Ухвала суду № 20888977, 21.12.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" грудня 2011 р. м. КиївК/9991/12335/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Кравченко В.О.

представників:

позивача Євстигнєєва А.С., Василика В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011

у справі №2а-13633/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011, в задоволенні адміністративного позову ТОВ «ДСЛК»про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №0006282312/0 від 19.08.2010 відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку щодо повноти нарахування та сплати позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «О.К. та партнери», ТОВ «РосУкрЕнерго»за період з 01.07.2007 по 30.09.2007, за наслідками якої складено акт від 05.08.2010 №2053/23-12/25390924.

За висновками акта перевірки позивачем порушено п.4.1 ст.4, пп.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0006282312/0 від 19.08.2010, яким визначено зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 7992540 грн., у т.ч. основний платіж 3996270 грн. та 3996270 грн. штрафних санкцій.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, обґрунтовували своє рішення тим, що відчуження позивачем майна відбулося за мировою угодою від 11.05.2007, затвердженою ухвалою Господарського суду м.Києва від 12.06.2007, таким чином позивачем здійснено погашення зобовязань, внаслідок правочину, вченого з кредиторами під час здійснення процедури банкрутства, за наслідком якого відбулося погашення боргу в іншій ніж грошова формі шляхом передачі активу боржника у власність третім особам.

Відчуження на підставі мирової угоди обєкту нерухомості за компенсацію у формі прощення грошового боргу, в обмін на отримання у власність частини будівлі має ознаки виникнення доходу, передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Таким чином, критерієм виникнення валового доходу є наявність доходу як такого. А дохід відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»виникає тоді, коли після здійснення операції збільшуються економічні вигоди у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Підпунктом 8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта.

Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

Згідно висновку експерта з оцінки нерухомого майна від 04.07.2007 експертна вартість обєкта нерухомості що відчужувався позивачем становить 23643862 грн. Позивач переоцінку вартості обєкта нерухомості, який відчужувався, всупереч п.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», не здійснював, первісна вартість обєкта становить 50020,75 грн. За даними декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2007 року позивачем була відображена балансова вартість основних фондів першої групи на початок звітного кварталу в розмірі 165725 грн. Таким чином позивачем не відображено показники вартості основних фондів першої групи, відчуженням яких позивачем погашено суму боргу, яка в рази перевищує обліковану первісну вартість обєкта, таким чином невірно задекларовані податкові зобовязання з податку на прибуток.

Така позиція суду першої та апеляційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні положень п.4.1 ст.4, пп.8.4.3 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права при їх прийнятті.

Під мировою угодою у справі про банкрутство, в розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», слід розуміти домовленість між боржником i кредиторами щодо відстрочки і/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Мирова угода по своїй суті фіксує волевиявлення сторін, яке одночасно спрямоване як на припинення провадження у справі про банкрутство, так і на вирішення спірних питань, що виникли у відносинах між сторонами.

При цьому, зазначеним законом не регулюється порядок переходу права власності на набуте в результаті укладення мирової угоди у справі про банкрутство майно, чим спростовуються доводи позивача про неможливість застосування положень Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСЛК»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2011 без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

А.М.Лосєв

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

Суддя Л.В. Ланченко