Постанова № 20864083, 22.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2011 року 10:45 справа № 2а-9732/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Крушеніцький В.М., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПромислово-технічної компанії товариства з обмеженою відповідальністю «Агромат»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко С.І.,

від відповідача: Бондаренко Ю.В.

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ПТК ТОВ «Агромат»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Представником позивача в обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковий орган при проведенні перевірки прийшов до хибного висновку про порушення позивачем вимог п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту. А тому винесене податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010р. №0001134250/0 про сплату податкового зобовязання в сумі 528105,00грн. (основний платіж) та 284886,00грн. (штрафна (фінансова) санкція) підлягає скасуванню в судовому порядку.

Представник відповідача проти позову заперечував, надавши суду усні та письмові заперечення проти позовних вимог. Заперечення обґрунтовано тим, що засновниками та службовими особами ТОВ «Компанія «Афіна»рахуються фізичні особи, які ніякого відношення до фінансово господарської діяльності зазначеного підприємства не мали. Крім того, під час розслідування кримінальної справи було проведено судову почеркознавчу експертизу фінансово господарських документів ПТК ТОВ «Агромат»по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Афіна». Згідно висновку експерта №299 від 06.05.2010р. встановлено, що підписи поставленні на вищевказаних документах від імені директора ТОВ «Компанія «Афіна»ОСОБА_3, виконані не ним, а іншою особою. Отже встановлені порушення та винесене податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

На підставі направлень від 31.08.2010р. №238 та від 12.10.2010р. №286, виданих СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП податковим органом проведено планову виїзну перевірку ПТК ТОВ «Агромат»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.06.2010р.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 08.11.2010р. року № 577/42-50/21509937. Зазначеним актом перевірки встановлено порушення вимог п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»: завищення податкового кредиту всього в сумі 528105,00грн., в тому числі за жовтень 2008 року в сумі 316433,00грн., за січень 2009 року в сумі 180138,00грн., за лютий 2009 року в сумі 27701,00грн., за квітень 2010 року в сумі 3833,00грн.

У звязку з чим податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010р. №0001134250/0.

Між ПТК ТОВ «Агромат» та ТОВ «Компанія «Афіна»укладено ряд договорів:

- договір підряду №355 від 11.02.2008р., предметом якого є виготовлення фундаменту на вул. Святошинська, 1. Додаткова угода №3 до договору підряду №355 від 11.02.2008р.;

- договір підряду №371 від 12.03.2008р., предметом якого є розробка проектної документації та будівництву будівлі з металопрокату розмірами 8000х28000мм з подальшим її облаштуванням, що розташована по вул. Святошинська, 1. Додаткова угода №2 до договору підряду №371 від12.03.2008р.;

- договір підряду №381 від 09.04.2008р., предметом якого є виконання ремонтно-оздоблювальних робіт будівлі літера «А»по вул. Святошинська, 1. Додаткова угода №2 до договору підряду №381 від 09.04.2008р.;

- договір підряду №382 від 09.04.2008р.. предметом якого є реконструкція арочного складу загальною площею 801,6 м під виробниче приміщення в с. Чайка. Додаткова угода №1 від 30.09.2008р. до договору №382 від 09.04.2008р.;

- договір підряду №395 від 19.05.2008р., предметом якого є виконання робіт по виробництву та улаштування метало пластикових конструкцій на віконні отвори в арочному складі загальною площею 801,6 м2. Додаткова угода №1 до договору підряду №395 від 19.05.2008р.;

- договір підряду №397 від 20.05.2008р., предметом якого є виконання робіт по прокладанню інженерних мереж водопостачання та водовідведення на території ПТК ТОВ «Агромат»в с. Чайка.;

- договір підряду №421 від 17.07.2008р., предметом якого є виконання ремонтно-оздоблювальні роботи будівлі літ. «Б»по вул. Святошинська, 1;

- договір підряду №424 від 18.07.2008р., предметом якого є роботи по розробленню робочого проекту та подальшому влаштуванню систем вентиляції в виробничому приміщенні загальною площею 801,6 м2 в с. Чайка;

- договір підряду №435 від 28.07.2008р., предметом якого є виконання робіт по розробленню робочого проекту та подальшої реконструкції електрообладнання та електроосвітлення офісних приміщень в будівлі літ. «А»по вул. Святошинська, 1 в м. Києві.;

- договір підряду №445 від 06.08.2008р., предметом якого є роботи по розробці проектної документації та будівництву 2-х поверхової будівлі з металопрокату з подальшим її облаштуванням, що розташована по вул. Святошинська, 1;

- договір підряду №465 від 11.09.2008р., предметом якого є виконання робіт по улаштуванню промислової підлоги в складі по вул. Булаховського, 5;

- договір підряду №472 від 30.09.2008р., предметом якого є виконання робіт по виробництву та влаштуванню 3-х метало пластикових конструкцій на дверні отвори в будівлі з металопрокату розміром 8000х28000 мм по вул. Святошинська, 1;

- договір підряду №477 від 07.10.2008р., предметом якого є виконання робіт з електромонтажних робіт для підключення вентиляторів в приміщенні с. Чайка.;

- договір підряду №481 від 15.10.2008р., предметом якого є виконання монтажно-будівельних робіт в будівлі площею 352 м2 по вул. Святошинська, 1;

- договір підряду №488 від 31.10.2008р., предметом якого є виконання робіт по виготовленню та улаштування алюмінієвих віконних та дверних конструкцій в приміщенні по вул. Булаховського, 5;

- договір підряду №491 від 12.11.2008р., предметом якого є виконання ремонтно-оздоблювальних робіт території по вул. Святошинська, 1.

