Постанова № 20913517, 10.01.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2012 р.Справа № 3/17-2636-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Андрєєвої Е.І., Мацюри П.Ф.

При секретарі судового засідання Подуст Л.В.

За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_1, згідно довіреності № 220/700д, від 10.11.2011р.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Військове представництво Міністерства Оборони України №4993 - ОСОБА_4, згідно довіреності № 1088, від 07.11.2011р.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Військове представництво Міністерства Оборони України №553 - Олійник Р.О., посвідчення № НОМЕР_3, від 30.01.2010р.

Від відповідача Генеральний директор ТОВ „ТЕЛЕКРТ-ПРИЛАД” - НОМЕР_4., паспорт серія НОМЕР_1 від 18.12.1996р.

ОСОБА_2, згідно довіреності б/н, від 20.07.2011р.

ОСОБА_3, згідно довіреності б/н, від 10.02.2011р.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕЛЕКАРТ ПРИЛАД”

на рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2011р.

у справі № 3/17-2636-2011

За позовом Міністерства Оборони України

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Військове представництво Міністерства Оборони України №4993

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Військове представництво Міністерства Оборони України №553

До Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕЛЕКАРТ ПРИЛАД”

про стягнення 1295369,02 грн.

Встановив:

В липні 2011 року Міністерство Оборони України (Далі Міністерство) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕЛЕКАРТ ПРИЛАД” (Далі Товариство) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1295369,02 грн., керуючись статтями 193, 222, п.6 ст.231 Господарського кодексу України, а також статтями 11, 525-526, 530, 622, 629 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Міністерство посилається на порушення Товариством умов Державного Контракту № 308/8 від 24.09.2010р. (а саме: п.п. 1.1, 2.1, 5.2) з оборонного замовлення для потреб створення цифрової інтегральної мережі звязку Збройних Сил України та Додаткових угод № 1 від 29.09.2010р., № 2 від 07.10.2010р. та №3 від 28.02.2011р.

В позовній заяві Міністерство зазначає, що згідно ст.10 Закону України „Про оборону України” та „Положення про Міністерство Оборони України” затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. №406/2011 Міністерство є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Шкода, яка спричиняється Міністерству Оборони України є безпосередньою шкодою державним інтересам.

Державними Замовниками відповідно до Закону України „Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб”, „Про поставки для державних потреб” Міністерство Оборони України, як центральний орган державної влади є державним Замовником з оборонного замовлення.

Відповідач позовні вимоги не визнає, та вважає, що вчинив всі необхідні дії, передбачені законодавством, для запобігання прострочення зобовязання. У відзиві на позов Товариство вказує на те, що комплексна апаратура звязку К-1501 прийнята на озброєння Збройних Сил України згідно наказу Міністерства Оборони України № 05 від 31.07.2010. Щодо питання по поставці автомобіля КрАЗ 5233ВЕ-0000084-00, то станом на 24.09.2010р. (дату укладання Державного контракту №308/8) він не був прийнятий на озброєння Збройних Сил України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Військове представництво Міністерства Оборони України №4993 у наданих письмових поясненнях цілком погоджується з заявленими позовними вимогами.

В процесі розгляду справи в господарському суді, позивач надав додаткові пояснення до позовної заяви, в яких зазначив, що Міністерством Оборони України були вжиті всі заходи щодо належного виконання Державного контракту.

Відповідач в додаткових поясненнях на позовну заяву, зазначив, що причиною несвоєчасного виконання Державного контракту № 308/8 від 24.09.2010р. стала неузгодженність позицій Міністерства та його структурних підрозділів (військових представництв № 4999 та № 553).

Міністерство не погоджуючись з додатковими поясненнями, вказує про те, що був порушений порядок укладення договору між Товариством і ХК „АвтоКрАЗ” з представниками Міністерства військових представництв 4993 та 533, що в подальшому призвело до зриву виконання Контракту.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19 вересня 2011р., винесеним суддею Дяченко Т.Г. позовні вимоги Міністерства задоволені в повному обсязі. Суд стягнув з Товариства: на користь Міністерства Оборони України штраф у розмірі 1295369, 02 грн., 12953,69 грн. державного мита та 236,00 грн. ІТЗ судового процесу.

