Ухвала суду № 20877956, 29.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 р. Справа № 29182/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Олендера І.Я., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Стецків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терракота" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 27.04.2010 року №0000212301/0, №0000272301/0 та №0000271301/0,-

встановила:

У травні 2010 року позивач звернувся з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 27.04.2010 року №0000212301/0, № 0000272301/0 та № 0000271301/0.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що працівниками Луцької ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Терракота» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2006 року по 30.09.2009 року. В результаті перевірки був складений акт №1918/23-99/03597665 від 12.04.2010 року «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2006 року по 30.09.2009 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем були винесені податкове повідомлення-рішення №0000212301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 147617 грн., в тому числі, за основним платежем 48424 грн., за штрафними санкціями 99193 грн., податкове повідомлення-рішення №0000272301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 153114 грн., в тому числі, за основним платежем 100555 грн., за штрафними санкціями 52559 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000271301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4278,87 грн., в тому числі, за основним платежем 1426,29 грн., за штрафними санкціями 2852,58 грн. Вважають, що дані податкові повідомлення-рішення винесені безпідставно, а тому просять визнати їх нечинними. Позивач просив позов задоволити.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року позові задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної податкової інспекції №0000212301/0 та №0000272301/0 від 27.04.2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Луцька ОДПІ. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 12.04.2010 року на підставі направлення №00796 від 26.02.2010 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Терракота» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2006 року по 30.09.2009 року. В результаті перевірки був складений акт №1918/23-99/03597665 від 12.04.2010 року «Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2006 року по 30.09.2009 року.

За наслідками перевірки Луцькою ОДПІ були винесені податкове повідомлення-рішення №0000212301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 147617 грн., в тому числі, за основним платежем 48424 грн., за штрафними санкціями 99193 грн., податкове повідомлення- рішення №0000272301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 153114 грн., в тому числі, за основним платежем 100555 грн., за штрафними санкціями 52559 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000271301/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4278,87 грн., в тому числі, за основним платежем 1426,29 грн., за штрафними санкціями 2852,58 грн.

З дослідженого в судовому засіданні акту вбачається, що перевіркою встановлено використання позивачем договорів консигнації з фізичними особами субєктами підприємницької діяльності. Разом з тим, проведеною перевіркою встановлено, що ТзОВ «Терракота» нарахування податкового зобовязання по ПДВ здійснює згідно пункту 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто по даті отримання коштів на розрахунковий рахунок підприємства від Консигнатора. Пунктом 3.2. договорів консигнації, які укладались між позивачем та Консигнаторами передбачено, що товар переданий Консигнантом для Консигнатора є власністю Консигнанта.

Пунктом 1.3 статті 1 Наказу Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13 березня 1995 року №37 Про затвердження Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами передбачено, що відносини сторін регулюються договором, який комітент доручає продаж товару комісіонеру за визначену винагороду. Розмір комісійної винагороди визначається за погодженням сторін і не суперечить чинному законодавству.

З договорів консигнації, представлених позивачем в судовому засіданні та наданих в процесі проведення перевірки вбачається, що умовами даних договорів не встановлено розмір винагороди у відсотковому або іншому визначенні.

У відповідності до пункту 4.5 вказаних договорів, Консигнатор отримує винагороду шляхом утримання належних йому сум із коштів, отриманих від Покупця після продажу товару, у вигляді різниці між ціною зазначеною в накладних Консигнантом та ціною продажу Покупцю.

Твердження апелянта про те, що винагорода Консигнатора як і винагорода Комісіонера у відносинах комісії повинна визначатися в договорі консигнації у вигляді фіксованої суми або певного відсотку від ціни товару, встановленої Консигнантом колегією суддів до уваги не береться, оскільки така умова договору не суперечить вимогам статті 1020 ЦК України, згідно якої комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

Встановленим є те, що товари на консигнації є власністю Консигнанта і, відповідно, обліковувались позивачем як товарні запаси на складі Консигнанта, а тому в разі оподаткування даних операцій за фактом відвантаження податковий орган мав врахувати зменшення балансової вартості товарних запасів і, відповідно, зменшити донарахований податок з прибутку, що ним зроблено не було.

Таким чином, виходячи з представлених позивачем та досліджених в судовому засіданні доказів у справі колегія суддів вважає, що Луцька ОДПІ неправомірно прийшла до висновку про те, що договори консигнації, укладені між позивачем (Консигнантом) та фізичними особами підприємцями (Консигнаторами) є удаваними.

Вказані вище обставини свідчать про правомірність укладення договорів консигнації, їх економічну доцільність, про те, що договори укладені за вільним волевиявленням сторін, що умови договорів відповідають вимогам глави 69 Цивільного Кодексу України щодо договорів комісії (консигнації).

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000271301/0 від 27.04.2010 року, яким встановлено порушення вимог підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом. Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону. Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Під час проведення перевірки позивачем не було надано документів, які свідчили б про те, що ТзОВ «Терракота» в періоді, що перевірявся, мало у своїй діяльності зовнішньоекономічні звязки, однак, як встановлено в процесі перевірки, оплачувало рахунки UMC по наданню послуг операторами міжнародного роумінгу працівникам товариства на загальну суму 9508,63 грн.

В порушення вимог вказаної статті позивачем не було включено вартість наданих послуг міжнародного роумінгу в загальні місячні оподатковувані доходи працівникам Товариства. Сума витрат не повернута працівниками у касу або на банківський рахунок Товариства.

З огляду на викладене, відповідачем правомірно донараховано податок з доходів фізичних осіб за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Оскільки судом встановлено, що порушення позивачем вимог підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» мало місце, тому суд приходить до висновку про правомірність винесення Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення №0000271301/0 від 27.04.2010 року, яким визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4278,87 грн., в тому числі, за основним платежем 1426,29 грн., за штрафними санкціями 2852,58 грн. і саме з цієї підстави судом першої інстанції правомірно в задоволенні адміністративного позову в частині визнання нечинним вказаного податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

В зв'язку з цим, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2010 року у справі №2а-1388/10/0370 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Олендер

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 01.12.2011 року