Постанова № 20864226, 10.01.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2012 р.Справа № 5024/839/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю. А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю

від відповідача: не зявився, повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-проектне підприємство „Україна”

на рішення господарського суду Херсонської області від 25.08.11 р.

по справі № 5024/839/2011

за позовом Корпорації „Енергоресурс-інвест”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-проектне підприємство „Україна”

про стягнення заборгованості в сумі 505503 грн. 67 коп., -

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2011 року Корпорація „Енергоресурс-інвест” звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-проектне підприємство „Україна” про стягнення суми основного боргу 355274,00 грн.; пені в сумі 49710,04 грн.; суми збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції 79112,75 грн.; 3% річних 21406,88 грн.; судових витрат по сплаті держмита 5055,04 грн., та вартості послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25 серпня 2011 року по справі № 5024/839/2011 (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-проектне підприємство „Україна” на користь Корпорації „Енергоресурс-інвест” 355274 грн. 00 коп. основного боргу, 43766 грн. 02 коп. пені, 79112 грн. 75 коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 21406 грн. 88 коп. з урахуванням 3% річних, 4995 грн. 60 коп. витрат по сплаті державного мита, 233 грн. 23 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.258 ЦК України, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність в один рік, згідно ч. 3,4 ст.267 ЦК України відповідачем подано заяву про застосування спеціальної позовної давності у відзиві на позовну заяву, а відтак річний строк позовної давності щодо нарахування пені починається з 08.05.2010 р. (за рік до подання позову). Вказаним рішенням зменшено суму пені у звязку з невірним розрахунком та нарахуванням частини суми пені за межами річного строку позовної давності.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-проектне підприємство „Україна” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на неповне та не всебічне зясування господарським судом всіх обставин справи та не надано належної оцінки доказам.

Зокрема, скаржник зазначає:

-з позовних вимог вбачається, що позивач просив стягнути 79112, 75 грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції та 21406,88 грн. з урахуванням 3% річних, однак з наданого розрахунку не вбачається порядку та формули такого розрахунку;

-з наявної в матеріалах справи накладної на суму 365642,68 грн. №1127-8 від 27.11.2009 р. вбачається, що вона не містить ані посади, ані прізвища, імя та по-батькові особи, яка була уповноважена отримати цей товар. Окрім того зразок підпису на довіреності на уповноважену особу Цанга Віктора Тимофійовича не відповідає підпису у зазначеній накладній №1127-8 від 27.11.2009 р., у звязку з чим дана накладна не може бути належним доказом отримання ТОВ „БПП „Україна” товару на суму 365642,68 грн.;

-договором №35-9/09 від 28.09.2009 року, укладеного між Корпорацією „Енергоресурс-інвест” та ТОВ БПП „Україна”, не передбачено строку, у який має бути виконано зобовязання щодо оплати коштів за поставлений товар. У порушення ч.2 ст.530 ЦК України, на адресу ТОВ БПП „Україна” вимога щодо оплати заборгованості за поставлений товар у семиденний строк не надходила, отже дана обставина виключає право позивача вимагати повернення заборгованості в судовому порядку;

-також у відзиві на позовну заяву ТОВ БПП „Україна” просила у випадку задоволення позовних вимог врахувати скрутне матеріальне становище та надати розстрочку виконання рішення суду, але дане питання не було розглянуте судом першої інстанції при винесенні рішення.

Представник Корпорації „Енергоресурс-інвест” надав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами апелянта та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник ТОВ БПП „Україна” в судове засідання апеляційної інстанції не зявився, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин та застосування місцевим судом норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове скасування рішення суду, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 вересня 2009 року між Корпорацією „Енергоресурс-інвест” (постачальник) та ТОВ Будівельно-проектне підприємство „Україна” (замовник) був укладений договір № 35-9/09, відповідно до якого Постачальник зобовязався виготовити та поставити, а Замовник прийняти та оплатити теплогідроізольовані труби та елементи для теплових мереж згідно відповідних Специфікацій.

Відповідно до п. 3.1 договору, загальна сума поставки складає 3000000,00 грн. (три мільйони грн. 00 коп.) разом з ПДВ. На підставі п. 4.1 договору, Замовник оплачує виставлену Виконавцем продукцію за ціною, передбаченою у Специфікаціях або виставлених рахунках.

Згідно п. 5.3,5.4 договору, Постачальник починає виконання замовлення по договору після поступлення авансової оплати у розмірі 50% на його розрахунковий рахунок; кінцевий розрахунок проводиться Замовником протягом 5-ти календарних днів від дати передачі кожної окремої партії Продукції згідно накладних поставки.

Пунктом 7.1 договору також передбачено, що передача (приймання-здавання) Продукції здійснюється згідно Накладних поставки.

За порушення термінів оплати Продукції Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення (п.9.2 договору)

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобовязань (п.8.1 договору).

На виконання умов договору, згідно накладних на суму 365642,68 грн. від 27 листопада 2009 року №1127-8 та на суму 353631,32 грн. від 04 грудня 2009 року №1204-1, які наявні у матеріалах справи, Постачальник Корпорація „Енергоресурс-інвест” поставив Замовнику ТОВ Будівельно-проектне підприємство „Україна” товару на загальну суму 719274,00 грн. згідно Специфікації №1 до договору №35-9/09.