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд послався на норми статтей 193 Господарського процесуального кодексу України, 218, 231 Господарського кодексу України , 613, 628, 629 Цивільного кодексу України. Також, суд першої інстанції вказав, що під час розгляду справи Товариство не довело належного виконання умов Контракту у строк до 06.04.2011року.

Не погоджуючись з винесенним рішенням господарського суду, Товариство звернулось із апеляційною скаргою в якій просить дане рішення скасувати, посилаючись на неповне зясування фактичних обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, на те, що суд першої інстанції не надав достатньо уваги тому факту, що саме бездіяльність Міністерства з прийняття на озброєння Збройних Сил України автомобілю КрАЗ-5233-ВЕ-0000084-00, призвела до того, що ТОВ „ТЕЛЕКАРТ ПРИЛАД” не міг виконати свій обовязок з придбання та використання у комплексній апаратній звязку „Скіф-КАЗ” автомобілю КрАЗ-5233-ВЕ-0000084-00.

Крім цього, скаржник зазначив, що в Положенні про представництво державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, установах і організаціях № 1107 не встановлений порядок погодження з представництвами державного Замовника договорів, що укладаються на виконання погодженого у встановленому порядку Державного контракту. Єдиною причиною непогодження представниками державного замовника №4993 та 553 договору з ХК „АвтоКраз” була невирішеність питання щодо прийняття автомобілю за документацією головного конструктора, що робило неможливим погодження цього договору за будь-яких намагань Товариства.

У відзивах на апеляційну скаргу, Міністерство та Військове представництво №4993, вважають, що саме непогодження Товариством порядку укладення договору № 1142 ТД від 10.12.2010р між ХК „АвтоКраз” та ТОВ „ТЕЛЕКАРТ ПРИЛАД” з представниками Міністерства Військових представництв №4993 та 553, призвело до зриву виконання Державного контракту, порушення Закону України „Про державне оборонне замовлення”, п.9 Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2009р. №1107 (зі змінами) та п. 2.8 Державного контракту.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2011р., залучено до участі в розгляді даної справи Військове представництво Міністерства Оборони України №553 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою Військове представництво Міністерства Оборони України №553 надало до Одеського апеляційного господарського суду відзив, в якому зазначило, що предметом договору № 1142 ТД від 10.12.2010р. був автомобіль КрАЗ-5233-ВЕ-0000084-000 2010року виготовлення, в дійсності автомобіль був виготовлений в 2007р. та доопрацьований в 2010р. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1107 (зі змінами) даний договір повинен був погоджуватись з Військовим представництвом №553, яке здійснювало контроль якості виготовлення автомобіля. (Т.2 а.с. 41-42)

Також, Військове представництво Міністерства Оборони України №553 зазначило, що після укладення додаткової угоди №1 до договору №1142 ТД від 10.12.2010р. в якій внесені зміни щодо відповідного року випуску автомобіля та порядку розрахунку автомобіль був виготовлений та лише 05.05.2011р. сповіщенням №30 був предявлений для прийняття. Відповідач свідомо планував поставити Збройним Силам України автомобіль виготовлений у 2007р. у складі комплексної апаратної звязку „Скіф-КАЗ”.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзиви на неї, заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України, апеляційна інстанція не звязана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як свідчать матеріали справи, 24.09.2010р. між Міністерством Оборони України (Замовником) та ТОВ „ТЕЛЕКАРТ ПРИЛАД” (Виконавцем) був укладений Державний контракт № 308/8 з оборонного замовлення (за кошти Державного бюджету України) (Т.1 а.с. 6-10).

За умовами Контракту на виконання замовлення Виконавець зобовязується виготовити та передати комплексну апаратуру звязку „Скіф-КАЗ” спеціального призначення у власність Замовнику, для потреб створення цифрової інтегральної мережі звязку Збройних Сил України (Далі - продукція) у асортименті, кількості та за цінами зазначеними у Специфікації постачання продукції (Далі-Специфікація), що додається до цього Контракту і є його невідємною частиною (Додаток 1), а Замовник забезпечити приймання та оплату продукції в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з умовами цього Контракту. Положенням додаткової угоди №1 від 29.09.2010р. Виконавець зобовязується виготовити та передати у власність продукцію Замовнику в кількості 1 (одна) штука за цінами зазначеними у Протоколі погодження ціни, що є невідємною частиною цього Контракту (Додаток 2) (Т.1 а.с. 11-15).

