Рішення № 20902462, 11.01.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/57611.01.12 За позовомГоловного управління транспорту та зв'язку виконавчого органу Київської міської ради

До Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

Провизнання недійсним рішення адміністративної колегії Суддя Блажівська О.Є.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1., пред. за дов. №063-7318 від 01.08.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_2., пред. за дов. №601 від 27.12.2011 р., ОСОБА_3, пред. за дов. № 602 від 27.12.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління транспорту та зв'язку виконавчого органу Київської міської ради звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 № 67/01-П “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.12.2011 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2011 р. розгляд справи відкладався на 11.01.2012 р.

14.12.2011 року відповідач на виконання вимог ухвали суду надав відзив на позовну заяву.

У судове засідання 11.01.2012 року представники сторін зявились.

Представник 2 відповідача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Представник позивача на виконання вимогу хвали суду надав витребувані документи по справі.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник 2 відповідача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Представник позивача надав усні пояснення по справі щодо дотримання встановлених законодавством строків на оскарження рішень Антимонопольного комітету України.

Представник 2 відповідача надав усні пояснення по справі щодо прийняття рішення Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України. В усних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.01.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Адміністративної колегії Відділення від 23.08.2011 № 67/01-П (далі - Рішення) "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції"", визнано дії Головного управління по видачі наказу від 03.12.2008 № 103 "Про тимчасові заходи щодо забезпечення роботи деяких міських автобусних маршрутів загального користування м. Києва" стосовно пролонгації Договорів, строк дії яких закінчився, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 та частиною першою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу влади, які полягають у прийнятті будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), що може призвести до обмеження конкуренції та зобов'язано виконати рішення Адміністративної колегії Відділення, пйіяхом утримання від вчинення дій, які полягають у прийнятті будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), що може призвести до обмеження конкуренції.

Відповідно позовної заяви позивач стверджує, що спірне рішення було прийняте з порушенням норм матеріального права, висновки, викладені у ньому не відповідають дійсним обставинам справи, що свідчить про неповне їх з'ясування.

Проте суд не погоджується з такими твердженнями позивача виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Відповідно до п.11 ст.7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність субєкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших субєктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Як було встановлено відповідачем, відповідно до Положення "Про Головне управління транспорту та зв'язку виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)", затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.11.2010 № 939 (далі - Положення), Головне управління транспорту та зв'язку виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є правонаступником Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Головне управління транспорту та зв'язку є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), створене Київською міською радою, підзвітне і підконтрольне Київському міському голові.

Оскільки Головне управління транспорту та зв'язку виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом Київської міської державної адміністрації, яка в свою чергу є виконавчим органом Київської міської ради, то відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Головне управління транспорту та зв'язку є органом влади.

Головне управління транспорту та зв'язку виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації (далі - ГУ транспорту та зв'язку або Замовник, Організатор) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 25.11.2010 р., номер запису про державну реєстрацію 1 074134 0000 038287, код ЄДРПОУ 37405284. Юридична адреса (місцезнаходження) ГУ транспорту та зв'язку: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6.

Положенням визначено, зокрема, що ГУ транспорту та зв'язку забезпечує формування мережі міських автобусних маршрутів загального користування та веде їх реєстр (п. 6.2); виступає замовником облаштування необхідною інфраструктурою автобусних маршрутів загального користування (п. 6.26); виконує функцію замовника (організатора) перевезень пасажирів автобусними маршрутами загального користування, проводить конкурси на визначення перевізника пасажирів на автобусних маршрутах загального користування (п. 6.27); укладає договори перевезень на автобусних маршрутах загального користування на міських автобусних маршрутах загального користування та забезпечує контроль за виконанням умов договору (п. 6.28) тощо.

ГУ транспорту та зв'язку у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, рішеннями Київської міської ради, розпорядженнями Київського міського голови, розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, іншими нормативно-правовими актами, що стосуються його компетенції, а також Положенням.

З метою створення конкурентного середовища, обмеження монополізму на ринку пасажирських транспортних послуг та відбору на конкурсних засадах перевізників, які спроможні забезпечувати належну якість обслуговування міських пасажирських маршрутів, створення безпечних та комфортних умов, виконання необхідних обсягів перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у м. Києві, Організатор забезпечує проведення конкурсу по визначенню пасажирського перевізника.

Так, наказом Організатора від 03.12.2008 № 103 "Про тимчасові заходи щодо забезпечення роботи деяких міських автобусних маршрутів загального користування м. Києва" визначено забезпечити пролонгацію Договорів, термін дії яких закінчився.

