Рішення № 20904404, 11.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2012 р.Справа № 9/17-4388-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА"; До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1;

про стягнення 29060,79 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: 27.10.2011 року за вх. №6624/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі Відповідач) 29 060,79 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях не зявлявся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Судом встановлено, що усі надіслані процесуальні документи на адресу Відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, що приймалися та виносилися за момент розгляду справи, поверталися до суду з відміткою „за закінченням терміну зберігання”.

Відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення ним судом певних процесуальних дій.

З наведеного випливає, що Суб'єкт підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

06.03.2006 року між Акціонерним комерційним банком „Райффайзенбанк Україна” - Закрите акціонерне товариство „ОТП Банк”, правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк”, та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №СL-502/001/2006, відповідно до умов якого відповідачу було надано Кредит в розмірі 111 840,00 (сто одинадцять тисяч вісімсот сорок грн. 00 коп.) гривень.

Позивач зазначає, в порушення умов Кредитного договору, погашення частин Кредиту і нарахованих за його користування процентів у передбачених Графіком повернення Кредиту і сплати процентів розмірі та строк не відбувалося Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1.

Станом на дату подання цієї позовної заяви погашення заборгованості за Кредитним договором Позичальником не здійснено.

Неодноразові спілкування з Позичальником та Поручителем з питання повного погашення існуючої заборгованості за Кредитним договором до дієвого результату не призвели. Боргові зобов'язання за Кредитним договором ні Позичальником, ні Поручителем не виконані.

Таким чином, станом на 12.09.2011 р. сума заборгованості відповідача, за Кредитним договором, з урахуванням основного боргу (Кредиту), процентів, пені та штрафів, складає 29 060,79 (двадцять дев'ять тисяч шістдесят гривень 79 копійок) гривень, з урахуванням: залишок заборгованості за кредитом 18133,93 грн., сума відсотків 7702,06 грн., сума пені 3224,80 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено кредитний договір № CL-502/001/2006 від 06.03.2006 року, згідно з яким, позивач (Банк) надав Позичальникові - відповідачу Кредит в розмірі 111 840,00 (сто одинадцять тисяч вісімсот сорок гри. 00 коп.) гривень, що підтверджується Кредитною заявою додаток № 1 від 13.03.2006р. , також графіком повернення кредиту додаток №2 від 13.03.2006 р.

Згідно п.1.1. ч.2 Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний своєчасно повернути суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у Кредитному договорі. Порядок виконання Боргових зобов'язань за Кредитним договором встановлений пунктом 1.5. (з підпунктами) частини 2 Кредитного договору. Зокрема, відповідно до підпункту 1.5.1 частини 2 Кредитного договору, погашення відповідної частини Кредиту здійснюється Позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення Кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до Кредитного договору), шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на Поточний рахунок (№ 260062001308141). Нараховані в порядку, передбаченому Кредитним договором, проценти сплачуються Позичальником одночасно з погашенням відповідної частини Кредиту в строк, передбачений в Графіку повернення Кредиту та сплати процентів.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено право позикодавця (Банку) на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до п. 3 частини 1 Кредитного договору, для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватися Плаваюча процентна ставка, яка визначається, як Фіксований відсоток + FIDR, де Фіксований відсоток дорівнює 17,50% річних, FIDR - це процентна ставка по строкових депозитних вкладах фізичних осіб у валюті тотожній Валюті Кредиту, що розміщені в Банку на строк дії депозитного договору. В залежності від вартості кредитних ресурсів Банку ставка FIDR може змінюватися Банком (зменшуватися чи збільшуватися) в порядку передбаченим Кредитним Договором. Підпунктом 1.4.1.1.2. пункту 1.4. ч.2 Кредитного договору передбачено, що у разі використання Плаваючої процентної ставки, проценти за користування Кредитом розраховуються як Фіксований відсоток + FIDR з розрахунку Річної бази нарахування процентів (дванадцять місяців у році). Порядок нарахування процентів врегульовано підпунктом 1.4.1.2. пункту 1.4. частини 2 Кредитного договору, відповідно до якого, проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у Графіку повернення Кредиту та сплати процентів (Додаток №1 до Кредитного договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються Позичальником відповідно до п. 1.5. Кредитного договору.

Господарським судом визначено, що в порушення умов Кредитного договору, погашення частин Кредиту та нарахованих за його користування процентів у передбачених Графіком повернення Кредиту та сплати процентів розмірі та строк не відбувалося.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п. 1.9.1. ч.2 Кредитного договору, незважаючи на інші положення Кредитного договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх Боргових та інших зобов'язань за Кредитним договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п. 2.3.7. та ст. З Кредитного договору), та/або умов Договору іпотеки, та/або умов Договору поруки (надалі „Вимога”). При цьому, зобов'язання Позичальника щодо дострокового виконання Боргових зобовязань в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу Позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено Позичальником протягом 30 (тридцяти) Банківським днів з дати надсилання Позичальнику відповідної Вимоги.

Отже, керуючись п. 1.9.1, Кредитного договору, у зв'язку з невиконанням Позичальником Зобов'язань за Кредитним договором щодо своєчасної сплати процентів та погашення Кредиту, Позичальникові Банком було направлено досудову вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, вих. № 22-3-1/13934 від 07/02/2008 р., відповідно до якої Позичальник був зобов'язаний сплатити на користь Банку належні суми кредиту, процентів та штрафних санкцій за Кредитним договором.

Судом встановлено, що станом на дату подання позовної заяви Відповідачем не виконано своїх зобов'язань по Кредитному договору по поверненню коштів на відповідні рахунки Позивача, таким чином, враховуючи положення п. 1.2.2. Кредитного договору, Відповідач прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Через невиконання Відповідачем своїх зобов'язань перед Позивачем по Кредитному договору розмір залишку заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 18133,93 грн. - заборгованості за кредитом; 7702,06 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у додатку до позовної заяви, та згідно з яким, розмір пені, що нарахований відповідачу за прострочення виконання зобовязань на період з 26.11.2010р. по 12.09.2011р., становить 3224,80 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства.

Господарським судом розяснюється, що позовна заява подається Товариством з обмеженою відповідальність „ОТП Факторинг Україна”, котрому згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н від 26/11/2010 року та договору відступлення прав за Договором застави № б/н від 26/11/2010 року Публічне акціонерне товариство „ОТП Банк” у відповідності ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України відступило, а ТОВ „ОТП Факторинг Україна” прийняло право вимоги за кредитним договором № СL-502/001/2006 від 13.03.2006р., договором застави № РСL-502/001/2006 від 06.03.2006р., укладеним між Публічним акціонерним товариством „ОТП Банк” та відповідачем.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно з ст. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю „ОТП Факторинг Україна” перейшли всі права Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк” щодо права вимоги до Відповідача за кредитним договором № СL-502/001/2006 від 13/03/2006р., договором застави № РСL-502/001/2006 від 06/03/2006р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будьякі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (65000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ФАКТОРИНГ УКРАЇНА" (04210, м. Київ, Оболонський район, вул. Тимошенка, буд. 18, офіс 27, код ЄДРПОУ 36789421, р/р 26507002333333 в АТ „ОТП Банк” м. Київ, МФО 300528) загальну суму залишку заборгованості за Кредитним договором в сумі 18133,93 грн., сума відсотків за користування кредитом 7702,06 грн., сума пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 3224,80 грн., держмита у розмірі 290,61 грн., та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 13 січня 2012 року.