Відповідно до банківських виписок від 05.01.2010 р. на суму 30000 грн., від 02.03.2010р. на суму 25 000 грн., від 25.03.2010р. на суму 20000 грн., від 20.04.2010р. на суму 30000 грн., від 26.04.2010р. від 30000 грн., від 27.04.2010р. на суму 20000 грн., від 21.10.2010р. на суму 100000 грн., від 30.11.2010р. на суму 50000 грн., від 28.12.2010р. на суму 50000 грн., від 05.01.2011р. на суму 9000 грн., чим підтверджується оплата товару Замовником на суму 364000,00 грн. станом на травень 2011р..

Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом першим ст. 612 та ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, наявними у матеріалах справи накладними підтверджується поставка товару Корпорацією „Енергоресурс-інвест” на адресу ТОВ Будівельно-проектне підприємство „Україна”, яка здійснювалась належним чином у відповідності до умов чинного договору поставки, укладеного між сторонами. В порушення п.1.1, 4.1 договору №35-9/09 ТОВ Будівельно-проектне підприємство „Україна” не здійснив оплату за накладною №1127-8 від 27 листопада 2009 року у встановлений строк. Оплата за обома накладними від 27.11.09р. та від 04.12.09р. здійснювалась не у відповідності до укладеного між сторонами договору, а у вільному порядку, частинами, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 30-39).

Однак, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення пені з наступних підстав.

Статтею ст.258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня , коли зобовязання мало бути виконано.

Як встановлено матеріалами справи, прострочення оплати за поставлений товар згідно накладних від 27.11.2009р. та 04.12.2009р. виникло 03.12.2009 року та 10.12.2009р. відповідно.

Однак, у відповідності до ч.6 ст.232 ГК України, ст. 258 ЦК України, позовна давність для предявлення вимог про стягнення пені закінчується в грудні 2010 року, а позов Корпорації „Енергоресурс-Інвест” про стягнення пені з ТОВ БПП „Україна” отримано судом 18.05.2011р., отже позивачем пропущено річний строк позовної давності, протягом якого він міг звернутись з даною вимогою відповідно до норм чинного законодавства.

Доводи апелянта про те, що накладна від 27 листопада 2009 року №1127-8 не містить підпису та прізвища, імя та по-батькові особи, що уповноважена отримати цей товар, а отже не є належним доказом отримання ТОВ БПП „Україна” товару на суму 365642,68 грн., носять хибний характер, оскільки у вказаній накладній, окрім підпису уповноваженої особи міститься також і печатка підприємства. Окрім того, в суді першої інстанції та у відзиві на позовну заяву боржник визнавав заборгованість за вказаною накладною, та не оспорював її дійсність. Відтак, накладна від 27 листопада 2009 року №1127-8 судом визнається доказом по справі.

Посилання скаржника на відсутність у договорі №35-9/09 від 285.09.2009р. положень стосовно строку виконання зобовязання щодо оплати коштів за поставлений товар не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки пунктом 5.4 прямо передбачений обовязок замовника провести кінцевий розрахунок протягом 5-ти календарних днів від дати передачі кожної окремої партії продукції згідно накладних поставки. Виходячи з викладеного, недоцільно застосовувати положення ст.530 ЦК України у даному випадку, а відтак обовязку предявляти вимогу сплати заборгованості за поставлений товар у позивача немає.

Твердження апелянта про відсутність формули та розрахунку суми заборгованості та штрафних санкцій також спростовується судовою колегією з огляду на те, що в позовній заяві викладено розрахунок 3% річних, суми збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення судом першої інстанції 3% річних та суми збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції згідно з розрахунком позивача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення пені не підлягає задоволенню.

На думку судової колегії, в клопотанні ТОВ БПП „Україна” в апеляційній скарзі про розстрочку виконання рішення з посиланням на скрутне матеріальне становище, слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до Розяснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. №02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, в основу судового акту про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Отже, судова колегія наголошує, що апелянтом не обгрунтовано належним чином та не надано доказів у відповідності до ст.стс.33,34 ГПК України, що підтверджують скрутне матеріальне становище на момент розгляду апеляційної скарги, баланс підприємства станом на 31.03.2011р. не є достатнім доказом для надання розстрочки.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-проектне підприємство „Україна” слід задовольнити частково, оскаржуване судове рішення - скасувати частково, відмовити у задоволенні вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-проектне підприємство „Україна” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 25.08.11 р. по справі № 5024/839/2011 скасувати частково.

Позов Корпорації „Енергоресурс-інвест” задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектне підприємство "Україна" (ідентифікаційний код - 14113825, адреса - 73021, місто Херсон, Острівське шосе, 3-А, р\рахунок 26002115809900 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Корпорації "Енергоресурс-інвест" (ідентифікаційний код 30336890, адреса 79035, місто Львів, вул. Зелена, 131, р\рахунок № 26009301076491 в ПАТ "Банк Форум", МФО 322948) 355274грн.00коп. основного боргу, 79112грн.75коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 21 406грн.88коп. з урахуванням 3% річних, 4558грн.13коп. витрат по сплаті державного мита, 212грн.80коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектне підприємство "Україна" (ідентифікаційний код - 14113825, адреса - 73021, місто Херсон, Острівське шосе, 3-А, р\рахунок 26002115809900 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Корпорації "Енергоресурс-інвест" (ідентифікаційний код 30336890, адреса 79035, місто Львів, вул. Зелена, 131, р\рахунок № 26009301076491 в ПАТ "Банк Форум", МФО 322948) 245 грн.53коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписано 17.01.2012 р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя М.В. Михайлов