Постанова № 20864018, 22.11.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 листопада 2011 року 16:09 № 2а-13603/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді Патратій О.В.

при секретарі судового засідання Сервачинській І.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури Одуденко А.В.,

від позивача Нацюк В.В.,

від відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗаступника прокурора Деснянського району м.Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Деснянському районі м.Києва до Відкритого акціонерного товариства "Свемон Київ"

простягнення заборгованості у розмірі 252 123,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Деснянського району м. Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва до Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Київ»про стягнення заборгованості у розмірі 252123,00 гривень.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України.

Статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.

Стаття 121 Конституції України уповноважує прокуратуру здійснювати функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 361 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва є, зокрема звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

В даному випадку Заступник прокурора Деснянського району м. Києва звернувся з позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції, в межах повноважень останньої, оскільки неповна та несвоєчасна сплата податків і зборів платниками податків порушує державні інтереси щодо своєчасного формування доходної частини державного бюджету.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 21 жовтня 2011 року.

Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі направлялась ВАТ «Свемон-Київ»за наявною у матеріалах справи адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідно до ч. 3 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вважається врученою відповідачу.

У судові засідання 21 жовтня 2011 р., 22 листопада 2011 р. уповноважений представник відповідача не зявився, відповідач належним чином повідомлявся судом про дату, час та місце судового розгляду.

Судові повістки згідно ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України були направлені відповідачу за наявною в матеріалах справи адресою, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а тому згідно ч. 8, ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України повістки вважаються врученими відповідачу.

Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні представник ДПІ у Деснянському районі м. Києва позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник прокуратури у судових засіданнях також підтримав повністю позовні вимоги та просив позов задовольнити.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Свемон-Київ»(код за ЄДРПОУ 01190416) зареєстроване як юридична особа 27 грудня 1995 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Деснянському районі м. Києва, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.11.2011 року.

Станом на день розгляду спору у відповідача згідно довідки № 3535/9/24-138 від 21.09.2011 р. обліковується заборгованість по платежах до бюджету у розмірі 731241,92 грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення частини вказаної заборгованості у розмірі 252123,00 грн. Отже, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд досліджуватиме питання про наявність податкового боргу відповідача виключно в межах заявлених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача у розмірі 252123,00 грн. виникла у відповідача на підставі:

-самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року № 24740 від 18.03.2011 р. (а.с.57-60);

-самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року № 76696 від 06.04.2011 р. (а.с. 8-11);

-самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року № 9003638207 від 20.05.2011 р. (а.с. 16-17);

- самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року № 9004220084 від 17.06.2011 р. (а.с. 18-19);

-самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року № 9005155664 від 20.07.2011 р. (а.с. 20-21);

-самостійно поданої податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року № 9007171270 від 22.08.2011 р. (а.с. 22-23);

Окрім вищенаведеного, у відповідача обліковується заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2647,21 грн.

01 січня 2011 року вступив у дію Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягають відповідні норми Податкового кодексу України.

Відповідно до 14.1.156. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Податковий кодекс України у п. 56.11. ст. 56 визначає, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, зокрема у податковій декларації.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, самостійно визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість а також з податку з доходів з фізичних осіб відповідачем станом на день розгляду справи не були сплачені.

Згідно підпункту 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання, є податковим боргом.

Враховуючи те, що грошові зобовязання, які фактично узгоджені відповідачем, не були погашені протягом граничного строку, вони відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України визнаються податковим боргом.

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вручив відповідачу першу податкову вимогу № 1/1825 від 04.09.2009 р. на суму існуючого на той час боргу у розмірі 55086,39 грн. (а.с. 24).

23 жовтня 2009 року позивач вручив відповідачу другу податкову вимогу № 2/2013 на суму 181374,15 грн.

Перша та друга податкові вимоги виносилися згідно діючого на той час Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та були вручені відповідачеві 23.09.2009 р. та 28.10.2009 р., що підтверджується підписами посадових осіб ВАТ «Свемон-Київ»на вищевказаних податкових вимогах.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

При цьому, надсилання окремої податкової вимоги на суму консолідованого податкового боргу нормами Податкового кодексу України не передбачено.

Оскільки податковий борг відповідача з моменту виставлення вказаних вище вимог не погашався, то нові вимоги податковим органом прийняттю не підлягали.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 20.1.8 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 252123,00 гривень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Київ»(ідентифікаційний номер 01190416; адреса: 02156, м. Київ, вул. Братиславська, будинок 6-А) на користь Державного бюджету України (рахунок № 31115029700004 в УДК у Деснянському районі міста Києва, ідентифікаційний код 20677891, банк одержувач ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019) заборгованість у розмірі 252123,00 гривень (двісті пятдесят дві тисячі сто двадцять три грн. 00 коп.)

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Патратій