Постанова № 20860494, 28.11.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/10470/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Шакалові А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоптторг" <Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі <Текст >про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення від 19.07.2011 р. № 0002292301,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Житомирі, просить скасувати прийняте, на підставі акту перевірки № 3287/23-1/30317312/0100 від 11.07.2011 року, податкове повідомлення-рішення від 19.07.2011 року № 0002292301, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 145834 грн., в тому числі за основним платежем 156000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 01,00 грн. Позов мотивує тим, що вказане рішення є неправомірним, оскільки під час виконання позивачем договору поставки були додержані всі вимоги щодо оформлення податкових накладних, передбачені Податковим кодексом України, проте відповідач не врахував, що позивач як покупець, який одержав продукцію та сплатив за неї гроші, має право відносити до податкового кредиту суми сплаченого ПДВ. Оскаржуване рішення прийняте без урахування фактичних даних, суперечить діючому законодавству та спростовується наявними документами, поданими в ході перевірки. Вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про нікчемність правочину та про відсутність отримання товарів, не прийнявши до уваги первинні документи.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в ньому та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. Свою правову позицію обґрунтував тим, що Державною податковою інспекцією у м. Житомирі проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю „Промоптторг” з питань взаємовідносин із ТОВ „Торгсервіс” за квітень 2011 р., на підставі якої винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0002292301 від 19.07.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 156000,00 грн., яку позивач незаконно відніс до податкового кредиту квітня 2011 року, зокрема, посилаючись на те, що договір від 20.02.2011 р. № 43, укладений між позивачем і ТОВ "Торгсервіс" має ознаки нікчемності.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Житомирі проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю „Промоптторг” по питанню взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю „Торгсервіс” за квітень 2011 р., про що складено акт № 3287/23-1/30317312/0100 від 11.07.2011 року.

Перевіркою встановлено, відсутність отримання товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р. щодо отримання ТОВ „Промоптторг” товарів (робіт, послуг) від ТОВ „Торгсервіс” не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення господарських операцій, місцезнаходження майна, наявності дозвільних документів, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В звязку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Згідно п.1. п.5. ст.203, п.1 п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ „Промоптторг” у ТОВ „Торгсервіс”; п.2 ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями) та п.198.1, п.198.3, ст.198, Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 156000,00 грн. за квітень 2011 р.

19.07.2011 р. Державною податковою інспекцією у м.Житомирі, на підставі акта перевірки, за порушення вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), винесено податкове повідомлення-рішення № 0002292301, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 156000,00 грн., в тому числі за основним платежем 156000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 01,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем до ДПА України в Житомирській області та ДПА України, проте скарги залишені без задоволення.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2011 р. по 31.04.2011 р. за відомостями, отриманими від ТОВ „Промоптторг”, що мало правові відносини з ТОВ „Торгсервіс” за квітень 2011 р. встановлено, що ТОВ „Промоптторг” віднесено до складу податкового кредиту за квітень 2011 р. ПДВ 156000,00 грн. від постачальника ТОВ „Торгсервіс” (згідно декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року). Відповідачем встановлено завищення ПДВ у вказаній сумі.

З вказаним висновком податкового органу суд не погоджується, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010, № 2755-VI (далі - ПК України).

Так, відповідно підпункту а) пункту 185.1 статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а) пункту 198.1 статті 198 ПК України).

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що в даному випадку достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Судом встановлено, що між позивачем та Житомирським УВП Українського товариства глухих 25.04.2010 р. був укладений договір на оренду нерухомого майна, за яким позивач прийняв у строкове платне користування під діяльність, зазначену у п.5.1 Договору, приміщення площею 20 м 2, яке розташоване в будівлі УВП УТОГ, що знаходиться за адресою м. Житомир, вул.Київська,1. За договором на оренду нерухомого майна від 30.12.2010 р. Житомирське УВП Українського товариства глухих передало позивачу приміщення площею 5,4 м2 за вказаною адресою до 01.12.2010 р.

За договором на суборенду приміщень від 25.03.2011 р. ПП „Житомиррадіоком” передало, а ТОВ „Промоптторг” прийняло в суборенду склад № 3 площею 67 м2, який знаходиться за адресою: с. Оліївка, вул. Звягельська,12.

20.02.2011 р. між ТОВ „Торгсервіс” та ТОВ „Промоптторг” було укладено договір за № 43 про поставку товарів (калькулятори, годинники, компютерні комплектуючі, компютери, периферія, витратні матеріали до них, фототехніка, освітлювальна техніка, канцтовари, кабельно-провідникова продукція, поліетиленовий матеріал, клейкі матеріали та інше) згідно накладних, які є невідємною частиною до цього договору.

Згідно пунктів 3.2., 3.3., 3.4. вказаного Договору строки поставки конкретних партій товару зазначаються в накладних. Навантажування товару здійснюється власними силами продавця і покупця за домовленістю. Покупець здійснює транспортування товару власними силами і за власний рахунок.

Ціна товару, поставка якого здійснюється згідно цього Договору, визначається в накладних, які додаються до Договору (п.4.1. Договору).

