Рішення № 20905270, 10.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2012 р. Справа № 5023/8798/11

вх. № 8798/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (дов. № 23-п від 29.11.2011 р.)

відповідача - ОСОБА_2. (дов. № 8/11 від 28.04.2011 р.)

розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Строй", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Система", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача - Комунальна установа охорони здоров'я Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. А.І. Мещанінова, м. Харків

про стягнення 270 142,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-Строй", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Система" (надалі - Відповідач) безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 248 065,00 грн., вартість наданих генпідрядних послуг в розмірі 22 077,40 грн., визнання частково недійсними на суму 415 328,44 грн. довідки про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року та акту приймання виконаних робіт за вересень 2010 року та покладення на Відповідача судові витрати.

Представника Позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Надав додаткові документи які суд долучає до матеріалів справи.

Представник Відповідача у судовому засіданні та у наданому відзиві проти позову заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Разом з позовною заявою від Позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Система" (61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, код ЄДРПОУ 31632599, п\р 26009010099906 в ПАТ «ВТБ БАНК» м. Київ МФО 321767) в розмірі 273 165,40 грн.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно п. 3 Розяснення Вищого господарського суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Позивач вважає що для гарантування ефективного виконання можливого судового рішення за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Строй" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Система" про стягнення 270 142,40 грн., зважаючи на те, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить виконання рішення у цій справі, необхідно вжити заходів до забезпечення позову.

Однак, заява Позивача ґрунтована на припущеннях. Позивач не надав жодних доказів, з чого б можна було зробити висновок про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Строй" про вжиття заходів щодо забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Система" в розмірі 273 165,40 грн. слід відмовити.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.09.2010р. між Позивачем (Підрядник) та Відповідачем (Субпідрядник) було укладено договір підряду № 18, відповідно до умов якого, п. 1.1 Підрядник доручає, а Субпідрядник зобов'язується на свій ризик та власними силами і засобами виконати роботи з капітального ремонту фасаду стаціонару (ІІІ етап) відповідно до умов цього договору та кошторисної документації.

Об'єктом виконання робіт є будівля стаціонару Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. А.І. Мещанінова, розташована за адресою: м. Харків. пров. Балакірєва, 3-а.

Відповідно до п.2.3. зазначеного договору вартість робіт склала 1 554 380,80грн. з ПДВ.

Передбачені п. 3.1. договору строки виконання робіт склали початок робіт - 01.09.2010р. та закінчення робіт - листопад 2010р.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата за фактично виконані роботи здійснюється Підрядником на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт протягом 5 (п'яти) календарних днів після їх підписання, при умові отримання коштів від Замовника.

Згідно п. 7.4. договору передача Субпідрядником виконаних робіт за окремими етапами та закінчених робіт в цілому по договору здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом виконаних робіт по формі Кб-2в та довідкою по формі Кб-3. Підрядник протягом 2-х днів з моменту отримання акту приймання-передачі підписує його або надає мотивовану відмову з приводу не підписання.

У повній відповідності з умовами договору та згідно з календарним планом виконання робіт по капітальному ремонту фасаду (додаток 3 до договору) 07.09.2010р. Відповідач здав, а Позивач прийняв виконані роботи за вересень у сумі 967 263,44грн. Позивач перерахував в якості оплати робіт Відповідача 14.09.2010р. - 600 000,00грн. та 16.09.2010р. - 200 000,00грн. Тобто загальна сума оплати склала 800 000,00грн.

28.10.2010р. листом вих. № 55 від 27.10.2010р. Відповідач направив на адресу повідомлення про призупинення подальшого виконання робіт та попросив Позивача сплати заборгованість.

В зв'язку з тим, що Позивач не сплатив Відповідачу існуючу заборгованість, 02.11.2010р. Відповідач знову звернувся до Позивача з листом вих. № 57 від 01.11.2010р. в якому запропонував Позивачу розірвати договір підряду № 18 від 01.09.2010р. в зв'язку з відсутністю можливості закінчення будівельних робіт з причини часткової не оплати вже виконаних Відповідачем робіт, що були прийняті Позивачем.

Позивач зазначає, що в порядку п. 4.6 Договору відповідач зобовязаний сплатити позивачеві 4 % від вартості отриманих генпідрядних послуг, у сумі 22077,40 грн.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників Позивача та Відповідача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у позовні слід відмовити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч.4 ст. 882 ЦК України).

За умовами договору документом, який підтверджує виконання робіт, є акт виконання робіт за формою КБ-2В, КБ-3, який підписується уповноваженими представниками сторін (п.4.1 4.6),

Відповідно ч. 1 до ст. 1212 ЦК України, на яку посилається Позивач у позовній заяві, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Однак, оскільки договір діє, зобов'язання за договором триває, тобто підстава перерахування Позивачем грошових коштів Відповідачу не відпала, а тому у Позивача відсутні підстави вимагати повернення грошових коштів, сплачених на виконання умов вказаного договору підряду, як безпідставно отриманих. Крім того

Між Позивачем та Відповідачем існують договірні, а не позадоговірні відносини, яких стосується зміст ст. 1212 ЦК України, які є різними за своєю правовою природою, зокрема за підставою виникнення, а тому не підлягають застосуванню.

У ст. 882 ЦК України зазначено передання та прийняття робіт: (1) Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття; (2) Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами; (3) Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника; (4) Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими; (5) Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування; (6) Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

За таких підстав, позовні вимоги заявлені Позивачем є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в цій частині. Позивачем не доведено обґрунтованості вимоги, щодо стягнення з Відповідача грошові кошти в сумі 248 065,00 грн. та визнання частково недійсними на суму 415 328,44 грн. довідку про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року, та акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року (а.с. 74 - 77). Останні були підписані без зауважень.

Стосовно стягнення 22 077,40 грн. то суд зазначає, що такі вимоги підлягають задоволенню, виходячи з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 936/4986 проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса (а.с. 84 - 90), що дорівнює 4% (чотирьом відсоткам) відповідно до п. 4.6 договору за отримані генпідрядні послуги.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове рішення” від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 44 та ст. 49 ГПК України, у разі частковому задоволенні позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 11, 509, 525, 530, 626, 629, 854, 882, 1212 ЦК України, 1, 173 174, 179, 193, ГК України, статтями 33, 34, 44, 49, 66, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовлено частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Система" (61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, код ЄДРПОУ 31632599, п\р 26009010099906 в ПАТ «ВТБ БАНК» м. Київ МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Строй" (61001, м. Харків, вул. Кірова, 38, код ЄДРПОУ 31635673, п/р 26001000075279 в ПАТ «Укрсоцбанк» МФО 300023) вартість наданих генпідрядних послуг в сумі 22 077,40 грн., 220,78 грн. - державного мита та 79,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 13 січня 2012 року

по справі № 5023/8798/11.