Рішення № 20874123, 10.01.2012, Рутченківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Донецька)

                                                                                          № 2-2979/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“7” листопада 2011 р. Кіровський районний суд м. Донецька у складі:

судді –Сидорова Є.І.

при секретарі – Нестеренко П.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ПРАТ «СК «Страхові Гарантії», 3-я особа: ПАТ «ОСОБА_2 банк Розвитку»про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому вказує, що 22 грудня 2010 року він придбав, частково за кредитні кошти, автомобіль марки Lexus RХ350, 2010 року випуску, держномер АН 0290 ВТ.

22.12.2010 року між ним та ПРАТ «СК «Страхові Гарантії»було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного транспорту № 000571/01/10 (далі —Договір страхування).

За Договором страхування було застраховано його автомобіль марки Lexus RХ350, 2010 року випуску, держномер АН 0290 ВТ (далі - ТЗ).

Того ж дня, згідно квитанції, він сплатив страховий платіж у розмірі 44 421,00 грн. (сорок чотири тисячі чотириста двадцять одну грн.), тобто згідно п. 8.1 Договору страхування страховий тариф складав 6,63% та, згідно розділу 7 Договору страхування, відноситься до програми V.І.Р.

Відповідно до п.5 Договору страхування, вигодонабувачем є ПАТ «ОСОБА_2 Розвитку».

Відповідно до п. 6.3 Договору, ринкова вартість транспортного засобу становить 670 000,00 грн. (шістсот сімдесят тисяч грн.).

Відповідно до умов п. 7.2 Договору страхування, Виповідач зобов'язався здійснювати Страхувальнику (Вигодонабувачу) страхові виплати за умови настання такого страхового випадку, як незаконне заволодіиня ТЗ із франшизою у 5% без урахування експлутаційного зносу ТЗ.

29.07.2011р. ТЗ було викрадено, та він негайно звернувся із відповідною заявою до Ворошиловського РВ ДГУ УМВС України в Донецькій області. У той самий день він звернувся до Відповідача та повідомив про страховий випадок.

1 серпня 2011 року він з'явився до Відповідача та подав письмову заявку на виплату страхового відшкодування, також надав копії кредитного договору, договору застави, копію паспорту та ІПН.

8 серпня 2011 року, відповідно до Договору страхування, він надав Відповідачу копію Постанови про порушення кримінальної справи, копію Договору купівлі-продажу. 11.08.2011 року на вимогу Відповідача додатково надав довідку слідчого Ворошиловського РВ ДГУ УМВС України в Донецькій області та лист від автосалону «Статус-Авто».

Згідно п. 16.8 Договору страхування, у разі незаконного заволодіння застрахованим ТЗ перед отримання страхового відшкодування Страхувальник зобов'язаний передати технічний паспорт та повний комплект ключів від ТЗ. Неможливість виконання цієї умови має бути письмово пояснена Страхувальником в заяві на виплату страхового відшкодування.

Тому він і у поясненнях у Ворошиловському РВ ДГУ УМВС України в Донецькій області і у заяві про виплату страхового відшкодування зазначав, що свідоцтво про реєстрацію ТЗ на момент злочину знаходилось у авто у спеціальній кишені, що відведена для цього у сонцезахисному козирку між ним та погодком (дахом) авто. Тому, ані із зовні, ані з салону авто свідоцтво про реєстрацію ТЗ видно не було. Для отримання чи огляду останнього треба було відкрити авто, сісти до нього, вихилити сонцезахисний козирок та дістати його із зазначеного отвору у спеціальній кишені.

01.09.2011 року він від Відповідача отримав лист про відмову у страховому відшкодуванні. Мотивуючи відмову, Відповідач посилався на те, що відповідно до п. 17.1.13 Договору страхування та п 6.3 Правил добровільного страхування наземного транспорту відшкодування не здійснюється у разі халатності страхувальника, зокрема залишення на видному місці у салоні ключів або реєстраційних документів.

