Ухвала суду № 20877939, 29.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 р. Справа № 29307/10 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді:Улицького В.З.

суддів:Олендера І.Я., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Стецків І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості,-

встановила:

У лютому 2010 року Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську звернулася в суд з адміністративним позовом до Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивувала тим, що за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у звязку з несплатою податку на додану вартість, штрафних санкцій та пені. В подальшому у звязку із поданням підприємством 22.02.2010 року декларації за №9000411250 із відємним значенням податкового зобов'язання по ПДВ, позивач змінив позовні вимоги шляхом їх зменшення на суму 842 493,83 грн., про що подав суду письмову заяву.

Позивач також зазначив, що підставою звернення до суду з позовом є несплата відповідачем податку на додану вартість згідно поданих декларацій за 2007-2009 роки в сумі 10 578 071,33 грн., штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання за період з 20.03.2007 року по 21.08.2009 року в розмірі 5 486 706,79 грн. та 4 564 049,99 грн. пені. Просив позов задоволити.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" в дохід держави 21 756 485 грн. 37 коп. по податку на додану вартість.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Державне комунальне підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго". Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено перевірки ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»з питань своєчасності і повноти сплати в бюджет податків, зборів та інших обовязкових платежів за 2007-2009 роки, за результатами яких складено акти за №121/23-2/03346058 від 20.03.2007 року, за №174/23-1/03346058 від 23.04.2007 року, за №15171/15-2/03346058 від 07.11.2008 року, за №200/15-2 від 11.02.2009 року, за №5424/15-2 від 29.04.2009 року, за №7507/15-2 від 23.06.2009 року, за №9204/15-2 від 14.08.2009 року, за №21344/15-2/03346058 від 16.12.2009 року. З даних актів вбачається, що відповідачем своєчасно не сплачувалась узгоджена сума податкового зобовязання.

На підставі вказаних актів, Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську рішеннями за №0000292304/0 від 20.03.2007 року, за №0000452304/0 від 04.05.2007 року, за №0003981502/3 від 15.10.2007 року, за №0016021502/0 від 10.11.2008 року за №0000321502/0 від 19.02.2009 року, за №0003591502/0 від 08.05.2009 року, за №0004991502/0 від 02.07.2009 року, за №0006051502/0 від 21.08.2009 року, за №0010211502/0 від 18.12.2009 року до відповідача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання, які залишились несплаченими.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Згідно п.17.3 ст.17 ЗУ «Про порядок погашень зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених даною статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 вищевказаного Закону визначено, що податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п.4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, крім випадків оскарження відповідного рішення у встановлений законом строк.

Вищезгадані рішення про застосування штрафних санкцій отримані ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» відповідно 20.03.2007 року, 05.05.2007 року, 19.10.2007 року, 15.11.2008 року, 25.02.2009 року, 12.05.2009 року, 07.07.2009 року, 25.08.2009 року та 18.12.2009 року про що свідчать відповідні відмітки зроблені його представником на корінцях податкових повідомлень рішень та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків ( п.п.5.4.1. п.5.4.ст.5 ЗУ «Про порядок погашень зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Таким чином, так як податкові повідомлення-рішення, отримані відповідачем, оскаржені не були, податкові зобовязання відповідача, зазначені в адміністративному позові, є узгодженими.

Відповідно до п.5.1 ст.5 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Тому податок на додану вартість самостійно визначений ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»у деклараціях за 2007-2009 роки у розмірі 10 578 071,33 грн. теж вважається узгодженими.

Узгоджена сума податкового зобовязання, несплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачається з встановлених судом фактичних обставин справи на момент звернення ДПІ в м. Івано-Франківську до суду з даним позовом відповідач не сплатив податкове зобовязання з ПДВ в загальній сумі 22 598 979,20 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що станом на 18.05.2010 року згідно наданої представником позивача копії декларації за №9000411250 з відємним значенням, поданої відповідачем 22.02.2010 року, заборгованість, яка є предметом позову, відповідно зменшилась на 842 493,83 грн. Враховуючи, що загальна сума заборгованості по сплаті внесків на обовязкове державне пенсійне страхування становила 22 598 979,20 грн., з них на суму 842 493,83 грн. борг зменшений відповідно до вищевказаної податкової декларації, сума заборгованості, яка підлягає стягненню в судовому порядку, становить 21 756 485,37 грн. (22 598 979,20 грн. - 842 493,83 грн. = 21 756 485,37 грн.).

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на належну сплату вищевказаної податкової заборгованості та відхиляє подані представником відповідача в обґрунтування даного твердження платіжні доручення з огляду на наступне.

Згідно п.7.7 ст.7 ЗУ «Про порядок погашень зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вбачається з наданої податковим органом витягу з облікової картки платника ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго»по податку на додану вартість за 2007-2009 року відповідач і до 2007 року сплату даного податку проводив несвоєчасно, що призвело до наявності попередньої заборгованості станом на січень 2007 року. Тому у відповідності до вищевказаної норми сплачені згідно представлених платіжних доручень кошти були зараховані на сплату податкової заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення. Таким чином представлені представником відповідача платіжні документи не підтверджують сплату заборгованості, яка була підставою звернення ДПІ в м. Івано-Франківську з позовом до суду, так як сплачені відповідачем суми були зарахованими, в погашення податкової заборгованості за податкові періоди, що передували січню 2007 року.

Відтак, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, підтверджені матеріалами справи та такі, що не суперечать чинному законодавству.

В зв'язку з цим, судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2010 року у справі №2а-488/10/0970 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: І. Олендер

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 01.12.2011 року