Постанова № 20862979, 14.12.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 грудня 2011 р. № 2-а- 14593/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання Гайворонському В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Інститут інформаційних технологій" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

< Текст >

Позивач, приватне акціонерне товариства "Інститут інформаційних технологій" (далі за текстом ПАТ "ІІТ") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення № 0002252305 від 23.05.2011 року.

В обґрунтовування позову посилався на пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (далі за текстом ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) з податку на додану вартість на суму 395834,00 грн. грн., прийнято відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримали, просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові пояснення, позиція яких повністю збігається з викладеною в судовому засіданні, де зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на цілком законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку із чим просить у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

ПАТ "ІІТ" зареєстроване 03.01.1995 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 03.01.1995 року № 14801050001003013 (а. с. 9).

Позивача взято на облік в органах ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова 23.01.1995 року за реєстраційним номером 15256 (а. с. 9).

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ПАТ "ІІТ" з питань взаємовідносин з ПП "Мастер Кар" (код ЄДРПОУ 35958794) за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт №1378/2305/22723472 29.04.2011 року (а.с.8 - 17).

Відповідно до арк. 5 акту перевірки №1378/2305/22723472 29.04.2011 року під час перевірки використано - АІС "Облік податків та платежів", АІС "ТАХ", АРМ "Платники податків", АС "Бест - Звіт", АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" (а. с. 12).

На підставі даного Акту було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002252305 від 23.05.2011 року (а. с. 18).

ПАТ "ІІТ" не погодившись із даним податковим повідомленням - рішенням № 0002252305 від 23.05.2011 року оскаржило його до ДПА у Харківській області та ДПС України .

Рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області від 04.08.2011 року № 3479/10/25-103, а в подальшому і рішенням ДПС України від 24.10.2011 року за № 14194/6/10-2115 скарги ПАТ "ІІТ" були залишені без задоволення (а. с. 19 - 25).

Під час перевірки, податковим органом були встановлені наступні порушення з боку позивача:

- ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "ІІТ" з ПП "Мастер Кар";

- п.п.7.4.1., п.п.7.4.4. п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5, п.п. 7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 316666,67 грн. у тому числі: грудень 2010 року занижена сума податку на додану вартість на 316666,67 грн..

Слід зазначити, що згідно з п.п. 7.2.4. пп. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

ПАТ "ІІТ" є платником податку на додану вартість, що було встановлено під час перевірки і не заперечується сторонами по справі, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.01.2005 року № 28319399 видане ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова.

В перевіряємому періоді контрагентом позивача був ПП "Мастер Кар".

Між ПАТ "ІІТ" та ПП "Мастер Кар" було укладено договори № 0855/01-10 від 08.07.2010 року, № 0855/02-10 від 29.07.2010 року, № 0855/03-10 від 06.08.2010 року (а. с. 26 - 28).

Згідно з умовами зазначених договорів Замовник ПАТ "ІІТ" замовив, прийняв та оплатив: роботи по розробці бібліотек спеціалізованих перетворень та форматів даних для інфраструктур відкритих ключів ICAO/EAC; роботи по розробці уніфікованої програмної мережевої платформи для криптомодулів та поточних шифраторів; роботи по розробці інструментальної програмної платформи для автоматизованої збірки двійкових образів внутрішнього програмного забезпечення криптомодулів та поточних шифраторів

Згідно ст. 263 Господарського кодексу України, господарсько-торгівельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Частинами другою та третьою ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Дата виникнення податкових зобовязань платника ПДВ визначається згідно з нормами п. 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В рамках виконання зобовязань за договорами № 0855/01-10 від 08.07.2010 року, № 0855/02-10 від 29.07.2010 року, № 0855/03-10 від 06.08.2010 року ПП "Мастер Кар" передав у власність ПАТ "ІІТ" товар, що підтверджується наступними документами:

Податковими накладними від 28.12.2010 року № 135 на загальну суму 700000,00 грн., в т.ч. ПДВ 116666,67 грн.; від 28.12.2010 року № 136 на загальну суму 550000,00 грн., в т.ч. ПДВ 91666,67 грн.; від 28.12.2010 року № 137 на загальну суму 650000,00 грн., в т.ч. ПДВ 108333,33 грн. (а. с. 31 - 33).