Позивач вказує, що 2 комплекту ключів від ТЗ знаходяться у матеріалах кримінальної справи, а свідоцтво про реєстрацію ТЗ було у скритому місці, яким спеціально обладнане авто, та яке не проглядається ні з зовні, ні з салону авто. Про це Відповідачу було відомо з дати подачі заявки па страхове відшкодування - з 01.08.2011 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки договір не визнано недійсним на момент розгляду справи, сторони зобов'язані його виконувати.

Відповідно до ст. 983 ЦК України, договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 985 ЦК України, страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», визначено, що при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до п. 6.3 Договору, ринкова вартість транспортного засобу становить 670 000,00 гри. (шістсот сімдесят тисяч грн.).

Відповідно до умов п. 7.2 Договору страхування, Відповідач зобов'язався здійснювати Позивачу (Вигодонабувачу) страхові виплати за умови настання такого страхового випадку, як незаконне заволодіння ТЗ із франшизою у 5%. Згідно розділу 7 Договору страхування, страхування здійснюється без урахування експлуатаційного зносу ТЗ.

Таким чином, розмір матеріальної шкоди дорівнює 670 000 —5% = 636 500 грн. (шістсот тридцять шість тисяч п'ятсот грн.), яку повинна була оплатити страхова компанія відповідно до умов договору.

Крім того, у зв'язку з відмовою Відповідача добровільно виконати зобов'язання він вимушений звертатись до суду, збирати докази та доводити правомірність пред'явлених вимог. Через ці події він втратив спокій, що призвело до порушення нормального, звичного ритму та укладу життя. Він вимушений користуватись громадським транспортом для проїзду на роботу та по власних справах. Пережиті стреси і хвилювання через це були особливо глибокими і важкими, оскільки після настання страхового випадку він постійно отримую телефонні дзвінки та SMS -повідомлення з Банку про необхідність сплатити прострочену заборгованість, 16.08.2011 року він отримав листа-повідомлення з Банку про необхідність заміни предмету застави або повної сплати за кредитним договором.

Позивач просить урахувати, що при укладанні Договору страхування він сплатив максимальний страховий тариф, який складав 6,63% (п.8.1). Згідно розділу 7, Договір страхування відноситься до програми У.І.Р., на що при укладанні Договору акцентували його увагу та запевнювали, шо у разі настання страхового випадку ніяких перешкод у виплати страхового відшкодування не буде.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право па відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Позивач вважаю, що неправомірними діями Відповідача йому була завдана моральна шкода, яку він оцінюю в 50 000,00 грн., і яку просить стягнути з Відповідача на його користь.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України до судових витрат відносяться судовий збір, витрати на розгляд справи та витрати на правову допомогу.

Витрати Позивача на правову допомогу складають 10 000,00 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 01 вересня 2011 року та квитанцією про оплату гонорару адвоката. Судові витрати на оплату ІТЗ розгляду справи складають 120 грн.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач -фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або мас намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Так як ТЗ був придбаний для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, на його відносини із Відповідачем поширюється законодавство про захист прав споживачів.

Зазначене підтверджується також п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року N 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», яким визначено, що дія Закону поширюються, зокрема, на відносини страхування.

Отже, згідно Декрету України «Про державне мито»Позивач звільняється від сплати державного мита (судового збору) за подання цього Позову.

Позивач просить стягнути з ПРАТ «СК «Страхові Гарантії»(СДРПОУ 21957067) па користь Вигодонабувача за Договором страхування - ПАТ «ОСОБА_2 Розвитку»(ЄДРПОУ 36470620) - 636 500 грн. (шістсот тридцять шість тисяч п'ятсот грн.) у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № IKANAIG.2544.001 від 22 грудня 2010 року, укладенним між ПАТ «ОСОБА_2 Розвитку» та фізичною особою ОСОБА_1.

Стягнути з ПРАТ «СК «Страхові Гарантії»(ЄДРПОУ 21957067) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч грн.) у рахунок відшкодування моральної шкоди, 10 000 грн. (десять тисяч грн.) витрат на правову допомогу, 120 грн. (сто двадцять грн.) витрат на ІТЗ судового розгляду справи.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали у повному обсязі, суду дали пояснення, аналогічні вищевикладеним.