В п.6.1. Договору зазначено, що продавець надає покупцю (чи його представникові) документи на товар, що постачається у відповідності до Договору: товарну та податкову накладну.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ „Торгсервіс” поставило ТОВ „Промоптторг” товари, згідно податкових накладних:

- № 28 від 01.04.2011 р. на суму 109680,79 грн., в т.ч. ПДВ 18280,13 грн.;

- № 27 від 01.04.2011р. на суму 82430,40 грн., в т.ч. ПДВ 13738,40 грн.;

- № 26 від 01.04. 2011р. на суму 467715,84 грн., в т.ч. ПДВ 77952,64 грн.;

- № 84 від 18.04.2011 р. на суму 276172,97 грн., в т.ч. 46028,83 грн.

Факт отримання товаро - матеріальних цінностей за вказаними податковими накладними підтверджується відповідними видатковими накладними:

- № 010404 від 01.04.2011 р. на суму 109680,79 грн., № 010403 від 01.04.2011 р. на суму 82430,40 грн., № 010402 від 01.04.2011 р. на суму 467715,84 грн., № 180403 від 18.04.2011 р. на суму 276172,97 грн.

Отримані позивачем товаро-матеріальні цінності, що відображені в податкових та видаткових накладних, оплачені позивачем відповідно до копій банківських виписок від 16.05.2011 року, 30.05.2011 року.

Транспортування зазначених товарно-матеріальних цінностей на адресу позивача підтверджується товарно-транспортними накладними від 01.04.2011 р. № 1, від 18.04.2011 р. № 2. Позивачем також оформлено подорожні листи від 01.04.2011 р., від 18.04.2011 р.

Вказані подорожні листи зареєстровані в журналі обліку подорожніх листів за 2011 р. та реєстрі бланків суворої звітності єдиної первинної транспортної документації.

За договором № 21 від 01.07.2005 р., який додатковою угодою № 5 від 26.04.2010 р. продовжений по 31.12.2012 р., ТОВ „Промоптторг” зобовязалося передати у власність (повне господарське володіння) ТОВ „Ректайм” товар (побутова техніка, оргтехніка, калькулятори, годинники, компютерні комплектуючі, компютери, периферія, витратні матеріали до них, фототехніка, освітлювальна техніка, канцтовари та інше) згідно специфікацій (накладних), які є невідємною частиною цього Договору, а ТОВ „Ректайм” прийняти його та оплатити згідно умов цього Договору.

Згідно довіреності НБЖ № 554410 від 01.04.2011року представник ТОВ „Ректайм” Башкиревич І.Б. отримав у позивача за накладними № РТ-05, № РТ-06, № РТ-07 від 01.04.2011 р. товар в асортименті в кількості 15049 одиниць; НБЖ № 554414 від 11.04.2011 р. представник ТОВ „Ректайм” Башкиревич І.Б. отримав у позивача за накладною № РТ-08 від 18.04. 2011 р. товар в асортименті в кількості 7113одиниць.

Згідно податкових накладних від 01.04.2011 року №№ 1,2,3 та від 18.04.2011 року № 4 ТОВ „Промоптторг” поставило ТОВ „Ректайм” відповідні товаро-матеріальні цінності.

Посилання відповідача на нікчемність правочину по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ „Промоптторг” у ТОВ "Торгсервіс" є безпідставними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ст.228 ЦК України).

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п.18 постанови „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 N 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд не вбачає підстав вважати, що укладений правочин: спрямований на заволодіння державним майном, на фактичне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушує публічний порядок, або вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Торгсервіс” та товариством з обмеженою відповідальністю „Промоптторг” договір № 43 від 20.02.2011 р. не віднесено законом до нікчемного, при цьому до справи відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій або судових рішень про визнання його недійсним. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами. Здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ „Торгсервіс” підтверджено належним чином оформленими видатковими і податковими накладними, договорами поставки, оренди нерухомого майна, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 631 , картками рахунку: 631.

Доказів про те, що під час перевірки позивач надав не всі документи відповідачем суду не надано, хоча відповідно до ч.2 ст.71 КАС України це є його обов'язком.

Акт перевірки не містить жодних доказів, які б підтверджували, що зміст договору № 43 від 20.02.2011 р. не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання господарських зобовязань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Докази на спростування факту поставки від ТОВ „Торгсервіс” відповідачем не надані.

Первинними документами підтверджено реальне виконання сторонами умов договору, що спростовує висновки позивача про нікчемність договору.

Згідно ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Всі зазначені податкові накладні відповідають вимогам ст.201 ПК України і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV, із змінами і доповненнями, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказані вимоги Закону позивачем дотримані, оскільки досліджені первинні документи фіксують факт здійснення господарських операцій, складені в точній відповідності до вимог Закону та містять обовязкові реквізити, а тому посилання відповідача на порушення ст.9 вказаного Закону є безпідставними.

Посилання відповідача в акті перевірки на Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджененаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88 також є безпідставним, оскільки дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, товариство з обмеженою відповідальністю „Промоптторг” не фінансується за рахунок коштів бюджету .

Отже, позивачем були надані всі первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість - 156000 грн. у звязку із придбанням товарів від ТОВ „Торгсервіс”, а отже, нарахування податковим органом основного платежу і застосованих штрафних санкцій по податку на додану вартість є неправомірним, що є підставою для задоволення позову та скасування податкового повідомлення-рішення.

Керуючись Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України, ст.ст. 71, 86, 94, 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 19.07.2011року №0002292301.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 02 грудня 2011 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.