Ухвала суду № 20875524, 10.11.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 р. Справа № 80451/11 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Луцак І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області, прокуратури Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 липня 2011 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Галіція Дистилері» до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області, за участю прокуратури Тернопільської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

ПрАТ «Галіція Дистилері» 02.06.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області, за участю прокуратури Тернопільської області, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 23 травня 2011 року №85/0000072300 та №84/0000082300, прийнятих щодо Закритого акціонерного товариства «Галспирт», яке відповідно до рішення (протокол № 1) загальних зборів акціонерів ЗАТ «Галспирт» від 18 квітня 2011 року, змінило найменування Закритого акціонерного товариства «Галспирт» на Приватне акціонерне товариство «Галіція Дистилері» та затверджено нову редакцію статут ПрАТ «Галіція Дистилері».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями йому неправомірно визначені податкові зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 1839567, в тому числі - 1226378 грн. основного платежу та 613189 грн. - штрафних санкцій (податкове повідомлення-рішення №85/0000072300 від 23.05.2011); неправомірно визначені податкові зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1471653,00 грн., в тому числі - 981102 грн. основного платежу та 490551 грн. - штрафних санкцій ( податкове повідомлення-рішення №84/0000082300 від 23.05.2011 року).

Позивач вважає, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті виключно на підставі сумнівів та припущень відповідача, котрі не підтверджуються відповідними належними доказами щодо відсутності наміру у позивача та його контрагентів на створення правових наслідків за вчиненими ними правочинами та зміну стану активів сторін; щодо безтоварності господарських операцій; щодо невиконання позивачем та його контрагентами взятих на себе зобов'язань. Позивач вказує на те, що здійснені ним господарські операції за договорами із ТОВ «НВП - Фортуна» та ТОВ «Ромул ЛТД» є реальними і такими, що викликали зміни в структурі активів, зобов'язань та власному капіталі позивача.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 липня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області від 23 травня 2011 року №85/0000072300 та №84/0000082300.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Бучацька МДПІ Тернопільської області, прокуратура Тернопільської області оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційних скаргах просять постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 липня 2011 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянти зазначають, що в ході проведення позапланової документальної перевірки (акт №209/23-31274359 від 29.04.2011 року) були виявлені ознаки фіктивності контрагентів позивача (ТОВ «НВП - Фортуна», з яким укладено Договір про рекламно - інформаційні послуги № Ф/2010/10-10 від 02.10.2010 року та ТОВ «Ромул ЛТД, з яким укладено Договір про надання юридичних послуг від 29.08.2010 року), відсутності реального здійснення ними господарських операцій, відсутності контрагентів за їх місцезнаходженням, неподання ними податкових декларацій, відсутності персоналу у контрагентів та невідповідності видів діяльності контрагентів предметам укладених із позивачем договорів.

Такі ознаки, на думку податкового органу та прокуратури, призвели до надання податкової вигоди позивачу з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, що документально підтверджується даними автоматизованої інформаційної системи реєстру платників податків (АІС РПП) та актами обстеження місцезнаходження (фактичної адреси) контрагентів позивача, відповідями безпосередніх розповсюджувачів реклами та іншими документами (листами державних податкових інспекцій, матеріалами реєстраційних справ, листами). На підставі таких документів відповідачем зроблено висновок про те, що фактичного надання послуг позивачу із сторони ТОВ «НВП-Фортуна» та ТОВ «Ромул ЛТД» не було, а тому понесені позивачем в рамках таких договорів витрати не можуть відноситись до складу валових витрати позивача, що відповідно призвело до заниження позивачем оподатковуваного прибутку та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Обґрунтовуючи відсутність реального характеру операцій із ТОВ «НВП-Фортуна», апелянти посилаються на відповіді АТ «Онікс» та ТОВ «Компанія ТАВР» щодо нерозміщення ТОВ «НВП-Фортуна» реклами на радіо «Мелодія», радіо «Русскоє радіо - Україна» та радіо «Хіт ФМ», як про це зазначається позивачем.