Представник відповідача ПРАТ «СК «Страхові Гарантії», у судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Страхові Гарантії» уважно розглянув усі подані матеріали за фактом події (незаконне заволодіння), що сталося 29.07.2011 р. у місті Донецьку на вул. 25 річчя РККА за участю автомобіля Позивача Lexus RХ350, 2010 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (Автомобіль). Зазначений автомобіль був застрахований ПРАТ «СК «Страхові Гарантії»за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 000571/01/10 від 22.12.2010 р. (Договір). Одним з страхових ризиків за Договором є незаконне заволодіння. Страхування наземного транспорту відповідно до пункту 11. ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування» є видом добровільного страхування, тому ПРАТ «СК «Страхові Гарантії»здійснює його у відповідності з «Правилами добровільного страхування наземного транспорту». У відповідності з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування», умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування. Відповідно до пункту 17.1.13 договору страхування; наземного транспорту № 000571/01/10 від 22.12.2010 р., та п. 6.3 Правил добровільного страхування наземного транспорту, до страхових випадків не відносяться і виплати страхового відшкодування не здійснюються при знищенні, пошкодженні, незаконному заволодінні ТЗ, внаслідок або під час халатності Страхувальника шодо застрахованого транспортного засобу, зокрема: залишення на видному місці у салоні транспортного засобу ключа (ключів) до цього транспортного засобу або реєстраційних документів на нього. 01.08.2011 Позивачем було надано пояснення, шо до обставин події з його транспортним засобом, де зазначено, що на момент незаконного заволодіння в салоні автомобіля знаходилося свідоцтво прореєстрацію цього транспортного засобу. Враховуючи п. 17.1.13, 18.1.7 Договору страхування наземного транспорту № 000571/01/10 від 13.10.2010 р., та п. 6.3. Правил страхування, ст. 26 Закону України «Про страхування», ПРАТ «СК «Страхові Гарантії», не має правових підстав для виплати страхового відшкодування за фактом незаконного заволодіння, шо сталося 29.07.2011 р., з автомобілем Lexus RХ350, 2010 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2. Вимоги позивача відносно відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню з в’язку з відсутністю даних про отримання моральної шкоди, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди. Представник відповідача просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник ПАТ «ОСОБА_2 банк Розвитку»позов підтримав, суду пояснив, що 22 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 банк Розвитку»та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № IKARNAIG.2544.001, згідно п. 7.1 якого ПАТ «ОСОБА_2 банк Розвитку»надав Позичальникові у тимчасове користування, на умовах повернення, строковості, платності на придбання автотранспорту грошові кошти у сумі 603 000 гривень. Відповідно до п. 7.3. вказаного кредитного договору, в якості забезпечення Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки, а також інших витрат, виступає автомобіль Lexus RХ350, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2. В забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між ПАТ «ОСОБА_2 банк Розвитку»та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір застави рухомого майна № ZX079500.2544.002, предметом якого є надання ОСОБА_1 в заставу Банку майна: автомобіля Lexus RХ350, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2. Вказаний предмет застави належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, виданим ВРЕР №2 м. Донецька. Згідно п. 34.7. вищевказаного договору застави за вимогою Заставодержателя на день укладання цього договору предмет застави був застрахований на суму 670 000 грн. на строк 12 місяців, та на користь Заставодержателя. Заставодавець виконав зобов'язання за п. 34.7 договору застави та застрахував транспортний засіб на строк дій кредитного договору, про що повідомив ОСОБА_2 та надав докази сплати страхового внеску. Отож, 22 грудня 2010 року між ЗАТ СК «Страхові Гарантії»та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 000571/01/10, відповідно до п. 5 якого, Вигодонабувачем є ПАТ «ОСОБА_2 банк Розвитку», якому належить право страхового відшкодування в межах прямого збитку частині заборгованості Страхувальника за вищезазначеним Кредитним договором. Згідно п 16.7. договору добровільного страхування наземного транспорту № 000571/01/10, виплата страхового відшкодування здійснюються безпосередньо Страхувальнику (Вигодонабувачу) у два етапи. Виходячи з умов вищевикладеного договору Вигодонабувачем є ПАТ «ОСОБА_2 банк Розвитку». Вигодонабувач —особа, на користь якої укладено договір (договір на користь третьої особи) і яка не брала безпосередньої участі в укладанні договору. У статті 3 Закону України «Про страхування»зазначено, що страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати, за згодою застрахованої особи, фізичних осіб або юридичних осіб для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування. Згідно п. 5 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 000571/01/10 між страховиком ПРАТ «СК «Страхові Гарантії»та страхувальником ОСОБА_1 зазначено, що у разі страхового випадку Вигодонабувач отримує страхове відшкодування. Тому, у разі прийняття рішення щодо стягнення суми страхового відшкодування з ПРАТ «СК «Страхові Гарантії», просить перерахувати зазначену суму на користь Вигодонабувача —ПАТ «ОСОБА_2 банк Розвитку». Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Встановлено, що 22 грудня 2010 року Позивач придбав, частково за кредитні кошти, автомобіль марки Lexus RХ350, 2010 року випуску, держномер АН 0290 ВТ, що підтверджується договором купівлі –продажу від 15.12.2010 року, укладенного між ТОВ «Авто центр «Статут Авто»і громадянином України ОСОБА_1.

