Рішення № 20905321, 10.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2012 р. Справа № 5023/9460/11

вх. № 9460/11

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.

при секретарі судовогозасідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 4621 від 14.06.2011 року

відповідача - не з"явився 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків 3-я особа <Текст >

до Управління служби безпеки України в Харківській області, м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 85419,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 85419,07 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором про постачання електричної енергії № 06-0312 від 27 лютого 2009 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача 77205,42 грн. вартості електричної енергії (де: тарифна складова-64337,85 грн. та ПДВ 20 %-12867,57 грн.), 2257,21 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (де: тарифна складова за КРЕ-1881,01 грн. та ПДВ 20%-376,20 грн.), 3369,77 грн. перевищення договірних величин, пеню в розмірі 1987,29 грн., індекс інфляції в розмірі 214,76 грн., 3 % річних в розмірі 384,62 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 листопада 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/9460/11 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 12 грудня 2011 року об 11:40.

Позивач в призначене судове засідання 12 грудня 2011 року з'явився, позовні вимоги підтримав, проте вимоги ухвали суду від 15.11.2011 року не виконав.

В призначене судове засідання 12 грудня 2011 року відповідач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з датою (18 листопада 2011 року) та відміткою про вручення відповідачу ухвали суду від 15.11.2011 року.

Ухвалою суду від 12 грудня 2011 року розгляд справи відкладено на 10 січня 2012 року об 11:00.

В призначене судове засідання 10 січня 2012 року позивач з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

В призначене судове засідання 10 січня 2012 року відповідач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Суд, згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

27 лютого 2009 року між АК “Харківобленерго” та Управлінням служби безпеки України в Харківській області укладено договір про постачання електричної енергії за № 06-0312 ( далі - Договір).

В силу вимог Закону України "Про електроенергетику" від 08.06.2000 року № 1812-ІП (зі змінами та доповненнями від 23.06.2005 року № 2711-IV) та "Правил користування електричною енергією" затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (зі змінами та доповненнями від 11.12.2003 року № 10305, від 17.10.2005 року № 910 та 22.11.2006 р. № 1497), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Згідно п. 2.3.3. спірного договору, Постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору.

Споживач відповідно до п. 2.3.3. Договору, зобов'язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка № 2 “Порядок розрахунків” до Договору.

Відповідно до п.1 додатку №2 до договору розрахунковий період встановлено споживачу з 1-го числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Відповідно до п.5 додатку №2 відповідач протягом 20 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок мав бути оплачений споживачем протягом 5-ти банківських днів з дня його отримання.

Пунктом 4.5 цього додатку також було передбачено, що розрахунки за електричну енергію здійснюються до початку розрахункового періоду шляхом перерахування споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання попередньої оплати обсягу очікуваного споживання електричної енергії, заявленого на розрахунковий період, включаючи ПДВ. У платіжному дорученні споживач чітко вказує в розділі "призначення платежу": за який вид нарахувань проводиться оплата, за який період здійснюється оплата, номер і дату укладеного договору про постачання електроенергії.

Позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору від 27 лютого 2009 року в період з липня 2011 року по вересень 2011 станом на 01.10.2011 року поставив відповідачеві електроенергію. Але відповідач не виконав належним чином договірні зобовязання, у зв'язку з чим перед позивачем за вищевказаний період утворилась заборгованість з електричної енергії (тарифної складової) в сумі 64337,85 грн.

Крім того, у відповідності до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” нарахована позивачем та підтверджена матеріалами справи заборгованість по податку на додану вартість на електричну енергію в розмірі 20 % в сумі 12867,57 грн.

Також, станом на 01.10.2011 року, відповідно до п. 6.33 "Правил користування електричною енергією" та Розділом 5 Податкового кодексу України, у відповідача перед позивачем за вищевказаний період існує борг за плату з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ) в розмірі 2257,21 грн.( де: КРЕ-1881,01 грн., ПДВ на КРЕ-376,20 грн.).

Згідно звіту про використану електричну енергію за квітень 2011 року, відповідачем використана електрична енергія в обсягах, що перевищила договірні величини на 4251 кВт/год.

Таким чином, позивачем пред'явлено до стягнення 3369,77 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Узгоджені обсяги споживання електричної енергії оформлюються додатками до спірного договору як договірні величини.

Відповідно до додатку № 1 на квітень 2011 року споживачу встановлена договірна величина споживання електричної енергії у розмірі 90000 кВт/г.

Додатком № 2 до спірного договору "Порядок розрахунків для бюджетних установ (організацій) та крім споживачів, які живляться від мереж класу напруги 35-110 кВ та 330 кВ), розрахунковий період встановлено споживачу з 24 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Протягом розрахункового періоду відповідачем не проводились коригування договірної величини споживання електричної енергії, в зв'язку з чим договірна величина на квітень 2011 року залишилася на рівні, узгодженому Додатком № 1 до спірного договору, тобто 90000кВт/г.

Як свідчить наявне в матеріалах справи Повідомлення № 5504 від 10 травня 2011 року, відповідач у квітень 2011 року перевищив встановлені договірні величини споживання електричної енергії на 4251 кВт/г, а саме:

- 94251 кВт/г (фактично спожита Е/Е) - 90000 кВт/г - узгоджена договірна величина); 4251 кВт/г (перевищення договірної величини).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу вимог ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 77205,42 грн. вартості електричної енергії (де: тарифна складова-64337,85 грн. та ПДВ 20 %-12867,57 грн.), 2257,21 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (де: тарифна складова за КРЕ-1881,01 грн. та ПДВ 20%-376,20 грн.), 3369,77 грн. перевищення договірних величин, є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи, тому вони приймаються судом та підлягають задоволенню, а вищевказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивачем також пред'явлено до стягнення з відповідача індекс інфляції в сумі 214,76 грн. (нараховано за липень 2011р.) та 3 % річних в сумі 384,62 грн. (нараховано за період з липень 2011 року - вересень 2011 року).

У зв'язку з тим, що відповідач не виконував належним чином свої договірні зобов'язання, своєчасно не оплачував надані позивачем послуги за договором, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 214,76 грн. та З % річних в розмірі 384,62 грн. обґрунтованими, законними та підлягаючими задоволенню.

Нарахування пені здійснено відповідно до ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України та ч. 2 пп. 1 ст. 258 ЦК України та п. 4.2.1 спірного договору № 06-0312 від 27 лютого 2009 року, де визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами на всю суму не виконаних зобов'язань, з урахуванням шестимісячного терміну за період липень-вересень 2011 року. Згідно нарахувань позивача сума пені за вищезазначений період складає 1987,29 грн.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обовязок по оплаті в термін, встановлений договором, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 56,26 грн. відповідають вимогам спірного договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню з відповідача на користь позивача.

Наведені обставини є підставою для повного задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Управління служби безпеки України в Харківській області, (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 2, п/р 35214002000095 УГК в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 20001711) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954):

- на п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823 - 77205,42 грн. вартості електричної енергії (де: тарифна складова-64337,85 грн. та ПДВ 20 %-12867,57 грн.), 3369,77 грн. перевищення договірних величин;

- на п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті ворота", МФО 351931 - 2257,21 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії (де: тарифна складова за КРЕ-1881,01 грн. та ПДВ 20%-376,20 грн.), 1987,29 грн. пені, 214,76 грн. індексу інфляції, 384,62 грн. 3 % річних, 1708,39 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Жиляєв Є.М.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/9460/11 підписано 16 січня 2012 року.