Постанова № 20860591, 12.12.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/2215/11

категорія 8.2.6

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Шакалові А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Полум'я" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" <Текст >до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції <Текст >про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Дочірнє підприємство "Полум'я" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом. Зазначає, що за результатами виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року державними податковими інспекторами був складений акт № 01-13/23/32062890 від 03.02.2011року, в якому зафіксовано порушення з боку позивача вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: підприємством завищено валові витрати на суму 132305,46 грн., в частині віднесення витрат на оплату праці керівного складу підприємства - комісіонера та виключено зі складу валових витрат результатів збиткової діяльності - дебетових сальдо по рахунку бухгалтерського обліку 79 "Фінансові результати" - в сумі 95703,54 грн. На підставі вказаного акту видано податкове повідомлення-рішення № 0000042340/0 від 16.02.2011 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 65344,00 грн., в т.ч. основний платіж - 52275,00 грн. та 13069,00 грн. - штрафної (фінансової) санкції.

Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням та просить його скасувати, так як Коростишівською МДПІ не вірно застосовані вимоги п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Вважає, що відповідачем не враховано, що згідно умов договору комісії від 31.07.2008 року в обов'язки "Полум'я" ВАТ "Коростишівгаз" (комітента) не віднесено керівництво діяльністю ВЗ ТОВ "Побутгазсервіс" (комісіонера) в питаннях реалізації скрапленого газу, такі питання віднесені до обов'язків останнього, крім того, відповідачем не наведено жодної господарської операції, яка б здійснювалась зі збитковим результатом, а врахування ним "дебетових сальдо" для зменшення валових витрат не передбачено діючим законодавством.

В судовому засіданні представник позивача підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Надав суду заперечення щодо позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд встановив: Коростишівською МДПІ було проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої державними податковими інспекторами був складений акт № 01-13/23/32062890 від 03.02.2011року, в якому зафіксовано порушення з боку позивача вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі акту перевірки Коростишівською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000042340/0 від 16.02.2011 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 65344,00 грн., в т.ч. основний платіж - 52275,00 грн. та 13069,00 грн. - штрафної санкції.

Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем (комітентом) та Виробничо-збутовим товариством з обмеженою відповідальністю "Побутгазсервіс" (комісіонером) був укладений договір комісії від 31.07.2008 року. Згідно п. 1.1 Розділу 1 Договору визначено, що Комісіонер зобов'язується за дорученням Комітента за комісійну плату укладати за рахунок Комітента, але від свого імені, договори щодо продажу населенню газу зрідженого. Відповідно до п.2.1 Розділу 2 Договору комісіонер зобов'язується прийняти на складі постачальника від Комітента товар за актом прийому-передачі, самостійно з використанням власного транспорту доставити товар від постачальника до складу ГНП, який являється власністю Комісіонера, забезпечити приймання товару шляхом його зважування, організувати облік надходження та реалізації товару, призначити матеріально - відповідальних осіб складу ГНП, розфасувати отриманий товар в балони, здійснити необхідну комерційно-маркетингову роботу, реалізувати товар Комітента відповідно до вказівок Комітента та на найвигідніших для нього умовах. Розмір комісійної винагороди згідно п. 6.1 Розділу 6 Договору визначається щомісячно за додатковими угодами. Комісійна винагорода враховує податок на додану вартість, а також і компенсацію фактично понесених витрат Комісіонера. Разом з тим, пунктом 6.5 Договору встановлено, що витрати Комісіонера, що підлягають відшкодуванню Комітентом, визначаються на підставі зведених даних бухгалтерського обліку витрат в розмірі фактично понесених витрат, пов'язаних із продажем газу.

Крім того, додатковими угодами щомісячно визначався розмір комісійної винагороди у відсотках від обсягу реалізованого газу.

Встановлено, що щомісячно надавався звіт комісіонера, яким підтверджувались обсяги реалізації скрапленого газу та визначалась комісійна винагорода в абсолютній величині.

Так, щомісячними актами про визначення розміру комісійної винагороди підтверджується врахування у складі комісійної винагороди фактично понесених витрат за такими статтями - матеріальні витрати, оплата праці, нарахування на заробітну плату, амортизація, послуги зв'язку, типографія, електроенергія, вода, ремонти, оренда, відрядження, послуги банку, податок з власників транспортних засобів, комунальний податок та плата за забруднення навколишнього середовища. У складі витрат на оплату праці враховувалась частка заробітної плати адміністративно-управлінського персоналу пропорційно прямим витратам без їх ідентифікації в розмірі певних посад.

На думку суду, такий розподіл витрат відповідає нормативним вимогам. Так, згідно Розділу 7 Методичних положень з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах з газопостачання та газифікації Групування витрат, що включаються до собівартості продукції (виконаних робіт, наданих послуг) за економічними елементами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики, від 20.10.2006, № 394, витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) з постачання та транспортування газу, які несе підприємство у процесі своєї діяльності протягом звітного періоду, тобто операційні витрати підприємства на виробництво і збут, управління та інші операційні витрати за звітний період групуються відповідно до їх економічного змісту за такими елементами: матеріальні витрати (за винятком вартості зворотних відходів); амортизація основних фондів та нематеріальних активів; інші операційні витрати.