22 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_2 банк Розвитку»та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № IKARNAIG.2544.001, згідно п. 7.1 якого ПАТ «ОСОБА_2 банк Розвитку»надав Позичальникові у тимчасове користування, на умовах повернення, строковості, платності на придбання автотранспорту грошові кошти у сумі 603 000 гривень.

Відповідно до п. 7.3. вказаного кредитного договору, в якості забезпечення Позичальником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки а також інших витрат, виступає автомобіль Lexus RХ350, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2. В забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між ПАТ «ОСОБА_2 банк Розвитку»та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір застави рухомого майна № ZX079500.2544.002, предметом якого є надання ОСОБА_1 в заставу Банку майна: Lexus RХ350, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2. Вказаний предмет застави належить ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, виданим ВРЕР №2 м. Донецька. Згідно п. 34.7. вищевказаного договору застави за вимогою Заставодержателя на день укладання цього договору предмет застави був застрахований на суму 670 000 грн. на строк 12 місяців, та на користь Заставодержателя.

Заставодавець виконав зобов'язання за п. 34.7 договору застави та застрахував транспортний засіб на строк дій кредитного договору, про що повідомив ОСОБА_2 та надав докази сплати страхового внеску.

22 грудня 2010 року між ПРАТ «СК «Страхові Гарантії»та ОСОБА_1 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 000571/01/10, відповідно до п. 5 якого, Вигодонабувачем є ПАТ «ОСОБА_2 банк Розвитку», якому належить право страхового відшкодування в межах прямого збитку частині заборгованості Страхувальника за вищезазначеним Кредитним договором. Згідно п 16.7. договору добровільного страхування наземного транспорту № 000571/01/10, виплата страхового відшкодування здійснюються безпосередньо Страхувальнику (Вигодонабувачу).

Виходячи з умов вищевикладеного договору Вигодонабувачем є ПАТ «ОСОБА_2 банк Розвитку». Вигодонабувач —особа, на користь якої укладено договір (договір на користь третьої особи) і яка не брала безпосередньої участі в укладанні договору.

У статті 3 Закону України «Про страхування»зазначено, що страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати, за згодою застрахованої особи, фізичних осіб або юридичних осіб для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Згідно ст. 979 ЦК України вбачається, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у випадку настання певної події (страхового випадку) виплатити іншій стороні (страхувальнику) або іншій особі (Вигодонабувачу), грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 5 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 000571/01/10 між страховиком ПРАТ «СК «Страхові Гарантії»та страхувальником ОСОБА_1 зазначено, що у разі страхового випадку Вигодонабувач отримує страхове відшкодування.

Таким чином, за вищевказаним Договором страхування було застраховано автомобіль марки Lexus RХ350, 2010 року випуску, держномер АН 0290 ВТ (далі - ТЗ), який належить Позивачу на праві приватної власності.

