Ухвала суду № 20892329, 12.01.2012, Центральний районний суд м. Сімферополя

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-3832/11

12.01.2012 рокум. Сімферополь

Суддя Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим Кучеренко Н.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення вартості плати на користування чужим майном,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеною позовною заявою.

Ухвалою суду від 13.06.2011р. позовна заява залишена без руху, з наступних підстав: в порушення п. 6 ч. 2 ст. 119 ЦПК України, позивачкою у позовній заяві не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину станом на момент подання позову, а саме: що позивачка є власником вказаного домоволодіння, що позивачка до встановлення сервітуту на земельну ділянку займалася на неї розсадою різноманітних овочів; що після встановлення наведеного сервітуту позивачка була змушена припинити наведені дії; що з січня 2012 року на постійне проживання до позивачки переїжджає її син, який має автомобіль, та потребує місце під його паркування; що вартість паркування станом на 16.12.2011 року платній автостоянці у районі супермаркету «Сільпо» у м. Сімферополі, і необхідність ставити авто саме там, що раніше ця територія використовувалася лише за таким призначенням з охороною, що це дозволялося, що встановлення сервітуту сказалося на сімейному бюджеті позивача, чи заявлялися вимоги щодо встановлення сервітуту на умовах платності при розгляді цивільної справи, по якій й винесено рішення про його встановлення.

Крім того, позивачкою, як це передбачено ст.ст. 3,4 ЦПК України, не надано обґрунтованих посилань на конкретні обставини (із зазначенням відповідних дат та конкретних осіб, характеру дій, спосіб) порушення її прав відповідачем, які повинен захистити суд, тобто, у чому полягає порушення з боку відповідача, якщо сервітут встановлений саме судом.

Крім того, в порушення вимог п.4 ч.2 ст. 119 ЦПК України, позивачем не вказана ціна позову, яка відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 80 ЦПК України, визначається сукупністю всіх платежів або видав, але не більш ніж за три роки.

Також, позивачкою в порушення норм Закону України «Про судовій збір» (п.5 ч.2 ст.119 ЦПК України), не у повному обсязі сплачено судовій збір у справі. Так, відповідно до наданої квитанції, позивачкою сплачено лише 51 грн., але за вимоги немайнового характеру підлягає сплаті 94,10 грн.

Крім того, суд доводить до відома позивача, що з 01.11.2011 року судовій збір, відповідно до Закону, сплачується через банківські установи, чи поштові відділення звязку за рахунок платника. У призначенні платежу платник судового збору повинен вказати слова «судовий збір», код ЄДРПО суду, до якого він звертається (Центральний районний суд м. Сімферополя код ЄДРПО 34740405), пункт з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору.

Відповідно до квитанції, наданої позивачем, сплачено «госпошлина за оформление докум».

Ухвала суду отримана позивачкою 03.01.2012 року, відповідно до поштового повідомлення.

11.01.2012 року з боку позивачки, на усунення недоліків наведених ухвалою суду від 22.12.2011 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява разом із додатками, однак як вбачається з даної позовної заяви позивачкою не виконані вимоги: не зазначені докази, що підтверджують кожну обставину станом на момент подання позову, а саме: що позивачка є власником вказаного домоволодіння, що з січня 2012 року на постійне проживання до позивачки переїжджає її син, який зареєстрований у її домоволодінні, що вартість паркування станом на 16.12.2011 року становить 300 грн., і необхідність ставити авто саме там, що раніше ця територія використовувалася лише за таким призначенням з охороною, що це дозволялося, що встановлення сервітуту сказалося на сімейному бюджеті позивача, чи заявлялися вимоги щодо встановлення сервітуту на умовах платності при розгляді цивільної справи, по якій й винесено рішення про його встановлення.

Тобто, не надано обґрунтованих посилань на конкретні обставини (із зазначенням відповідних дат та конкретних осіб, характеру дій, спосіб) порушення її прав відповідачем, які повинен захистити суд. Навпаки, зі змісту уточненої позовної заяви вбачається, що право позивача станом на грудень 2011 року відповідачем ще не порушено, а вбачається лише можливість його порушення у січні 2012 року, з можливими витратами у 300 грн., тобто, витрати ніякі ще не понесені. При цьому, не вказано підстави, за яких позивач повинен був раніше та у подальшому на території, про який йдеться у сервітуті, надавати сину безоплатну стоянку для транспортного засобу, платити за стоянку його автомобілю в іншому місці.

За таких обставин, матеріали позовної заяви підлягають поверненню.

Керуючись ч.2 ст. 121 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення вартості плати на користування чужим майном - повернути позивачу.

Зобовязати Головне управління Державного казначейства України в АР Крим повернути з місцевого бюджету Центрального району м. Сімферополя (р\р 31410537700005, одержувач місцевий бюджет Центрального району м. Сімферополя, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026) в ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь (за кодом доходів 22090100, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 94 (девяносто чотири) грн. 10 коп., сплачений 10.01.2012 року згідно квитанції №246 від 10.01.2012 року.

Розяснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя у пятиденний строк.

Суддя