Відповідно до п. 7.5 вказаних Методологічних положень, до складу інших операційних витрат включаються:

витрати з фінансування науково-дослідних, дослідно-конструкторських, проектних і технологічних робіт (з урахуванням витрат на придбання ліцензій, обладнання, приладів та інших товарно-матеріальних цінностей), а також робіт із створення та освоєння нових технологічних процесів і видів продукції, тобто ті, які відповідають вимогам П(С)БО 8 "Нематеріальні активи";

витрати з поліпшення якості продукції, удосконалення технології і організації виробництва, а також витрати, пов'язані з проведенням науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, створення нових видів сировини і матеріалів;

втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);

втрати від знецінення запасів;

нестачі і втрати від псування цінностей, визнані штрафи, пеня, неустойка;

витрати на орендну плату будівель, приміщень, газопроводів і споруд на них, та інших об'єктів систем газопостачання, що передбачені чинним законодавством та іншими нормативно-правовими актами;

витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;

витрати на державну реєстрацію підприємства;

витрати (оплата) за видачу ліцензії на вивіз товарів за межі України;

витрати, пов'язані з відрахуваннями коштів профспілковим організаціям на потреби, визначені колективним договором;

інші витрати операційної діяльності, які не включаються до складу собівартості продукції, робіт, послуг.

З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що до складу інших операційних витрат віднесені витрати, які не є прямими виробничими витратами, їх слід кваліфікувати як адміністративні витрати, та витрати на збут.

Таким чином, щомісячними актами про визначення розміру комісійної винагороди спростовується, зазначений на сторінці 12 акту перевірки, висновок відповідача про включення до складу валових витрат враховану у складі комісійної винагороди витрат на оплату праці директора, заступника директора, головного бухгалтера ВЗ ТОВ "Побутгазсервіс". Висновок податкового органу про те, що позивачем включено до складу валових витрат в складі ДП "Полум'я" при наявності керівного складу згідно штатного розкладу в комісійної винагороди, не містить нормативного обґрунтування, оскільки відповідачем не враховано, що згідно умов вище вказаного договору комісії від 31.07.2008 року в обов'язки позивача (комітента) не віднесено керівництво діяльністю ВЗ ТОВ "Побутгазсервіс" (комісіонера) щодо питань реалізації скрапленого газу, оскільки такі питання віднесені до обов'язків ВЗ ТОВ "Побутгазсервіс", тому позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат враховану у складі комісійної винагороди комісіонеру - ВЗ ТОВ "Побутгазсервіс" зарплату та нарахування на зарплату директора, заступника директора та головного бухгалтера.

Згідно п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Що стосується встановленого податковим органом правопорушення щодо неправомірності виключення зі складу валових витрат результатів збиткової діяльності- дебетових сальдо по рахунку бухгалтерського обліку 79 "Фінансові результати" - в сумі 95703,54 грн., судом встановлено такі обставини та наступні їм правовідносини.

Так, на сторінці 11 акту перевірки зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року у загальній сумі -3528086,00 грн. на підставі таких документів: оборотно сальдових відомостей та первинних документів по рахунках 20,22,92,31,30,65,5, 64,37 та інших первинних документів, встановлено завищення задекларованих підприємством показників у рядку 0.4.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11, всього в сумі 228009,00 грн., тоді як на сторінці 12 акту перевірки відповідач дійшов висновку про завищення валових витрат на 95703,54 грн. на підставі виключення ним зі складу валових витрат результатів збиткової діяльності - дебетових сальдо по рахунку бухгалтерського обліку 79 " Фінансові результати" на підставі ст. 3 Господарського кодексу України. Отже, податковим органом зазначено дебетове сальдо по 79 рахунку, в той час, як такий рахунок не досліджувався податковим органом при проведенні перевірки по оборотно-сальдових відомостях.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, як вбачається з п. 1.32 ст.1 Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Проте, відповідач не навів жодної господарської операції, яка б здійснювалась зі збитковим результатом, а врахування ним "дебетових сальдо" для зменшення валових витрат не передбачено діючим законодавством.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на Потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Крім того, на підставі пп. 11.2.1 п.11.2. ст.11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З аналізу зазначеної норми не вбачається визначення валових витрат за датою відображення в бухгалтерському обліку зведених фінансових результатів діяльності за кореспонденцією рахунків бухгалтерського обліку Д-т79-К-т92.

Вказані бухгалтерські проведення не враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, оскільки цією кореспонденцією не відображається господарська операція, а лише проводиться на фінансові результати загальний результат раніше відображених господарських операцій за Д-т92-К-631.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано беззаперечних і достатніх доказів порушення позивачем податкового зобов'язання, не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його недійсним та скасування.

З урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є необґрунтованими, в звязку з чим податкове повідомлення-рішення від 16.02.2011 року № 0000042340/0, видане Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати на її користь.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. ст. 86, 158-163, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення, видане Коростишівською міжрайонною державною податковою інспекцією 16.02.2011 року № 0000042340/0.

Відшкодувати позивачу Дочірньому підприємству "Полум'я" Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" понесені судові витрати в сумі 3 грн.40 коп. з Державного бюджету України через Головне управління Держказначейства України в Житомирській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 16 грудня 2011 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.