Того ж дня, згідно квитанції, Позивач сплатив страховий платіж у розмірі 44 421,00 грн. (сорок чотири тисячі чотириста двадцять одну грн.), тобто згідно п. 8.1 Договору страхування страховий тариф складав 6,63% та, згідно розділу 7 Договору страхування, відноситься до програми V.І.Р.

Відповідно до п. 6.3 Договору, ринкова вартість транспортного засобу становить 670 000,00 грн. (шістсот сімдесят тисяч грн.).

Відповідно до умов п. 7.2 Договору страхування, Виповідач зобов'язався здійснювати Страхувальнику (Вигодонабувачу) страхові виплати за умови настання такого страхового випадку, як незаконне заволодіиня ТЗ із франшизою у 5% без урахування експлутаційного зносу ТЗ.

29.07.2011р. ТЗ було викрадено, та Позивач негайно звернувся із відповідною заявою до Ворошиловського РВ ДГУ УМВС України в Донецькій області. У той самий день він звернувся до Відповідача та повідомив про страховий випадок.

1 серпня 2011 року Позивач прибув до Відповідача та подав письмову заявку на виплату страхового відшкодування, також надав копії кредитного договору, договору застави, копію паспорту та ІПН.

8 серпня 2011 року, відповідно до Договору страхування, Позивач надав Відповідачу копію Постанови про порушення кримінальної справи, копію Договору купівлі-продажу. 11.08.2011 року на вимогу Відповідача додатково надав довідку слідчого Ворошиловського РВ ДГУ УМВС України в Донецькій області та лист від автосалону «Статус-Авто».

З Постанови про призупинення досудовго слідства від 12.09.2011 року СВ Ворошиловського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, вбачається, шо в період часу з 22 год. 28.07.2011 р. до 9 год. 29.07.2011 р. на вул. 25-річчя РККА у Ворошиловському районі м. Донецька невстановлена особа незаконно заволоділа транспортним засобом –автомобілем марки Lexus RХ350, 2010 року випуску, держномер АН 0290 ВТ, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, та спричинила останньому матеріальну шкоду на суму 670000 грн.

Згідно п. 16.8 Договору страхування, у разі незаконного заволодіння застрахованим ТЗ перед отримання страхового відшкодування Страхувальник зобов'язаний передати технічний паспорт та повний комплект ключів від ТЗ. Неможливість виконання цієї умови має бути письмово пояснена Страхувальником в заяві на виплату страхового відшкодування.

Встановлено,що Позивач і у поясненнях у Ворошиловському РВ ДГУ УМВС України в Донецькій області і у заяві про виплату страхового відшкодування зазначав, що свідоцтво про реєстрацію ТЗ на момент злочину знаходилось у авто у спеціальній кишені, що відведена для цього у сонцезахисному козирку між ним та погодком (дахом) авто. Також хочу додати, що ані із зовні ані з салону авто свідоцтво про реєстрацію ТЗ видно не було. Для отримання чи огляду останнього треба було відкрити авто, сісти до нього, вихилити сонцезахисний козирок та дістати його із зазначеного отвору у спеціальній кишені.

Згідно довідки слідчого СВ Ворошиловського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області від 20.09.2011 року встановлено, що 12.09.2011 р. кримінальна справа, яка порушена за фактом незаконного заволодіння траспортним засобом Lexus RХ350, 2010 року випуску, держномер АН 0290 ВТ, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, за ознаками злочину, передбаченого ст. 289 ч. 3 КК України, призупинено на підставі ст. 206 п. 3 КПК України. Свідоцтво про державну реєстрацію ТЗ на момент угону знаходилось в автомобілі.

З листа про відмову у страховому відшкодуванні вбачається, що Відповідач посилається на те, що відповідно до п. 17.1.13 Договору страхування та п 6.3 Правил добровільного страхування наземного транспорту відшкодування не здійснюється у разі халатності страхувальника, зокрема залишення на видному місці у салоні ключів або реєстраційних документів.

