Постанова № 20864178, 15.12.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.11 Справа № 5015/5016/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Данко Л.С.

Дубник О.П.

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Техпанель” б/н і б/дати

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2011р. (рішення складено 02.11.2011р.)

у справі № 5015/5016/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕЛКО Україна”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Техпанель”, Львівська область, Яворівський район, с. Яснинська

про стягнення 95 956,67 грн.

за участю представників:

від позивача - Кравець В.Я. –представник;

від відповідача - не з’явився.

Повна постанова складена 16.01.2012р.

Розпорядженням В.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 15.12.2011р. у справі № 5015/5016/11 у зв‘язку із перебуванням судді Скрипчук О.С. у відпустці, керуючись п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, введено у склад колегії по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Техпанель” замість судді Скрипчук О.С. суддю Данко Л.С.

Представнику позивача права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28, Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.10.2011 року у цій справі, суддя Чорній Л.З., позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Техпанель” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕЛКО Україна” 42 000 грн. 00 коп. –основного боргу, 12 931 грн. 01 коп. пені, 549 грн. 31 коп. державного мита та 135 грн. 10 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення з відповідача 4000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено; в решті позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ „Техпанель” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2011 року у справі № 5015/5016/11 за позовом ТзОВ „ТЕЛКО Україна” до ТзОВ „Техпанель” про стягнення 95 956, 67 грн.; постановити нове рішення, яким рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2011 року у справі № 5015/5016/11 за позовом ТзОВ „ТЕЛКО Україна” до ТзОВ „Техпанель” про стягнення 95 956, 67 грн. в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 42 000, 00 грн. залишити без змін, а в задоволенні вимог щодо стягнення нарахованої пені в розмірі 12 931, 01 грн. відмовити за безпідставністю.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що дане рішення в частині стягнення з ТзОВ „Техпанель” 12 931, 01 грн. пені є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Скаржник не заперечує того факту, що на момент звернення позивача до суду, заборгованість ТзОВ „Техпанель” перед ТзОВ „ТЕЛКО Україна” складала 46 000, 00 грн. Більше того, визнаючи цей факт, відповідач 04.10.2011 року здійснив часткову оплату за поставлений позивачем товар в розмірі 4 000,00 грн. Таким чином, за станом на 20.10.2011 року заборгованість ТзОВ „Техпанель” складає 42 000, 00 грн.

Також, скаржник не погоджується із вимогами щодо сплати нарахованих штрафних санкцій та посилається на ст. 233 Господарського кодексу України, згідно з приписами якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Скаржник зазначає, що виконання вимоги щодо погашення нарахованої пені є неможливим. Враховуючи наведене а також той факт, що розмір пені складає близько 1/3 основної заборгованості, скаржник вважає, що в суду є всі підстави для зменшення розміру пені, нарахованої позивачем.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що ТзОВ „Техпанель” створювалося з метою здійснення самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, кінцевим результатом якої є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст.96 ГПК України суду не направив.

У судовому засіданні 15.12.2011р. представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, а також підтримав свої вимоги, доводи та заперечення, викладені у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Скаржник не скористався правом участі в судовому засіданні, передбаченому ст.ст.22, 28 ГПК України, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Клопотання скаржника про відкладення розгляду справи апеляційним господарським судом відхилене, оскільки воно документально не обгрунтоване, і крім того представництво підприємства не обмежується однією особою.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, суд встановив наступне.

21 квітня 2010 року між ТзОВ „ТЕЛКО Україна” (Продавець) та ТзОВ „Техпанель” (Покупець) був укладений договір № 273-15/0410 (далі –Договір).

05 липня 2010 року між Продавцем та Покупцем була укладена додаткова угода №1, відповідно до якої п. 6.3 Договору викладено у такій редакції: «Умова оплати за товар: відстрочка платежу 21 календарний день з дати видаткової накладної Продавця».

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 1 –3 ст. 180 ГК України).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов’язується поставити, а Покупець прийняти й оплатити відповідно до Рахунків-фактур, що являють собою невід’ємну частину даного Договору, вспінений полістирол та інші продукти нафтохімічної промисловості (надалі „Товар”), номенклатура, якість, кількість, строки поставки й ціна яких визначені даним Договором та товаросупроводжувальними документами.

Відповідно до п. 2.1 Договору Продавець зобов’язується на підставі замовлення Покупця, організувати відвантаження Товару у необхідній кількості і відповідної якості та попередньо погоджені строки.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору та відповідно до видаткової накладної №РН-0001752 від 23 липня 2010 р., рахунку-фактури №СФ-0001857 від 22 липня 2010 р. позивачем здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 370 256,64 грн. (а.с. 12, 13).

Як випливає з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, з 26.08.2010 р. по 25.07.2011 р. відповідачем частково здійснено проплату товару в сумі 324 256,64 грн. За станом на 17 серпня 2011 р. сума боргу за поставлений товар склала 46 000, 00 грн.

Виходячи з клопотання представника ТзОВ „Техпанель” (а.с. 57), до матеріалів справи було долучено докази часткової сплати боргу відповідачем в сумі 4000 грн. (платіжне доручення №17867601 від 04.10.11 р.). Таким чином, за станом на час розгляду спору судом сума основного боргу зменшилась і складає 42 000,00 грн.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 10.3 Договору за необґрунтовану відмову від розрахунку за Товар або за несвоєчасну оплату за Товар з Покупця стягується на користь Продавця пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої вартості товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від несплаченої суми.

Виходячи з наведеного, сума пені, нарахована позивачем відповідачу, становить 12 931,01 грн. та 37 025,60 грн. –штраф.

Відтак, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що пеня нарахована правомірно, відповідно до умов договору та в порядку ст. 232 Господарського кодексу України і є такою, що підлягає до задоволення в повному обсязі. Щодо стягнення з відповідача 37 025,60 грн. штрафу, слід зазначити, що відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидом неустойки, відповідно стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, як це передбачено п.10.3 договору, суперечить законодавству.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за товар, що поставляється по даному Договору, Покупець проводить у гривнях, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця відповідно до виставлених рахунків-фактур. Враховуючи наведене, заборгованість відповідача на користь позивача у цій справі складає 54 931,01 грн. з яких: 42 000,00 грн. складає основний борг та 12 931,01 грн. –пеня. Таким чином, в частині стягнення з відповідача 4000,00 грн. основного боргу провадження у справі слід припинити у зв’язку із сплатою боргу відповідачем. В частині стягнення з відповідача 37 025,60 грн. штрафу в задоволенні позову слід відмовити. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.4і ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що Господарським судом Львівської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відтак, немає підстав для скасування рішення.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2011р. у справі № 5015/5016/11 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Дубник О.П.