Рішення № 20901510, 10.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.01.12 р. Справа № 7/339

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

при секретарі судового засідання О.В.Журило

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Трест Красноармійськшахтобуд” м.Красноармійськ

Предмет спору: стягнення 3% річних 5 125, 87 грн., інфляційних 1 685, 04 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 - довір.

Від відповідача: не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Трест Красноармійськшахтобуд” м.Красноармійськ про стягнення 3% річних 5 125, 87 грн., інфляційних 1 685, 04 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду договір на постачання електричної енергії №34 від 20.12.2002р.; рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2009р. №38/257.

В судових засіданнях позивач вимоги підтримав, зазначив, що до суми позову по цій справі не включені вимоги, про які йдеться у відзиві та поясненнях відповідача. Повідомив, що звертався до ліквідаційної комісії відповідача з вимогою включити в проміжний ліквідаційний баланс 3% річних та інфляційних, нараховані на борг, який був стягнений рішенням суду № 38/257 від 05.10.2009р., за період з 03.02.2009р. по 30.09.2009р., а у даному позові просить стягнути інфляційні та 3% річних за період з 06.10.2009р.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимогах, вважає, що до спірної суми позову включено вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, які вже були включені до проміжного ліквідаційного балансу відповідачем самостійно на підставі відповідної заяви позивача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між ВАТ „Донецькобленерго”, правонаступником якого є позивач по справі, та відповідачем по справі, укладено договір на постачання електричної енергії №34 від 20.12.2002р, предметом якого є умови поставки, порядок реалізації електроенергії та її використання на межі балансової приналежності електромережі між електропостачальником та споживачем.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Рішенням господарського суду Донецької від 05.10.2009р. №38/257, яке набрало чинності, з Відкритого акціонерного товариства „Трест Красноармійськшахтобуд” стягнуто на користь ВАТ „Донецькобленерго”, правонаступником якого є позивач ПАТ „Донецькобленерго” грошову суму за неналежне виконання умов вищевказаного договору.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст. 598 цього ж кодексу, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобовязання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі вищевикладеного, посилаючись на наявність у відповідача протягом періоду з 06.10.2009р. по 31.10.2011р. невиконаного грошового зобовязання, позивач просить стягнути 3% річних в сумі 1685,04 грн. та за період з 06.10.2009р. по 30.06.2011р. інфляційні в сумі 5125,87 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобовязання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобовязання виникають нові додаткові зобовязання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобовязання є заходами відповідальності за порушення основного зобовязання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобовязання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у звязку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобовязання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобовязань.

У вказаний в розрахунку позивача період відповідачем зобовязання в повному обсязі не виконано, стягнута за рішенням суду від 05.10.2009р. №38/257 сума боргу в повному обсязі не сплачена, і іншого відповідачем не доведено.

Наявність судового рішення про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобовязання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобовязань.

Таким чином, приписи вищевказаних норм права не заперечують можливість звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, суми, на яку заборгованість за грошовими зобовязаннями підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за виконання грошового зобовязання, і зокрема за період, що утворився після прийняття судом відповідного рішення.

Тобто, приписами чинного законодавство не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобовязання або його виконання із порушенням встановлених Договором (угодою тощо) термінів та не позбавлено кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, заявлені вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних є обґрунтованими та правомірними, розрахунок цих сум перевірено господарським судом та відповідно ці суми складають:

3% річних 1685,04 грн.;

інфляційні 5141,32 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 5125,87 грн., що не суперечить принципам діючого законодавства.

З огляду на матеріали справи та заперечення відповідача, господарським судом також зясовано, що заявлені до стягнення суми в рамках даної господарської справи визначені позивачем за період після 06.10.2009р., тоді як до ліквідаційної комісії відповідача позивач звертався з вимогою включити в проміжний ліквідаційний баланс інфляційні та 3% річних за період до 30.09.2009р. і іншого відповідачем не доведено. Тому заперечення відповідача судом до уваги не прийняті як безпідставно заявлені.

Таким чином 3% річних в сумі 1685,04 грн. та інфляційних в сумі 5125,87 грн. підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 527, 551, 598-609, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Трест Красноармійськшахтобуд” (85302, Донецька область, м.Красноармійськ, вул.Леніна, 111, код ЄДРПОУ 00180798) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84061, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; п/р Кіровських ЕМ для Красноармійського РЕМ №26005302751415 у Красно армійському БО філії ГУ ПАТ ПІБ Донецької області, МФО 334635, ЄДРПОУ 00130915) 3% річних в сумі 1685,04 грн., інфляційних в сумі 5125,87 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Трест Красноармійськшахтобуд” (85302, Донецька область, м.Красноармійськ, вул.Леніна, 111, код ЄДРПОУ 00180798) на користь Публічного акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84061, Донецька область, м.Горлівка, вул.Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; рахунок 26001307550283 в філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка Донецької області, МФО 334464, ЄДРПОУ 00131268) державне мито у сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 16.01.2012р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >