Рішення № 20902719, 21.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/35521.12.11 За позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Дніпропетровської філії

До: Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»

Про стягнення 32070,13 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № 1556-1/14 від 10.05.11 р.

ОСОБА_2. дов. № 66-1-4/38 від 20.10.11 р.

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Дніпропетровської філії до Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»про стягнення суми збитків в порядку регресу в розмірі 32070,13 грн., завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 10.03.11 р. на вулиці Плеханова в м. Дніпропетровськ, за участю транспортних засобів «Lexus LX-570», державний номер НОМЕР_1, та «Audii Q-7», державний номер НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 27.10.11 р. було порушено провадження у справі № 37/355 та призначено її розгляд на 07.12.11 року, зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.12.11 р. на виконання вимог ухвали суду від 27.10.11 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, вимог ухвали суду від 27.10.11 р. не виконав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 31.10.11 р., яке підтверджує отримання 07.11.11 р. ним ухвали про порушення провадження у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні 07.12.11 р. надав суду клопотання про здійснення запиту до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо полісу № АА/2072525, а саме, якій страховій компанії належить поліс, який ліміт відповідальності за заподіяння шкоду майну та який розмір франшизи?

У відповідності до ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Розглянувши клопотання відповідача, суд з метою зясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, його задовольнив.

Враховуючи наведене, з метою здійснення судового запиту до Моторного (транспортного) страхового бюро України, у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду у даній справі, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд справи № 37/355 на 21.12.11 р.; витребував шляхом направлення відповідного судового запиту у Моторного (транспортного) страхового бюро України в строк до 19.12.11 р. інформацію стосовно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2072525, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Audi Q-7», державний номер НОМЕР_2, який діяв станом на 10.03.11 р., зазначивши назву та адресу страхової компанії, яка видала поліс, ліміт відповідальності, франшизу, термін дії полісу, тип договору, прізвище, імя та по-батькові /найменування страхувальника; повторно було зобовязано відповідача надати суду оригінал для огляду в залі судового засідання та копію для залучення до матеріалів справи полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Audi Q-7», державний номер НОМЕР_2, який діяв станом на 10.03.11 р., а також повторно зобовязано надати суду відзив на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів його надіслання позивачу та направити в судове засідання уповноваженого представника; попереджено відповідача, що у разі безпідставного невиконання вимог ухвали суду до нього буде застосована відповідальність, передбачена Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, направлення на підставі ст. 90 ГПК України окремої ухвали до органів прокуратури про порушення законності при вирішенні господарського спору, а також за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на учасника судового процесу, пунктом 5 статті 83 ГПК України передбачено відповідальність у вигляді стягнення доход Державного бюджету України штрафу у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У судовому засіданні 21.12.11 р. представник позивача надав суду додаткові докази, які було залучено до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 21.12.11 р. повторно не зявився, відзив на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 14.12.11 р., згідно з яким відповідач отримав 19.12.11 р. ухвалу суду від 07.12.11 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10. 30.11 р. по вул. Плеханова в м. Дніпропетровськ сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Lexus LX-570», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 та транспортного засобу «Audi Q-7», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.

ОСОБА_4., керуючи транспортним засобом «Audi Q-7», державний номер НОМЕР_2, перед зміною напрямку руху праворуч, не переконався в безпеці свого маневру, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Lexus LX-570», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, який рухався в попутному напрямку справа від нього, чим порушив Правила дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка, видана Відділом ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області № 14/1-670 сп від 21.03.11 р., та постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.11 року в адміністративній справі № 3-1559/11, відповідно до якої ОСОБА_4. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.11 року в адміністративній справі № 3-1559/11, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_4. визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Lexus LX-570», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Дніпропетровською філією ВАТ «УСК «Дженералі Гарант», яку було перейменовано на Дніпропетровську філію Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 19G-0353847 (термін дії з 24.11.10 р. до 23.11.11 р.), у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Lexus LX-570», державний номер НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Lexus LX-570», державний номер НОМЕР_1, замовив у судового експерта-автотоварознавця Дроздова Ю.В., проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

