55 грн. зі свого рахунка на рахунок отримувача, про що свідчить відмітка банку «Одержано банком 01.09.2008р.». Рух відповідної суми коштів по виплаті страхового відшкодування проведено банком 01.09.2008р. та надійшли на рахунок ОСОБА_5 01.09.2008р., що підтверджується банківською випискою.

Частиною 4 статті 51 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Судом встановлено, що позовна заява надіслана позивачем до суду 01.09.2011р. через поштове відділення «Київ 119», що, відповідно, свідчить про звернення позивача до суду з регресним зобовязанням в останній день строку вчинення процесуальної дії та без пропущення строку позовної давності за регресним зобовязанням.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 6026,42 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 314,34 грн. (94,86 грн. державного мита та 219,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(ідентифікаційний код: 20113829, адреса: 01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, будинок, 48А) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»(ідентифікаційний код: 24745673, адреса: 04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, п/р 26503441 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) грошові кошти: основного боргу 6026,42 грн. (шість тисяч двадцять шість гривень 42 копійки) та судові витрати в сумі 314,34 грн. (триста чотирнадцять гривень 34 копійки). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 17.01.2012р.