Відповідно до банківських документів, а саме: платіжних доручень № 38 від 24.01.2011 року, № 37 від 24.01.2011 року, № 14 від 13.01.2011 року (а. с. 29 - 30) - ПАТ "ІІТ" свої зобовязання за договорами № 0855/01-10 від 08.07.2010 року, № 0855/02-10 від 29.07.2010 року, № 0855/03-10 від 06.08.2010 року виконало в повному обсязі та сплатило за виконані роботи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що реальність здійснення господарських взаємовідносин між Позивачем та його контрагентом підтверджується актами прийому передач виконаних робіт, а саме: акт прийому передачі виконаних робіт від 28.12.2010 року відповідно до договору № 0855/01-10 на загальну суму 700000,00 грн., відповідно до договору № 0855/02-10 на загальну сум 550000,00 грн., відповідно до договору № 0855/03-10 на загальну суму 650000,00 грн. (а. с. 36 - 38).

Згідно пояснень від 13.12.2011 року наданих Позивачем, судом з'ясовано, що придбаний товар від ПП "Мастер Кар" використовувався ПАТ "ІІТ" у власній господарській діяльності, а саме: створювався програмно - технічний комплекс інфраструктури відкритих ключів для забезпечення виготовлення та обігу електронних біометричних паспортів громадянина України для виїзду за кордон, мережевий криптомодуль "Гряда - 301" та криптомодуль "ЄДАПС".

Надалі, відповідно до додаткових угод № 3 від 26.01.2011 року (а. с. 82 - 87) та № 12 від 24.10.2011 року (а. с. 95 - 96) до договору № 0550/04-08 від 31.03.2008 року, укладених між Позивачем ( "Виконавець") та ПАТ "УкрСиббанк" ("Замовник"), ПАТ "ІІТ" поставив та передав у власність Замовникові мережеві криптомодулі. Дійсність виконання зобов'язань між сторонами додаткової угоди підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що Позивачем доведено придбання у ПП "Мастер Кар" товар та використано його в подальшому у своїй господарській діяльності шляхом продажу готової продукції ПАТ "УкрСиббанк", ВАТ "КП ОТІ".

Про це свідчать і надані суду первинні документи, які за своєю формою та змістом повністю відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які могли б згідно п.п. 7.2.3 п. 7.2. і п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704) спричинити втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів, не містять.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між Позивачем і Відповідачем та його контрагентом при укладенні, виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач суду не подав.

Відповідно до п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими первинними документами згідно з пунктом 7.2.6 цього пункту).

П. 10.1., 10.2. ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного платника податку окремо і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по послугах (роботах), отриманих від виконавця, податкова декларація якого не подана, за умови, що така особа зареєстрована платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім такого порушення, допущені одним платником податку податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків. Таким чином недекларування податку продавцем ( у тому числі внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Виходячи зі змісту положень п.п 7.2.3. пп. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судом встановлено, що факт придбання Позивачем товару у липні - серпні 2010 року у ПП "Мастер Кар" здійснювався саме в межах господарської діяльності, що підтверджено первинними документами. Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам.

В ході розгляду справи, Відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару у ПП "Мастер Кар" у липні - серпні 2010 року відповідач до суду не подав. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова стосовно порушення ПАТ "ІІТ" вимог п.п 7.4.1 п. 7.4 п.п.7.5.1. п.7.5, п.п. 7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.

У звязку з тим, що відсутній обєкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України.

Також, Постановою Верховного суду України від 09.09.2008 р. по справі №08/158 зазначено, що у Законі N168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час складення податкових накладних ПП "Мастер Кар" рахувалось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, було зареєстроване за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, було зареєстроване та стояло на обліку як платники податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями та їх контрагентами, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону "Про податок на додану вартість").

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про продавця (постачальника робіт, послуг), включених до Єдиного державного реєстру, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Інститут інформаційних технологій" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002252305 від 23.05.2011 року. <Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя М.О. Лук'яненко

Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2011 року.

З оригіналом згідно. Оригінал знаходиться в матеріалах справи. Постанова не набрала законної сили.< Список >

Суддя М.О. Лук'яненко секретар В.С. Гайворонський< Список >