Згідно п. 2.1 постачання продукції, передбаченої Специфікацією, що є невідємною частиною цього Контракту, здійснюється силами і засобами Виконавця після одержання від Замовника письмового повідомлення про надання коштів за стабілізаційним фондом державного бюджету України. Постачання продукції здійснюється до 31.12.2010р. Положеннями додаткових угод № 2 від 07.10.2010р. та №3 від 28.02.2011р. передбачені у п. 2.1 Контракту строки постачання продукції пролонговані спочатку до 06.03.2011р., а потім до 06.04.2011р. (Т. 1 а.с. 16-17).

Відповідно до п. 4.1 Контракту загальна вартість продукції становить 24440927,60 грн. , у тому числі податок на додану вартість 4073487,94 грн. за КПКВ 2101260, КЕКВ 1150. Положенням додаткової угоди № 1 від 29.09.2010р. ціну контракту було зменшено до 12220463,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 2036743, 97 грн.

Пунктом 5.2 Контракту встановлено, що за порушення строків поставки продукції Виконавець сплачує Замовнику штраф у розмірі 0,1% від вартості продукції, стосовно якої допущено прострочення постачання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної суми.

30.09.2010р. Виконавцем було виставлено рахунок № 23/09/10-Ск на сплату вартості комплексної апаратної звязку „Скіф-КАЗ” у сумі 12220 463,80 грн., який було оплачено Міністерством Оборони України 06.10.2010р. на підставі платіжного доручення № 308/29, що також підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами Контракту від 04.01.2011р.(Т.1 а.с. 18, 21-22).

Оскільки, з технічних умов апаратної звязку комплексна К-1501 ТУ У 34.2-00034022-026:2010 ААНЗ.461262.001 ТУ-ЛУ у якості транспортної бази для передбаченої контрактом комплексної апаратної звязку К-1501 шифр „Скіф-КАЗ” входив автомобіль КрАЗ-5233ВЕ, тому 10.12.2010р. між ХК „АвтоКрАЗ” (Продавцем) та ТОВ „ТЕЛЕКАРТ ПРИЛАД” (Покупцем) був укладений Договір № 1142 ТД. Відповідно до якого, Продавець зобовязується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобовязується прийняти автомобіль КрАЗ-5233ВЕ-0000084-000. (Т.2 а.с. 41-42)

Автомобіль КрАЗ-5233ВЕ-0000084-00, виготовлений у 2010р. та доопрацьований ХК „АвтоКрАЗ” за договором № 1142 ТД, був готовий до відвантаження та знаходився на складі ХК „АвтоКрАЗ” з 15.12.2010р., що підтверджується листами ХК „АвтоКрАЗ” від 18.01.2011р. № 52-72 та від 23.03.2011р. №462-72. Цими ж листами підтверджується, що єдиною причиною, з якої автомобіль не був поставлений Товариством є те, що він не приймається Військовим представництвом №553. (Т.2, а.с. 45-46)

Листом від 20.01.2011р. №45 Товариство звернулось до Міністерства Оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України за наданням Військовими представництвами №4993 та №553 дозволу на прийняття автомобілю КрАЗ-5233ВЕ-0000084-00, який не поставлений на озброєння Збройних Сил України (Т.1 а.с. 62).

Відповідач листом №121 від 22.02.2011р. повідомив Замовника про готовність комплексної апаратної звязку К-1501 шифр „Скіф-КАЗ”, яка станом на 22.02.2011р. була виготовлена, перевірена ОТК ТОВ „ТЕЛЕКАРТ ПРИЛАД” опломбована та готова для предявлення Військовому представництву №4993.(Т. 2, а.с. 47).