Нереальність господарських операцій позивача із ТОВ «Ромул ЛТД» ними обґрунтовується відсутністю ТОВ «Ромул ЛТД» за його місцезнаходженням, відсутності у ТОВ «Ромул ЛТД» достатньої кількості працівників, відсутності у зареєстрованих видах економічної діяльності ТОВ «Ромул ЛТД» діяльності із надання юридичних послуг та відсутності представництва ТОВ «Ромул ЛТД» у судах інтересів позивача, що на думку відповідача свідчить про ненадання юридичних послуг позивачу. Встановлені відповідачем обставини та ознаки щодо ТОВ «Ромул ЛТД» свідчать про те, що фактично господарських операцій позивача із ТОВ «Ромул ЛТД» не було, що обґрунтовує прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При апеляційному розгляді представник Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області, вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив, вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим.В доповнення свого письмового заперечення представник позивача звернув увагу апеляційної інстанції, зокрема, на те, що після укладення Договору про рекламно - інформаційні послуги № Ф/2010/10-10 від 02.10.2010 року збут продукції підприємства зріс в десять разів, а з допомогою ТОВ «Ромул ЛТД», зокрема, підприємство вирішило питання з орендою приміщень, що забезпечило нормальну роботу підприємства.

Представник прокуратури Тернопільської області в судове засідання нез»явився, що відповідно доч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за наслідками проведення Бучацькою міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, оформленої актом від 29.04.2011 року № 209/23-31274359 податковим органом було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення, за якими позивачеві донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1839567, в тому числі - 1226378 грн. основного платежу та 613189 грн. - штрафних санкцій (податкове повідомлення-рішення №85/0000072300 від 23.05.2011); та з податку на додану вартість у сумі 1471653,00 грн., в тому числі - 981102 грн. основного платежу та 490551 грн. - штрафних санкцій ( податкове повідомлення-рішення №84/0000082300 від 23.05.2011 року).

В основу прийняття названих актів індивідуальної дії податковим органом покладено висновок про безпідставне включення позивачем до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту вартості рекламних та юридичних послуг, проведених відповідно за договорами із ТОВ «НВП - Фортуна» та ТОВ «Ромул ЛТД».

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивачем завищено валові витрати, що призвело заниження податку на прибуток за 4 кв. 2010 року на суму 1226378 грн.; п.1.4 ст.1, пп. 3.3.1 п. 3.3 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 981102 грн., у тому числі за жовтень 2010 року у сумі 831102 грн. та за грудень 2010 року в сумі 150000 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що випливає з акту перевірки та не заперечується сторонами, що протягом жовтня 2010 року - грудня 2010 року позивачем було укладено договори та підписано акти приймання передачі наданих послуг з наступними контрагентами:

- договір № Ф/2010/10-10 про рекламно-інформаційні послуги з ТОВ «НВП-Фортуна» від 02 жовтня 2010 року, про розробку для позивача сценаріїв аудіороликів (реклами), їх виготовлення та розміщення в ефірі радіостанцій згідно з погодженими медіа - планами (графіками трансляцій) в інтересах позивача. Відповідні медіа-плани проведення рекламно- інформаційної кампанії визначені у додатку № 1 та № 2. Надання рекламних послуг за договором № Ф/2010/10-10 про рекламно-інформаційні послуги від 02.10.2010 року підтверджується актами здачі прийомки виконаних робіт (послуг) від 29.10.2010 року на 2391925,00 грн. та від 29.10.2010 року на 2615466,75 грн.;