ТОВ «Компанія «Афіна»виписано позивачеві податкові накладні №2709 від 16.10.2008р., №2710 від 16.10.2008р., №2711 від 16.10.2008р., №2735 від 20.10.2008р., №2749 від 21.10.2008р., №2780 від 23.10.2008р., №2801 від 27.10.2008р., №2909 від 31.10.2008р., №2910 від 31.10.2008р., №2911 від 31.10.2008р., №2985 від 07.11.2008р., №3081 від 24.11.2008р., №3154 від 28.11.2008р., №3156 від 28.11.2008р., №3157 від 28.11.2008р., №3158 від 28.11.2008р., №3300 від 18.12.2008р., №3315 від 19.12.2008р., №3405 від 29.12.2008р., №3374 від 29.12.2008р., №3098 від 26.11.2008р., №3155 від 28.11.2008р., які від імені ТОВ «Компанія «Афіна»підписано ОСОБА_3

В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП надійшла інформація відносно порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємства, тобто створення субєктів господарювання з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за фактом пособництва в умисному ухиленні від сплати податків, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, за ознаками злочинів, передбачених ст.28 ч.2, ст.205 ч.2; ст.27 ч.5, 212 ч.3 КК України.

Також, представник відповідача зазначив, слідством встановлено, що відповідальна особа за ведення та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Компанія «Афіна» ОСОБА_3, ніякого відношення до введення фінансово-господарської діяльності підприємства за весь його період існування не має. Ніяких документів бухгалтерського та податкового обліку від імені ТОВ «Компанія «Афіна»не складав та не підписував, нікого на це не уповноважував. Ніяких розрахунків від ТОВ «Компанія «Афіна»з іншими субєктами господарювання України не здійснював. Податкову звітність не складав та не підписував. Копія зазначено акту перевірки наявна в матеріалах справи.

Під час розслідування кримінальної справи було проведено судову почеркознавчу експертизу фінансово господарських документів ПТК ТОВ «Агромат»по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Афіна». Згідно висновку експерта №299 від 06.05.2010р. встановлено, що підписи поставленні на вищевказаних документах від імені директора ТОВ «Компанія «Афіна»ОСОБА_3, виконані не ним, а іншою особою.

Таким чином, всі без виключення податкові накладні, виписані невстановленими слідством особами від імені директора ТОВ «Компанія «Афіна»ОСОБА_3, тобто складено невідомими особами з порушенням вимог п.18. Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»від 30.05.1997р. №165 зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 23.06.1997р. №233/2037 «…всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг)…».

Крім того, враховуючи висновки проведеної судово-почеркознавчої експертизи, податкові накладні є такими, що укладені без волевиявлення уповноваженої особи підприємства (ОСОБА_3 засновника та директора ТОВ «Компанія «Афіна», яке значиться стороною зазначених вище угод, отже, дані правочини не відповідають обовязковим умовам чинності правочину, а саме: ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України і згідно ч.1 ст.215 Кодексу є недійсним (нікчемним).

З вищевказаного податковим органом зроблено висновок, що укладений між ПТК ТОВ «Агромат»та ТОВ «Компанія «Афіна»правочин не відповідає обовязковим умовам чинності правочину: частині третій ст.203 Цивільного кодексу України та відповідно до частин першої, другої ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Крім того, представником позивача на адресу суду подано клопотання про виклик свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які мали відношення до контрагента позивача ТОВ «Компанія «Афіна», а саме виконували будівельні роботи на обєктах позивача згідно договорів підряду.

В судовому засіданні допитані особи в якості свідків, зазначили, що дійсно, виконували будівельні роботи, однак хто був замовником, вони не знали. Зазначили лише, що знали імя їхнього безпосереднього керівника.

Представником позивача в судових засідання зазначено, що викладені обставини в акті перевірки не відповідають дійсності, а тому винесені податкові повідомлення-рішення є протиправними. Суд з даними доводами представника позивача погодитись не може, з огляду на наступне.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ст.629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до пп.7.4.1, 7.4.3. 7.4.4 ст.7 Закону України «Про податку на додану вартість»платник податку має право на податковий кредит лише у частині, яка сплачена (нарахована) платником податку у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи не матеріальних активів, що підлягають амортизації. За придбаними товарами (роботами, послугами), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у звязку з придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел фінансування і до складу податкового кредиту не включаються.

Згідно п.1.32 ст.1 даного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 2 ст.9 даного Закону визначено перелік необхідних первинних та зведених облікових документів, які можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобовязань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності обєктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова»поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне відємне значення податкових зобовязань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобовязання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Крім того, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків.

Позиція податкового органу з приводу нікчемних правочинів, діяльності субєктів господарювання без настання реальних юридичних наслідків знайшла своє відображення в постанові Верховного Суду України (постанова від 15.06.2010р.): Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

-неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

-відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

-облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

-здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

-відсутність первинних документів обліку.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію, викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарської операції, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.М. Клименчук