Рішення № 20886553, 20.12.2011, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 2-2623/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року

Комсомольський районний суд м. Херсона в складі:

головуючого –судді Скрипніка Л.А.,

при секретарі –Вітічак О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «Приватбанк»( далі Пат КБ «Приватбанк») до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та зустрічним позовом ОСОБА_2 про захист прав споживачів та зобовязання прийняти кредит в гривневому еквіваленті і повернути сплачену суму у доларах США, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач-відповідач звернувся з вказаним позовом до суду, посилаючись на те, що згідно з кредитно-заставним договором № DN81AR13060070 від 10.06.2008 року ОСОБА_2 10.06.2008 року отримала кредит у розмірі 12438,20 Доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.06.2015 року. Даний кредит має цільове призначення –придбання транспортного засобу, а також оплата перших страхових платежів на придбання автомобіля, оплати коштів за реєстрацію предмета застави в Державному Реєстрі, оплата винагороди за надання фінансового інструменту, оплата вартості полісу Обов’язкового Страхування Цивільно-Правової Відповідальності.

В якості забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань щодо погашення кредиту та інших платежів передбачених кредитно - заставним договором, відповідач надала банку заставу, предметом якої є автомобіль FAW, модель : СА 6371 MINI VAN, рік випуску: 2008, тип ТЗ: Легковий автомобіль, № кузова /шасі: LFB0C143986F02833, реєстраційний номер: ВТ 3842 АК.

ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитно –заставним договором належним чином не виконує, щомісячних платежів по кредиту не здійснює, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитно –заставним договором в сумі 12829,82 Долари США. Окрім того ОСОБА_2 від контактів з працівниками банку ухиляється, заставний автомобіль для перевірки технічного стану не надає.

Просять в рахунок погашення заборгованості за кредитно - заставним договором № DN81AR13060070 від 10.06.2008 рокув сумі 12829,82 Доларів США, що за курсом 7,94 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/58 від 15.02.2011 року складає 101 868,78 грн., звернути стягнення на предмет застави: автомобіль FAW, модель : СА6371 MINI VAN, рік випуску: 2008, тип ТЗ: Легковий автомобіль, № кузова /шасі: LFB0C143986F02833, реєстраційний номер: ВТ 3842 АК, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк»( 49094, м. Дніпропетровськ, вул. НабережнаПеремоги, 50, код ЄДРПОУ14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданям ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Також просять стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору й витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідач –позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просить захистити її права споживача способом передбаченим ст. 16 ЦК України та ч. 6 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», і зобовязати відповідача прийняти від неї кредит в сумі 58707, 36 грн. і повернути їй суму банкнотами США сплаченими на виконання цього договору. Зазначає також про те, що єдиним законним платіжним засобом на території України відповідно до ст. 35 ЗУ «Про Національний банк України»є гривня.

В судовому засіданні представник позивача-відповідача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, проти задоволення зустрічного позову заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про день та час розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.

Представник відповідача –позивача в судовому засіданні позов ПАТ КБ «Приватбанк» не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Зустрічну позовну заяву підтримав та просив її задовольнити в повному обсязі.

З пояснень представника позивача та досліджених матеріалів справи вбачається, що 10.06.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_2 було укладено кредитно - заставний договір № DN81AR13060070 від 10.06.2008 року, відповідно до якого останній було надано кредит у сумі 8601,85 доларів США, строком до 08.06.2015 року, зі сплатою 9,6 відсотків річних. Даний кредит має цільове призначення – придбання транспортного засобу, а також оплата перших страхових платежів на придбання автомобіля, оплати коштів за реєстрацію предмета застави в Державному Реєстрі, оплата винагороди за надання фінансового інструменту, оплата вартості полісу Обов’язкового Страхування Цивільно-Правової Відповідальності.

