Ухвала суду № 20884864, 12.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2011 р. м. КиївК-28492/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Бившева Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Федоров М.О.,

за участю секретаря:Альошиної Г.А.,

за участю представників позивача:Касьянова М.М., відповідача:Шляхової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.03.2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 року

у справі №2-а-28855/08/0570

за позовом Приватного підприємства «Албір»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Албір»(далі позивач) звернулось з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.03.2009 р. (суддя В.А. Шальєва), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя Г.А. Колеснік, судді Л.В. Ястребова, Д.В. Ляшенко), позов задоволено; визнано протиправним податкове повідомлення рішення від 14.06.2006 р. №0000022344/0; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 3, 40 грн.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано посиланнями на п. 1.14 ст. 1, п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 274 Митного кодексу України, керуючись якими суди дійшли висновку, що підставою застосування платником податку нульової ставки податку на додану вартість є дотримання наступних умов: здійснення експорту товарів, включення вартості послуг у митну вартість товарів, що експортуються, а також встановлення того, що надані послуги є супутніми експорту товарів.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Письмових заперечень на касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області від позивача не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом стали результати проведеної податковим органом виїзної позапланової перевірки господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.04.2005 р. по 31.12.2005 р., за результатами якої було складено акт від 05.06.2006 р. №855/23-7/31317706.

На підстав встановлених порушень п.1.14 ст. 1, п. 6.2, п.6.5 ст. 6. п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення рішення від 14.06.2005 р. №0000022344/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 369475, 70 грн., у тому числі по періодам: липень 5011, 70 грн., серпень 30061, 00 грн., жовтень 61833, 00 грн., листопад 69352, 00 грн. та грудень 203218, 00 грн.

Прийняте рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування, відповідач обґрунтовував тим, що на його думку, надаючи послуги з навантаження, розвантаження, транспортування та обслуговування товарів, що експортуються позивачем не здійснюється безпосередньо експорт таких товарів, отже у нього відсутнє право на застосування до таких операції нульової ставки податку.

Крім того, при наданні таких послуг, місцем поставки яких є митна територія України, вартість таких послуг включається в базу оподаткування та оподатковується у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Порядок застосування нульової ставки оподаткування податком на додану вартість регулюється п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.6.2.1 п.6.2 вказаної статті податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Пунктом 1.14 ст. 1 цього ж Закону, супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Стаття 274 Митного кодексу України до митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; комісійні та брокерські винагороди; ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

Як вбачається з матеріалів справи та як цілком обґрунтовано встановлено попередніми судовими інстанціями, позивачем за дорученням контрагентів нерезидентів, що підтверджується наявними у справі угодами, було укладено з підприємствами резидентами України договори про надання послуг з перевантаження товарів, що були здійснені за рахунок Приватного підприємства «Албір». Кошти сплачені позивачем за такі послуги є супутніми до товарів, що експортуються, а включення декларантом до вантажно-митної декларації їх вартості, як складової митної вартості експортованого товару, дає підстави для оподаткування цих послуг відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»за нульовою ставкою

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 1 ст. 224 КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судових рішень чи вченні процесуальних дій, а тому касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.03.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 року у справі №2-а-28855/08/0570 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Бившева Л.І. Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г. Федоров М.О. Суддя О.М. Нечитайло