- договір без номера про надання юридичних послуг з ТОВ «Ромул ЛТД» від 29.08.2009 року, згідно якого позивачу ТОВ «Ромул ЛТД» надаються юридичні послуги, обумовлені окремо у додаткових угодах, що є невід'ємною частиною договору. 29 серпня 2010 року до договору б/н про надання юридичних послуг від 01.09.2009 року укладено додаткову угоду № 1 про надання юридичних послуг із супроводження перегляду в апеляційному порядку рішення господарського суду Тернопільської області від 21.05.2010 року у справі № 17/22-504 про спонукання продовжити договір оренди № 9 ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучацького мальтозного заводу від 12.12.2001 року на новий строк та супроводження належного оформлення продовження договору оренди № 9-ЦМК від 12.12.2001 року між позивачем та Регіональним відділенням ФДМУ по Тернопільській області.

30 вересня 2010 року до договору б/н про надання юридичних послуг від 01.09.2009 року укладено додаткову угоду № 2 із супроводження оскарження в Окружному адміністративному суді м. Києва рішення про застосування фінансових санкцій від 22.09.2010 року.

Вищевказані договори були виконані сторонами.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, відповідно до п.5.11. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Серед обмежень, передбачених п.5.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» послуги, які було виключено відповідачем до складу валових витрат позивача, відсутні.

Виходячи зі змісту положень п.п.7.2.3 пп.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» єдиною підставою для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 9.8 статті 9 цього Закону реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 (із змінами та доповненнями), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення обєкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника.

В даному разі, як було встановлено судом першої інстанції, факт надання позивачеві спірних рекламно-інформаційних та юридичних послуг підтверджується наявними у справі документами первинного обліку, а саме актами приймання-передачі послуг, медіа-планами, договорами,ефірними справками, виписками з особових рахунків, податковими накладними тощо, що містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів. Зауваження до форми і змісту податкових накладних ТОВ «Ромул ЛТД» та ТОВ «НВП-Фортуна» у Акті перевірки відсутні. Відповідачем в акті перевірки не заперечується, що на момент видачі податкових накладних ТОВ «Ромул ЛТД» та ТОВ «НВП-Фортуна» були включені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ).

До складу валових витрат належать лише витрати, які прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Оцінюючи характер господарських операцій позивача із ТОВ «НВП-Фортуна» та ТОВ «Ромул ЛТД», суд першої інстанції вірно виходив з того, що з метою встановлення та оцінки факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно зокрема з'ясовувати обставини руху активів сторін у процесі здійснення господарської операції, перевірити податковий статус учасників господарської операції, дослідити зв'язок між фактом придбання товарів, понесенням інших витрат та господарською діяльністю платника податків.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем на підставі договору № ф/2010/10-10 про рекламно-інформаційні послуги від 02.10.2010 року замовлено та спожито послуги ТОВ «НВП-Фортуна» із розміщення на радіостанціях Шансон, Шарманка, Мелодія, Русскоє радіо - Україна, Хіт-ФМ, Авторадіо реклами Торгової марки «Грінвіч». Здійснення рекламних послуг за договором з ТОВ «НВП-Фортуна» підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 29.10.2010 року на суму 2391925,00 грн., та від 29.10.2010 року на суму 2615466,75 грн., а в загальному на 5037391,75 грн.

Посилання податкового органу на відсутність особистого надання послуг ТОВ «НВП-Фортуна», як доказ не реальності виконання договору не прийнято судом, так як предметом договору із ТОВ «НВП-Фортуна» передбачено розробку сценаріїв аудіороликів (реклами), їх виготовлення та розміщення в ефірі радіостанцій, згідно з погодженими медіа - планами (графіками трансляцій) в інтересах рекламодавця (позивача)( долучені до матеріалів справи). Договором та додатками до договору не передбачено обов'язку ТОВ «НВП-Фортуна» розміщення рекламних матеріалів (реклами) на належних ТОВ «НВП- Фортуна» радіостанціях, якщо такі є. Згідно договору з ТОВ «НВП -Фортуна» обов'язок розповсюдження реклами, тобто безпосереднього її розповсюдження ТОВ «НВП-Фортуна» на рекламному засобі (радіомережа) не передбачений, тобто за договором з ТОВ «НВП-Фортуна» можливе уповноваження ТОВ «НВП-Фортуна» третьої особи (наприклад самої радіостанції чи інших осіб) на безпосереднє розповсюдження реклами в ефірі радіостанції, що не суперечить ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України і узгоджується з ч. 1 ст. 194 Господарського кодексу України.