Листом від 24.02.2011р. вих. №259/776 Управління військових представництв Міністерства Оборони України дозволило Товариству використання автомобілю КрАЗ-5233ВЕ-0000084-00, виготовленого за документацією Головного конструктора заводу-виробника. Але у цьому ж листі було зазначено, що договір між Товариством та виробником автомобілю ХК „АвтоКрАЗ” буде погоджений з Військовими представництвами № 553 та 4993 при постачанні нового автомобілю КрАЗ-5233ВЕ-0000084-00 2011 року виробництва. (Т.1, а.с. 69)

Згідно листа від 01.03.2011р. №259/817 Управління військових представництв Міністерства Оборони України №4993 та №553 доручило організувати приймання КрАЗ-5233ВЕ для постачання ТОВ „ТЕЛЕКАРТ ПРИЛАД” у складі комплексу К-1501”Скіф-КАЗ”, з вимогою про виготовлення автомобіля 2011р. (Т.1, а.с. 71, 76, 78)

Крім цього, необхідно зазначити, що Міністерство Оборони України в особі своїх структурних підрозділів до 28.03.2011р. не надавало згоди на приймання автомобілю КрАЗ-5233ВЕ за документацією головного конструктора як виробу, не прийнятого на озброєння Збройних Сил України. У підтвердження цього Товариством були надані наступні документи:

- лист Товариства від 16.02.2011р. №112, в якому відповідач просив Міністерство Оборони України прийняти автомобіль по документації головного конструктора (Т.1, а.с. 65);

- лист Управління військових представництв Міністерства Оборони України від 24.02.2011р. №256/776, в якому цей підрозділ Міністерства запропонував Товариству вирішити питання з іншими структурними підрозділами Міністерства стосовно можливості використання автомобілю КрАЗ-5233ВЕ-0000084-00, виготовленого за документацією головного конструктора (Т.1, а.с. 69);

- лист Міністерства Оборони України від 09.03.2011р. №308/52/1222, в якому зазначено, що виготовлення та постачання товарів військового призначення згідно з документацією головного конструктора не передбачено.(Т.1, а.с. 72).

28.03.2011р. Головне управління звязку та інформаційних систем Генерального штабу Збройних Сил України листом №308/52/1653 повідомило Товариство про те, що начальник Управління Військових представництв Міністерства Оборони України доручив Військовому представництву №553 здійснити контроль якості та прийняття автомобіля КрАЗ-5233ВЕ для монтажу під комплексну апаратну звязку, з вимогою Замовника про постачання автомобілю виготовлення 2011р.(Т.1, а.с. 76).

01.04.2011р. ТОВ „ТЕЛЕКАРТ ПРИЛАД” уклало з ХК „АвтоКрАЗ” Додаткову угоду №1 до договору №1142 ТД від 10.12.2010р., в якій предметом договору було постачання автомобілю 2011р.випуску, виготовленого за документацією головного конструктора, за документами виданими Військовим представництвом №553 (Т. 2 а.с. 58-59).

Листом від 06.04.2011р. №247 Товариство повідомило позивача про постачання автомобіля, що відповідає додатковим вимогам замовника щодо 2011р. випуску, 26.04.2011р. Новий автомобіль КрАЗ-5233ВЕ був виготовлений 06.05.2011р. та прийнятий Товариством за актом приймання-передачі, після задоволення рекламації 12.05.2011р. КрАЗ 5233ВЕ-0000084-00 був прийнятий Військовими представництвами №4993 та №553. (Т.1, а.с.81)

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Судовою колегію, не можуть бути прийняті надані копії Контрольних карток збирання автомобілю КрАЗ 5233ВЕ наданих Військовим представництвом №553, оскільки вони не завірені належним чином та відсутня можливість перевірити їх достовірність.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 ЦК України встановлено, що особа яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Положення цієї статті кореспондується зі ст.218 ГК України, відповідно до якої учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що Міністерство належним чином та відповідними доказами не довело порушення Товариством умов Державного контракту № 308/8 від 24.09.2010р., що стало підставою для стягнення штрафних санкцій.

За викладених обставин, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2011 року по справі № 3/17-2636-2011 прийняте при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду, викладенні в рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, а тому дане рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99;101;103-105 ГПК України суд,-

Постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕЛЕКАРТ ПРИЛАД” - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2011 року по справі № 3/17-2636-2011 - скасувати.

В позові Міністерству Оборони України про стягнення 1295369,02 грн. - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя Е.І. Андрєєва

Суддя П.Ф. Мацюра