На запитання Протоколу від 11.05.2011 р. б/н стосовно надання інформації щодо пролонгації, а саме: підстав, терміну пролонгації, реквізити додаткової угоди, якою пролонговано Договір, ГУ транспорту та зв'язку пояснило, що: "За результатами пошуку в архівних документах не було виявлено зазначених договорів. Таким чином, Головне управління транспорту та зв'язку не має можливості надати інформацію щодо пролонгованих договорів на підставі наказу від 03.12.2008 № 103.".

У спірному рішенні відповідач зазначив, що вище викладені пояснення ГУ транспорту та зв'язку не мають під собою законодавчого підґрунтя, оскільки згідно з статтею 43 Закону України "Про автомобільний транспорт", визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. При цьому об'єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кілька маршрутів), оборотний рейс (кілька оборотних рейсів).

Отже, законодавством про автомобільний транспорт передбачено закріплення конкретного автобусного маршруту загального користування за перевізником, який став переможцем конкурсу.

Оскільки бар'єрами вступу на ринок надання послуг з перевезення пасажирів на конкретному автобусному маршруті загального користування є адміністративні обмеження, які полягають у визначенні на конкурсних засадах перевізника, який обслуговуватиме певний автобусний маршрут загального користування, то конкуренція можлива лише на етапі проведення конкурсу на визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування.

Виходячи з наведеного, визначення перевізника на кожному конкретному маршруті можливе лише за результатами конкурсу. Виключні підстави, на яких Організатор має право призначати автомобільних перевізників, визначені пунктом 55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 року № 1081.

Призначення перевізників ГУ транспорту та зв'язку на автобусних маршрутах загального користування в режимі маршрутного таксі без проведення конкурсів може призвести до недопущення конкуренції з боку інших перевізників.

У зв'язку з наведеним, дії Організатора, що полягають у виданні наказу від 03.12.2008 № 103 щодо пролонгації Договорів замість проведення конкурсу на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, могли призвести до усунення конкуренції між потенційними претендентами - перевізниками, які згідно з отриманою ліцензією взяли б участь у, таких конкурсах, та як наслідок, до обмеження конкуренції на ринку перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування у м. Києві в режимі маршрутного таксі.

На подання від 09.08.2011 р. № 391 "Про попередні висновки за результатами збирання та аналізу доказів по справі від 28.07.2011 р. № 71-01/07.11" Головне управління листом від 19.08.2011 № 063-8115 надало до Відділення наступні пояснення:

"Оскільки на час видання наказу від 03.12.2008 № 103, виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) не було утворено конкурсний комітет з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в м. Києві, з метою недопущення припинення перевезень пасажирів на діючих міських автобусних маршрутах загального користування, а також враховуючи те, що Головне управління виступає як Організатор проведення конкурсу, як результат, було прийнято наказ від 03.12.2008 № 103.

Таким чином, для забезпечення перевезень пасажирів у правовому полі необхідно було тимчасово - до початку роботи конкурсного, комітету забезпечити пролонгацію Договорів про організацію перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування м. Києва, термін дії яких закінчився.".

Разом з тим, ГУ транспорту та зв'язку в подальшому зобов'язалося звертати особливу увагу на прийняття актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов), які можуть впливати на конкуренцію.

Таким чином, дії Головного управління транспорту та зв'язку виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по виданню наказу від 03.12.2008 № 103 "Про тимчасові заходи щодо забезпечення роботи деяких міських автобусних маршрутів загального користування м. Києва" стосовно пролонгації Договорів, строк дії яких закінчився, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50 та частиною першою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органу влади, які полягають у прийнятті будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), що може призвести до обмеження конкуренції.

Статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Таким чином, при прийнятті спірного рішення було дотримано вимоги ст. 1, 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", вимоги Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне зясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Слід також зазначити, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2011 р. № 2а-15426/11/2670 залишено без розгляду позов Головного управління транспорту та зв'язку виконавчого органу Київської міської ради до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 р. № 67/01-П “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Цей строк не може бути відновлено, він є присікальним, а закінчення його перебігу безпосередньо пов'язано із зверненням до господарського суду в порядку встановленому ГПК України.

Копію зазначеного Рішення надіслано Головному управлінню листом від 23.08.2011 р. № 26-01/2487.

Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0103015874361, копію Рішення позивач отримав 29.08.2011 р.

Таким чином, перебіг строку для оскарження рішення Адміністративної колегії Відділення закінчується - 29.10.2011 р.

Разом з тим, повернення господарським судом позовної заяви без розгляду також не зупиняє перебігу визначеного статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" двомісячного строку оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України.

Таку ж правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 14.12.2010 р. у справі № 2-5/1626-2010.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, та те, що судом факту порушення у зв'язку з прийняттям спірного рішення прав та охоронюваних законом інтересів позивача не встановлено, підстав для визнання спірного рішення недійсним на підставі ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" немає, а тому вимоги позивача про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.08.2011 р. № 67/01-П “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 16.01.2012 року