Як вбачається з розрахунку заборгованості зобов’язання щодо своєчасності сплати суми мінімального щомісячного платежу, відповідачем не виконується належним чином, у зв’язку з чим, станом на 16.02.2011 р. за нею виникла заборгованість перед позивачем зі сплати кредитних зобов’язань в сумі 12829,82 Доларів США, з яких: 8424,55 Доларів США - заборгованість за кредитом; 1075,37 Доларів США - заборгованість за відсотками; 653,79 Доларів США - заборгованість з комісії; 2035,18 Доларів США - заборгованість з пені; 31,49 Доларів США - штраф (фіксована сума); 609,44 Доларів США - штраф (відсоток від суми заборгованості).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.1, 3 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про заставу», заставодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов’язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновків про те, що відповідач, в порушення умов кредитно-заставного договору № DN81AR13060070 від 10.06.2008 року, та діючого законодавства України, не виконав зобов’язання щодо своєчасного погашення наданого кредиту та процентів за його користування, у зв’язку з чим позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 зазначеного Закону.

Так, ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень»передбачає, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача (заклад).

Згідно вимог ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»- якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

Враховуючи, що відповідач порушив умови кредитно - заставного договору, а саме, неналежно виконував зобов’язання по внесенню платежів за кредитно - заставним договором, та з урахуванням забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором - договором застави, суд вважає можливим, в рахунок погашення заборгованості за кредитно - заставним договором, звернути стягнення на заставне майно.

Посилання відповідача –позивача ОСОБА_2 в своїй зустрічній позовній заяві на вимоги Закону України «Про захист прав споживачів»є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»(ч.1 п.23 та 19), споживчий кредит –кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Продукція –будь-які виріб (товар) робота чи послуга, що виготовляються виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

На підставі викладеного, суд вважає, що не зважаючи на те, що спірний договір передбачає надання кредиту на споживчі цілі, надання коштів за умовами договору на придбання не відноситься до побутових потреб, тому не є «споживчим кредитом»й «продукцією»на придбання якої видавався кредит, а сторони договору не є «виконавцем»(продавцем) та «споживачем» в розумінні ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, положення норм Закону України «Про захист споживачів»не застосовуються до спірних правовідносин.

Таким чином доводи відповідача - позивача не ґрунтуються на законі, оскільки вказана ним норми права не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Окрім того, згідно ч.2 ст.192, ч.3 ст.533 ЦК України, іноземна валюта та її використання при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку і на умовах встановлених законом.

Положеннями ст.2, п.3 ч.1 ст.47, ч.1 ст.49 ЗУ «Про банки та банківську діяльність»визначено, що кошти –це гроші у національній чи іноземній валюті. На підставі банківської ліцензії банки здійснюють банківські операції, зокрема розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Розміщення коштів визнано валютною операцією.

Відповідно до п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія).

Крім того, ст.1, 2, 4, 5 цього Декрету встановлено, що НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом, при цьому генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фін установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії валютного регулювання, а індивідуальні ліцензії видаються на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для її здійснення.

Індивідуальні ліцензії потребують операцій, зокрема, для надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Крім цього, відповідно до ст. 44 Закону України «Про Національний банк України»НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

На виконання вищевказаних повноважень Національним банком України прийнято «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Виходячи з наведеного, надання та одержання кредиту в іноземній валюті та сплата процентів за цим кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України жодною з сторін договору.

Таким чином, судом вважає, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.10, 57, 60, 88, 212-215, 226-229 ЦПК України, ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533, ст.ст.526, 610, 611, 625, 636, 1048, 1049, 1050, 1054-1055 ЦК України, Кредитно –заставним договором № DN81AR13060070 від 10.06.2008 року, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитно - заставним договором № DN81AR13060070 від 10.06.2008 року в розмірі 12829,82 доларів США –звернути стягнення на предмет застави: автомобіль FAW, модель : СА6371 MINI VAN, рік випуску: 2008, тип ТЗ: Легковий автомобіль, № кузова/шасі: LFB0C143986F02833, реєстраційний номер: ВТ 3842 АК, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ14360570) з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу автомобіля.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»сплачену суму судових витрат 1018,69 грн., та витрат на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк»–відмовити за необґрунтованістю.

На рішення протягом десяти днів може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області, через Комсомольський районний суд м. Херсона.

СуддяОСОБА_5