Не спростовують доводів позивача і посилання відповідача на інформацію надану АТ «Онікс» та ТОВ «Компанія ТАВР» про нерозповсюдження на радіостанціях «Мелодія», «Русскоє радіо - Україна» та «Хіт ФМ» реклами ТОВ «НВП-Фортуна». Зазначена інформація спростовує факт розміщення реклами на радіостанціях ТОВ «НВП-Фортуна», однак в даному випадку суд погоджується з позивачем, що така інформація не виключає факту замовлення та розповсюдження реклами торговельної марки «Грінвіч» третіми особами за дорученням ТОВ «НВП-Фортуна» чи за дорученням інших осіб через ланцюжок відповідних договорів. При цьому, що договором з ТОВ «НВГІ -Фортуна» рекламісту не заборонено долучати до саме розповсюдження реклами позивача третіх осіб. До того ж самостійного виконання ТОВ «НВП-Фортуна» обов'язку із саме розповсюдження реклами не передбаченою.

Судом першої інстанції встановлено, що під час перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також в ході судового розгляду справи не доказано відсутність розповсюдження реклами торговельної марки «Грінвіч» на відповідних радіостанціях, що власне є суттю господарської операції, яка повинна аналізуватись при складенні висновків про не здійснення такої господарської операції.

Водночас незаперечним фактом підтвердженням господарської операції з реклами ТМ «Грінвіч» є збільшення збуту виробленої продукції в десятки разів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пояснення керівника ТОВ «НВП-Фортуна» ОСОБА_1, який заперечив підписання бухгалтерських документів не спростовують реальності здійснення господарських операцій.

В розумінні п. 2 Порядку «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» від 30.05.1997року № 165 , «особа», яка складає податкові накладні це «НВП-Фортуна» і від імені цієї особи видані позивачу податкові накладні.

Саме ця особа, тобто «НВП-Фортуна» зареєстрована платником податку на додану вартість і у позивача був відсутній сумнів проте, що податкові накладні підписано не керівником контрагента, оскільки він був належним чином зареєстрований у Єдиному державному реєстрі та мав свідоцтво про реєстрацію платникам податку на додану вартість.

Спростовуються матеріалами справи і доводи відповідача щодо відсутності факту здійснення господарських операцій із ТОВ «Ромул ЛТД» за договором б/н про надання юридичних послуг від 29.08.2010 року та додаткових угод до даного договору № 1 від 29.08.2010 року та № 2 від 30.09.2010 року. Послугами, що надаються виконавцем замовнику, згідно п. 1.2. Договору від 29.08.2010 року є усне та письмове консультування, складання проектів договорів, необхідних документів, представництво інтересів замовника в усіх державних органах. При цьому п. 1.1. Договору передбачено, що юридичні послуги обумовлюються в Додаткових угодах. Додатковими угодами № 1 та № 2 до договору від 29.08.2010 року обумовлено юридичні послуги, котрі надаються ТОВ «Ромул ЛТД» позивачу, а саме визначено послуги із супроводження певних судових справ позивача та супроводження оформлення договору оренди майна позивача. Саме прийняття-передання послуг визначених у додаткових угодах до договору з ТОВ «Ромул ЛТД» передбачено у акті приймання-передачі наданих послуг від 28.12.2010 року до договору б/н про надання юридичних послуг від 29.08.2010 року. Згідно додаткових угод «№ 1 від 29.08.2010 року та № від 30.09.2010 року, а також акту приймання-передач від 28.12.2010 року не вбачається, що ТОВ «Ромул ЛТД» надавало позивачу послуги із представництва інтересів позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що послуги ТОВ «Ромул ЛТД» полягали у консультуванні представників позивача щодо усних пояснень у судових засіданнях, підготовці необхідних письмових пояснень, клопотань, позовних заяв, супровідних листів, юридичний аналіз проектів певних документів, відповідей та альтернативних проектів додаткових угод до договору оренди, що і підтверджується наданими доказами.

Відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 Кодекс адміністративного судочинства України не доказано, а судом відповідно не встановлено обставин чи фактів, котрі б спростовували реальне здійснення надання юридичних послуг ТОВ «Ромул ЛТД». Під час прийняття оскаржуваних податкових-повідомлень рішень відповідачем було досліджено документи, котрі свідчать про реальну наявність у позивача судових справ, послуги по супроводженню яких, згідно матеріалів справи, надавалися ТОВ «Ромул ЛТД».

Крім того, колегія суддів вважає зазначити, що для підтвердження права платника податку на формування валових витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Оскільки основним видом діяльності позивача, в тому числі є виробництво дистильованих алкогольних напоїв та виробництво виноградних вин (в тому числі під торговельними марками «Бучач» та «Грінвіч»), а також неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, то вона вимагає від позивача розповсюдження інформації про продукти (товар) позивача серед їх цільових споживачів, що досягається за допомогою замовлення та розповсюдження реклами. Позивачем також зазначено про приріст доходів за результатами рекламної кампанії проведеної ТОВ «НВП- Фортуна», тобто реклама продукції позивача є необхідною для здійснення продажу продукції, що виробляється позивачем, що в свою чергу стимулює таке виробництво.

Це ж саме стосується і використання у господарській діяльності та наявності господарської мети замовлення юридичних послуг ТОВ «Ромул ЛТД», котрі спрямовані були на захист прав позивача, як юридичної особи та суб'єкта господарювання.

Тому з урахуванням таких обставин справи, та відсутності доказів про неможливість позитивного впливу на результати господарської діяльності позивача послуг ТОВ «НВП- Фортуна» та ТОВ «Ромул ЛТД», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неспростовність наявності господарської мети позивача при укладення договорів із ТОВ «Ромул ЛТД» та ТОВ «НВП- Фортуна», виконання даних договорів та оплати за надання відповідних послуг.

Щодо нереальності господарських операцій із-за відсутності ТОВ «Ромул ЛТД» та ТОВ «НВП-Фортуна» за їх місцезнаходженнями, неподання звітності, незначної кількості працівників та фіктивності контрагентів.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 6 травня 2011 року не містить відомостей про відсутність ТОВ «НВП- Фортуна» та «ТОВ «Ромул ЛТД» за їх місцезнаходженням, що підтверджується витягами з Реєстру № 9897006 та 9897069.

Чинним законодавством не передбачено обов»язку позивача перевіряти достовірність даних, які вказуються виконавцем (ТОВ «НВП- Фортуна» та «ТОВ «Ромул ЛТД») у його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов»язкових платежах чи встановлювати ознаки фіктивності контрагентів.

Судом першої інстанції не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ( заява № 3991/03 зазначено, що у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов»язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов»язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебуває поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищенаведеної позиції Європейського суду з прав людини та виходячи з підтвердження реальності виконання договорів, руху активів сторін у процесі здійснення розглядуваних господарських операцій, підтвердження податкового статусу її учасників на час вчинення господарської операції, встановивши зв'язок між фактом надання послуг та результатами господарської діяльністю позивача, внаслідок чого досягнуто мети позивачем отримання зросту збуту продукції та нормальне функціонування підприємства, колегія суддів не вбачає підстав для скасування правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області, прокуратура Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 липня 2011 року у справі №2а-1519/11 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

В.В.Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена 15.11.2011 року.