Рішення № 20905250, 10.01.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2012 р. Справа № 5023/9816/11

вх. № < Текст >

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судового засідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

прокурора - не з'явився.

позивача - не з'явився.

3-й особи - < Текст > відповідача - не з'явився. 3-й особи - < Текст >

розглянувши справу за позовом Заступника військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави, в особі ДП МОУ "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення", м. Харків 3-я особа < Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Главмаш", м. Харків 3-я особа < Текст >

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківської контори матеріально-технічного забезпечення", звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Главмаш", м. Харків про стягнення 14 821,92 грн. основного боргу, пені в сумі 563,73 грн., та судових витрат, посилаючись на укладення договору схову №45 від 01.02.2011 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Харківської контори матеріально-технічного забезпечення" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Главмаш", відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання щодо приймання та зберігання товару, а відповідач зобов'язався сплачувати відповідні послуги зі зберігання, однак свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг належним чином не виконав, що стало причиною звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 25.11.2011 року було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.12.2011 року о 11:20.

Справа слухалась з відкладенням розгляду справи до 14.12.2011 року та 10.01.2012 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача в судові засідання.

Представники прокуратури та позивача в судове засідання 10.01.2012 року не з*явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні підписи на повідомленні господарського суду від 14.12.2011 року про дату, час та місце наступного засідання справи.

Представник відповідача в судові засідання господарського суду не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, Ухвали суду направлені за адресою відповідача, яка зазначена в позовній заяві та у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, який був здійснений за електронним запитом господарським судом Харківської області, а саме: 61082, Харківська обл.., місто Харків, Фрунзенський район, вулиця Межлаука, будинок 9/3, квартира 4, повернулись до суду без вручення адресату з позначкою "в зв'язку з закінченням терміну зберігання".

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та всебічно та повно дослідивши надані сторонами судового процесу докази, суд встановив наступне.

01 лютого 2011 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення", м. Харків та ТОВ "ТД «Главмаш» було укладено договір зберігання №45.

Відповідно до Розділу першого цього договору сторонами передбачено, що предметом цього договору є надання складських послуг по зберіганню товарів та надання послуг по прийому (відправці) вантажів замовника залізничним транспортом і проведення вантажо-розвантажувальних робіт силами "виконавця".

Розділом 2 договору сторонами передбачено права та обов'язки сторін, зокрема п.21.4 договору передбачено, що виконавець приймає на себе наступні зобов*язання, зокрема зберігання товарно-матеріальних цінностей здійснювати на складських площах та в місцях зберігання дозволених до експлуатації державними органами протипожежного нагляду і СЕЗ.

Пунктами 2.2.3., 2.2.4. договору сторонами передбачено, що замовник приймає на себе зобов'язання, зокрема здійснювати щомісячно, але не пізніше п*ятого числа місяця, в якому здійснюються послуги зберігання, попередню оплату в розмірі плануємому або заявленої замовником площі необхідної для зберігання товару. Направляти свого представника до 29-30 числа кожного місяця до бухгалтерії виконавця для отримання рахунків за фактично надані послуги. Кінцевий розрахунок здійснюється на протязі трьох банківських днів від дня отримання рахунку.

Розділом третім договору сторонами передбачено, що за надання послуг зберігання замовник сплачує виконавцю вартість фактично займаної площі згідно прийнятих розцінок. Фактично займана площа до 5 кв. м. приймається за 5 кв. м., зокрема п.3.3. договору встановлено, що попередня оплата послуг здійснюється в розмірі 30% від прийнятої розцінки за один місяць на підставі даного договору. Кінцевий розрахунок здійснюється на підставі виставлених рахунків з видачею акту виконаних робіт. Зайво перераховані грошові кошти будуть враховуватися при подальших розрахунках.

Додатковою угодою до договору №45 від 01.02.2011 року сторонами визначені розцінки за 1 кв. м. займаної площі за місяць. Розцінки вказані з урахуванням ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свій обов'язок за договором, надав відповідачеві послуги зі зберігання, відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000147 від 28.02.2011 року, №ОУ-0000199 від 31.03.2011 року, №ОУ-0000298 від 30.04.2011 року, №ОУ-0000358 від 31.05.2011 року, №ОУ-0000428 від 30.06.2011 року, №ОУ-0000508 від 31.07.2011 року, №ОУ-0000604 від 31.08,.2011 року та виставив відповідачеві на оплату рахунки – фактури №ОУ-0000147 від 28.02.2011 року на суму 2 174,40 грн., №ОУ-0000199 від 25.03.2011 року на суму 2 174,40 грн., №ОУ-0000298 від 26.04.2011 року на суму 2 174,40 грн., №ОУ-0000358 від 26.05.2011 року на суму 2174,40 грн., №ОУ-0000428 від 22.06.2011 року на суму 2 102,40 грн., №ОУ-0000508 від 25.07.2011 року на суму 1 915,20 грн., №ОУ-0000604 від 25.08.2011 року на суму 2 106,72 грн.

Господарським судом встановлено, що договір зберігання №45 укладений сторонами 01.02.2011р. припинив свою дію 31.12.2011 року, проте відповідач вимоги позивача щодо оплати наданих позивачем послуг в термін передбачений п.4.3. договору не виконав, таким чином заборгованість відповідно умов договору становить 14 821,92 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем) і повернути її поклажедавцеві у схоронності.

Частиною першою ст.946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідачем заборгованість зі сплати наданих позивачем послуг зі зберігання не погашена, відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, за таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором зберігання №45 в сумі 14 821,92 грн. належно обґрунтовані, доведені матеріалами справи та такі, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 4.3. договору, сторони передбачили, що за несплату послуг зберігання поточного місяця до 30,31 (28 – для лютого) числа цього місяця замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вказаної в рахунку за кожний день прострочки оплати.

За прострочення оплати за зберігання позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 563,73 грн. з 25.02.2011 року по 25.07.2011 року.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, нарахована позивачем пеня в сумі 563,73 грн. визнана судом обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий збір у даній справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 901, 936, 946 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Главмаш» (61082, м. Харків, вул. Межлаука, 9/3, кв. 4, код 32759608, р/р 26008036162300 в АТ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Харківська контора матеріально - технічного забезпечення» (61064, м. Харків, вул. Цементна, 3, код 08162096, р/р 26001000127218 у філії ВАТ «Укрексімбанк» в м. Харкові, МФО 351618) - 14 821,92 грн. основного боргу, пеню в сумі 563,73 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Главмаш» ( 61082, м. Харків, вул. Межлаука, 9/3, кв. 4 код 32759608, р/р 26008036162300 в АТ «Укрсиббанк» м. Харків, МФО 351005) на користь державного бюджету України (Управління державного казначейства у Дзержинському районі м. Харкова, код одержувача 24134567, рахунок 31210206700003 в ГУ ДКУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) – 1411,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

< Дата >

Суддя (підпис< Текст > Задорожна І.М.

< Текст >