Рішення № 20945239, 16.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/52616.01.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім Постачання"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім"

про стягнення заборгованості 15 995,29 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: ОСОБА_1 представник за довіреністю від 08.02.11.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім" заборгованості за заявкою на міжнародне перевезення в розмірі 15 995,29 грн., в тому числі 8800,00 грн. основного боргу, 700,00 грн. штрафних санкцій за понаднормовий простій, 48,42 грн. пені, 9,37 грн. 3% річних, 26,00 грн. вартості надсилання позовної заяви відповідачу, 4,90 грн. вартість надсилання справи у господарський суд м. Києва, 5000,00 грн. моральної шкоди.

Свою позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що на виконання поданої відповідачем заявки здійснив перевезення 35 картонних ящиків на деревяних піддонах каучуку синтетичного вагою 19950 за маршрутом м. Воронеж м. Біла Церква, проте відповідач за надані послуги з перевезення не розрахувався, а також відповідач порушив терміни на розмитнення та вивантаження вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 порушено провадження по справі № 53/526, розгляд справи призначено на 19.12.2011.

Ухвалою суду від 19.12.2011 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 700,00 грн. штрафних санкцій за понаднормовий простій, 80,69 грн. пені, 15,62 грн. 3% річних, 26,00 грн. вартості надсилання позовної заяви відповідачу, 4,90 грн. вартість надсилання справи у господарський суд м. Києва, 5000,00 грн. моральної шкоди та відкладено розгляд справи на 16.01.2012. Цією ж ухвалою відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

12.01.2012 через канцелярію суду від позивача по справі надійшли письмові пояснення в яких позивач зазначає, що місце вивантаження вантажу було погоджено з відповідачем; відповідач сплатив послуги з порушенням строку вказаному в заявці; відповідач не вчасно організував розмитнення та вивантаження вантажу.

Представник позивача в судове засідання 16.01.2012 не зявився.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.01.2012 подав відзив на позовну заяву, в якому вказав на відсутність понаднормового простою та заперечив на заявлену моральну шкоду та пеню; надав суду контррозрахунок 3% річних.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.01.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.10.2011 відповідачем позивачу була подана заявка № 1 про надання послуг на перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Воронеж м. Київ м. Біла Церква.

На виконання заявки позивачем було здійснено перевезення 35 картонних ящиків на деревяних піддонах каучуку синтетичного вагою 19950 за вказаним маршрутом, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 0286427.

Згідно з умовами вказаними в заявці, вартість перевезення складає 8800,00 грн. по безготівковому розрахунку без ПДВ. Оплата після вивантаження і отримання оригіналів документів протягом 10 банківських днів.

Як зазначає позивач та відповідач, відповідач отримав оригінали документів 07.11.2011.

Таким чином, у відповідності до умов заявки № 1, відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за перевезення вантажу до 18.11.2011.

Однак, відповідач розрахувався за перевезення вантажу тільки 06.12.2011, що підтверджується платіжним дорученням № 2541 від 06.12.2011.

У звязку з простроченням оплати здійсненого перевезення позивач просить стягнути з відповідача 700,00 грн. штрафних санкцій за понаднормовий простій, 80,69 грн. пені, 15,62 грн. 3% річних, 26,00 грн. вартості надсилання позовної заяви відповідачу, 5000,00 грн. моральної шкоди

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 15,62 грн. 3% річних нарахованих у період з 16.11.2011 по 06.12.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

При дослідженні розрахунку 3% річних наданих позивачем, суд встановив, що позивач вказав неправильний період нарахування 3% річних, адже, у відповідності до умов заявки оплата за перевезення здійснюється до 18.11.2011.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

880019.11.2011 - 05.12.2011173 %12.30 З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 12,30 грн., відповідно до розрахунку суду.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 80,69 грн.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється в письмовій формі.

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати заборгованості.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 80,69 грн. за несвоєчасну оплату заборгованості задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 700,00 грн. штрафних санкцій за понаднормовий простій.

Свою вимогу позивач обґрунтував тим, що відповідач затримав розмитнення та розвантаження автомобіля, що призвело до понаднормового простою.

В заявці № 1 сторони встановили нормативний простій: на завантаження і митне оформлення - 48 годин, на розмитнення та розвантаження 48 годин. Понаднормативний простій сплачується із розрахунку 350,00 грн. за кожну добу. За виключенням вихідних і святкових днів.

При дослідженні міжнародної товарно-транспортної накладної № 0286427 та разової перепустки на територію митниці, вантаж заїхав на митницю 31.10.2011 о 08:19, виїхав же з митниці вантаж 02.11.2011 о 18:45. Як зазначив відповідач вантаж було розвантажено 03.11.2011.

Таким чином, понаднормовий простій складає тільки одну добу, а не як зазначає позивач дві.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу за понаднормовий простій в розмірі 350,00 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 5000,00 грн. моральної шкоди за порушення ділової репутації.

Завдання відповідачем моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що несвоєчасне вивантаження авто нанесло прямий збиток, який полягає у зриві завантаження ППФІ «Промімпекс», яке мало відбутися 02.11.2011 та втрату його як замовника, що нанесло збитки до неотриманого прибутку.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. (п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.0.1995р.).

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.(ч. 3 п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.0.1995р.).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (ч. 2 п. 5 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.0.1995р.).

При дослідженні матеріалів справи, в частині доказів на підтвердження моральної шкоди, наданих позивачем, суд дійшов висновку про відмову в позові в цій частині, оскільки позивач не надав суду доказів зниження престижу чи підриву довіри до його діяльності, не надав доказів витрат, які настали у звязку з приниженням ділової репутації. А також позивач не надав доказів причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.

Також позивач по справі заявив про стягнення з відповідача 26,00 грн. вартості надсилання позовної заяви відповідачу, 4,90 грн. вартості надсилання справи у господарський суд м. Києва

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як зазначено в розясненні Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України», відповідно до розділу 6 Господарського процесуального судовими витратами є повязані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 33 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особами, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають підчас розгляду справи (стаття 30 ГПК).

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача судових витрат повязаних з оплатою 26,00 грн. вартості надсилання позовної заяви відповідачу та 4,90 грн. вартості надсилання справи у господарський суд м. Києва не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова група "Нафтахім" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, ідентифікаційний код 36472721, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім Постачання" (29000, м. Хмельницький, вул. Подільська, 159/31, ідентифікаційний код 37225108) 12 (дванадцять) грн. 30 коп. 3% річних, 350 (триста пятдесят) грн. 00 коп. штрафу, 88 (вісімдесят вісім) грн. 23 коп. судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 19.01.2012