Встановлено, що 2 комплекту ключів від ТЗ знаходяться у матеріалах кримінальної справи, а свідоцтво про реєстрацію ТЗ було у скритому місці в автомобілі. Про це Відповідачу було відомо з дати подачі заявки па страхове відшкодування - з 01.08.2011 року.

Таким чином, суд вважає, що при вказаних обставинах настав страховий випадок (незаконне заволодіння транспортним засобом).

Відповідно до ст. 983 ЦК України, договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 2 ст. 985 ЦК України, страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Положенням п. З ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», визначено, що при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до п. 6.3 Договору, ринкова вартість транспортного засобу становить 670 000,00 гри. (шістсот сімдесят тисяч грн.).

Відповідно до умов п. 7.2 Договору страхування, Відповідач зобов'язався здійснювати Позивачу (Вигодонабувачу) страхові виплати за умови настання такого страхового випадку як незаконне заволодіння ТЗ із франшизою у 5%. Згідно розділу 7 Договору страхування, страхування здійснюється без урахування експлуатаційного зносу ТЗ.

Таким чином, розмір матеріальної шкоди дорівнює 670 000 —5% = 636 500 грн. (шістсот тридцять шість тисяч п'ятсот грн.), яку повинна була оплатити страхова компанія відповідно до умов договору вигодонабувачу –ПАТ «ОСОБА_2 банк Розвитку».

Оцінюючі зібрані докази, суд вважає, стягнути суму страхового відшкодування з ПРАТ «СК «Страхові Гарантії»- 636500 грн.(шістсот тридцять шість тисяч п'ятсот грн.), та перерахувати зазначену суму на користь Вигодонабувача —ПАТ «ОСОБА_2 банк Розвитку».

Судом встановлено, що Відповідач в порушення вимог Договору страхування та діючого законодавства України не виконав взятих на себе зобов'язань за Договором, а саме –не виплатив страхове відшкодування у встановлений законом строк, чим порушив права Позивача. Відповідач зобов'язання за договором не виконав, страхову виплату не сплатив, внаслідок чого позивачі за порушення грошового зобов'язання нарахували штрафні санкції, що підтверджується письмовими даними ПАТ «ОСОБА_2 банк Розвитку».

Відповідно до умов п.15.5.2 Договору Страховик зобов”язаний впродовж двох робочих днів вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування Страхувальнику. В п.15.5..3 Договору вказане, що страховик зобов”язаний скласти страховий акт не пізніше семі робочих днів після отримання всіх необхідних документів, та виплатити Страхувальнику ( Вигодонабувачу) страхове відшкодування, чого Відповідачем зроблено не було.

Страховик не виконуючи свої обов'язки, передбачені діючим законодавством України, спричиняє тяжке фінансове становище Позивачу та його родині та дестабілізацію матеріального стану. Це не могло не вплинути на душевне становище в родині в цілому та у нього особисто, внаслідок незаконних дій відповідача Позивачу було спричинено моральну шкоду, яка виразилася у вигляді нервових потрясінь та душевних страждань його та членів його родини, викликаних напруженням відносин із-за відсутності матеріальної стабільності та приниженням. Ця тривала психологічна напруга продовжується й зараз.

У зв'язку з відмовою Відповідача добровільно виконати зобов'язання, Позивач вимушений звертатись до суду, збирати докази та доводити правомірність пред'явлених вимог. Через ці події він втратив спокій, що призвело до порушення нормального, звичного ритму та укладу життя. Він вимушений користуватись громадським транспортом для проїзду на роботу та по власних справах. Пережиті стреси і хвилювання через це були особливо глибокими і важкими, оскільки після настання страхового випадку він постійно отримую телефонні дзвінки та SMS -повідомлення з Банку про необхідність сплатити прострочену заборгованість.