Висновком експертного дослідження про оцінку вартості матеріального збитку № 0322/11/СК від 23.03.2011 р., складеним судовим експертом-автотоварознавцем Дроздовим Ю.В. (вища технічна освіта; кваліфікація судового експерта-автотоварознавця за спеціальністю «Визначення вартості дорожніх транспортних засобів, розміру збитку, нанесеного власнику транспортного засобу»(свідоцтво № 429 від 02.07.98 р., видане МЮУ ХНИИСЕ ім.. М.С.Бокаріуса, продовжено за № 544 від 28.09.01 р. та від 25.01.08 р., видане МЮУ ЦЕКК),; сертифікат ФДМУ № 1486/02; свідоцтво № 431 від 11.05.02 р. про реєстрацію в ДРО; сертифікат про визнання судовим експертом вищого професійного рівня; свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 4856-ПК), складеним відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Lexus LX-570», державний номер НОМЕР_1, становить 36100,06 грн.

На підставі заяв страхувальника від 11.03.2011 р., від 01.04.11 р. та висновку № 0322/11/СК від 23.03.2011 р. ПАТ «УСК «Гарант-Авто»було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страхові акти № 1020831(120614) від 28.03.2011 р. та № 1020831(120614)/2 від 21.04.11 р., у відповідності до якими позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що загальний розмір збитку завданого обєкту страхування становить 32070,13 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобовязання перед страхувальником за договором добровільного комплексного страхування транспортного засобу № 19G-0353847 (термін дії з 24.11.10 р. до 23.11.11 р.) виконав належним чином, перерахувавши платіжними дорученнями № 589 від 27.04.2011 р. та № 460 від 04.04.2011 р. суму страхового відшкодування в розмірі 32070,13 грн. ОСОБА_3

Враховуючи те, що постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.2011 року в адміністративній справі № 3-1559/11 ОСОБА_4., який керував автомобілем «Audi Q-7», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Lexus LX-570», державний номер НОМЕР_1, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Lexus LX-570», державний номер НОМЕР_1.

Відповідальність власника транспортного засобу «Audi Q-7», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4., якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № АА/2072525.

З огляду на те, що Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»на підставі на підставі договору добровільного комплексного страхування транспортного засобу № 19G-0353847 (термін дії з 24.11.10 р. до 23.11.11 р.), внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 10.03.11 р. на вул. Плеханова в м. Дніпропетровськ, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_3 власнику автомобіля «Lexus LX-570», державний номер НОМЕР_1, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Audi Q-7», державний номер НОМЕР_2, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Дніпропетровської філії до Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 32070,13 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транпсртного засобу «Audi Q-7», державний номер НОМЕР_2, зокрема до відповідача у даній справі - Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»було направлено на адресу Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»претензію (вих. № 230/1 від 18.05.11 р. про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 32070,13 грн.

Проте Закритим акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2072525 передбачена франшиза у розмірі 1 000,00 грн., що підтверджено інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

У відповідності до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно зі ст. 12. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Дніпропетровської філії до Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 32070,13 грн. підлягають задоволенню частково, в розмірі 31070,13 грн., оскільки позивач не врахував встановлену страховими актами № 1020831(120614) від 28.03.2011 р. та № 1020831(120614)/2 від 21.04.11 р. суму відшкодування страхувальнику у розмірі 32070,13 грн. та суму франшизи за полісом АА/2072525 у розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(вул. Димитрова, 5-б, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 30729278) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Дніпропетровської філії (проспект К.Маркса, 59-а, м. Дніпропетровськ, 49000, ідентифікаційний код 2422777) 31 070 (тридцять одна тисяча сімдесят) грн. 13 коп. збитків в порядку регресу, 310 (триста десять) грн. 70 коп. витрат по сплаті державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

складено 26.12.2011 р.