Суд враховує, що при укладанні Договору страхування Позивач сплатив максимальний страховий тариф, який складав 6,63% (п.8.1). Згідно розділу 7, Договір страхування відноситься до програми У.І.Р., на що при укладанні Договору акцентували його увагу та запевнювали, шо у разі настання страхового випадку ніяких перешкод у виплати страхового відшкодування не буде.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право па відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. №4, спори про відшкодування заподіяної особі моральної шкоди розглядаються судами безпосередньо у випадках, передбачених цивільним законодавством та іншим законодавством, яким передбачена відповідальність за спричинену моральну шкоду.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»з послідуючими змінами у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмів шкоди, та якими доказами це підтверджується. Крім того єдиною підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння, причинний зв'язок між ними, а також вину.

Оцінюючі зібрані докази, суд вважаю, що неправомірними діями Відповідача Позивачу дійсно була завдана моральна шкода у розмірі 50 000,00 грн.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України до судових витрат відносяться судовий збір, витрати на розгляд справи та витрати на правову допомогу.

Витрати на правову допомогу складають 10 000,00 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 01 вересня 2011 року та квитанцією про оплату гонорару адвоката.

Таким чином, суд вважає стягнути з Відповідача на користь Позивача моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн. Крім того, стягнути витрати Позивача на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., також стягнути витрати на оплату ІТЗ розгляду справи у розмірі 120 грн.

Крім того, суд вважає стягнути з Відповідача судовий збір у дохід держави у сумі 1700 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 526, 625, 979, 983, 985, 988, 1067 ЦК України,Законом України «Про страхування», ст.ст. 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ПРАТ «СК «Страхові Гарантії», 3-я особа: ПАТ «ОСОБА_2 банк Розвитку»про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, задовольнити.

Стягнути з ПРАТ «СК «Страхові Гарантії»(СДРПОУ 21957067) па користь Вигодонабувача за Договором страхування - ПАТ «ОСОБА_2 Розвитку»(ЄДРПОУ 36470620) - 636 500 грн. (шістсот тридцять шість тисяч п'ятсот грн.) у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № IKANAIG.2544.001 від 22 грудня 2010 року, укладенним між ПАТ «ОСОБА_2 Розвитку» та фізичною особою ОСОБА_1.

Стягнути з ПРАТ «СК «Страхові Гарантії»(СДРПОУ 21957067) па користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., також витрати на оплату ІТЗ розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього 60120 грн. (шістьдесят тисяч сто двадцать грн.).

Стягнути з ПРАТ «СК «Страхові Гарантії»(СДРПОУ 21957067) судовий збір у дохід держави у сумі 1700 грн. ( одна тисяча сімсот грн.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: (підпис)

Рішення чинності не набуло.

Копія вірна:

Суддя:

Секретар:

                                                                                          № 2-2979/11

Р І Ш Е Н Н Я

(вступна та резолютивна частини)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“7” листопада 2011 р. Кіровський районний суд м. Донецька у складі:

судді –Сидорова Є.І.

при секретарі – Нестеренко П.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ПРАТ «СК «Страхові Гарантії», 3-я особа: ПАТ «ОСОБА_2 банк Розвитку»про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Оголосити вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 526, 625, 979, 983, 985, 988, 1067 ЦК України,Законом України «Про страхування», ст.ст. 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ПРАТ «СК «Страхові Гарантії», 3-я особа: ПАТ «ОСОБА_2 банк Розвитку»про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, задовольнити.

Стягнути з ПРАТ «СК «Страхові Гарантії»(СДРПОУ 21957067) па користь Вигодонабувача за Договором страхування - ПАТ «ОСОБА_2 Розвитку»(ЄДРПОУ 36470620) - 636 500 грн. (шістсот тридцять шість тисяч п'ятсот грн.) у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № IKANAIG.2544.001 від 22 грудня 2010 року, укладенним між ПАТ «ОСОБА_2 Розвитку» та фізичною особою ОСОБА_1.

Стягнути з ПРАТ «СК «Страхові Гарантії»(СДРПОУ 21957067) па користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., також витрати на оплату ІТЗ розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього 60120 грн. (шістьдесят тисяч сто двадцать грн.)

Стягнути з ПРАТ «СК «Страхові Гарантії»(СДРПОУ 21957067) судовий збір у дохід держави у сумі 1700 грн. ( одна тисяча сімсот грн.).

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитись через 3 дні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: