Постанова № 20860438, 22.11.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/9765/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Шакалові А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" <Текст >до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції 3-і особи: Державна податкова адміністрація в Житомирській області, Державна податкова адміністрація України про скасування податкового повідомлення - рішення №0001692301 від 14.07.2011 р.,-

встановив:

Приватне підприємство "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0001182301 від 27.04.2011 р. та №0001692301 від 14.07.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні перевірки дійшов до помилкового висновку щодо порушення підприємством вимог п.п. 7.4.1,7.4.4 п.7.4 ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, п.п. 2,5,18 Наказу ДПА "України" від 30.05.97 р. № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", п.п.198,1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 646724,82 грн., у тому числі за грудень 2010 року в сумі 453092,92 грн., за січень 2011 року в сумі 193631,90 грн. у взаємовідносинах з "Камелот-СВ", ТОВ "Тефея", ПП "Тріумф-Пак", ТОВ "Альфа-Буд-АБЗ" за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року та ТОВ "Глорія Інком", ПП Тріумф-Пак" з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, оскільки здійснення операцій з вказаними контрагентами підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Свою правову позицію обґрунтував, зокрема, тим, що позивач незаконно відніс до податкового кредиту суми ПДВ за грудень 2010 року та січень 2011 року по податкових накладних з відповідними контрагентами, оскільки приватне підприємство "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" сформувало податковий кредит за вказаний період по операціях з придбання товарно - матеріальних цінностей у ТОВ "Тефея", ПП "Тріумф-Пак" та ТОВ "Глорія Інком" без документального підтвердження факту їх придбання, а укладений договір між позивачем та ТОВ "Альфа-Буд-АБЗ" містить ознаки нікчемності, з тих підстав, що у підприємства відсутні необхідні умови для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, а у контрагента відсутні основні фонди, достатня чисельність працюючих, транспортних засобів та складських приміщень.

Представники третіх осіб в судове засідання не з"явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

На підставі матеріалів вбачається, що працівниками Коростенської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа", код за ЄДРПОУ 31231634, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Камелот-СВ" (код за ЄДРПОУ 34119099), ТОВ "Тефея" (код за ЄДРПОУ 35764042), ПП "Тріумф-Пак"(код за ЄДРПОУ 34600884), ТОВ "Альфа-Буд-АБЗ" (код за ЄДРПОУ 33686489) за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року та ТОВ "Глорія Інком" (код за ЄДРПОУ 37240938), ПП Тріумф-Пак" з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, про що складено акт № 452/23-01/31231634 від 06.04.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1,7.4.4 п.7.4 ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, п.п. 2,5,18 Наказу ДПА "України" від 30.05.97 р. № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", п.198,1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 646724,82 грн., у тому числі за грудень 2010 року в сумі 453092,92 грн., за січень 2011 року в сумі 193631,90 грн.

Зокрема, актом перевірки встановлено, що приватне підприємство "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" незаконно включило до складу податкового кредиту у грудні 2010 року суми ПДВ по товарах придбаних у: ТОВ"Камелот-СВ" на суму 81056,22 грн., ТОВ "Тефея" на суму 91835,80 грн., ПП "Тріумф-Пак" на суму 15601,10 грн., ТОВ "Альфа-Буд-АБЗ" на суму 264599,80 грн. та в січні 2011 року по товарах придбаних у ПП" Тріумф-Пак" на суму 11748,10 грн. та ТОВ "Глорія Інком" на суму 181883,80 грн.

За результатами перевірки ПП "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" Коростенської ОДПІ податковим повідомленням - рішенням від 27 квітня 2011 року № 0011182301 визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 565668 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 141417 грн. Вказаним рішення встановлено порушення п.п. 7.4.1,7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав скаргу до ДПА у Житомирській області, за результатами розгляду якої винесено рішення № 15245/С-С/25-009 від 14.07.2011 року. Вказаним рішенням ДПА у Житомирській області скасувало податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 27 квітня 2011 року № 0011182301, в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 48407 грн., в іншій частині 658678 грн.(565668 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість та 93010 грн. штрафних санкцій) - залишило без змін.

Таким чином, на підставі рішення ДПА у Житомирській області № 15245/С-С/25-009 від 14.07.2011 року, Коростенською ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0001692301 від 14.07.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання за основним платежем - 565668 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 93010 грн.

27 липня 2011 року ПП "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа", не погоджуючись з рішенням Коростенської ОДПІ від 14.07.2011 року, подало повторну скаргу до ДПА України, рішенням якої від 26.09.2011 року № 2107/6/10-2315 повторна скарга залишена без задоволення.

Суд не погоджується з висновками акту перевірки № 452/23-01/31231634 від 06.04.2011 року та оскаржуваним повідомленням - рішенням №0001692301 від 14.07.2011 року, з огляду на наступне.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають перерахуванню до Державного бюджету України, регламентуються Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР ( у редакції, чинній на час формування податкового кредиту за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року) та Податковим кодексом України від 02.12.2010, № 2755-V, що набрав чинності з 01.01.2011 року та регулює спірні правовідносини, починаючи з вказаного часу.

Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), (далі - Закон ), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, в частині регулювання спірних відносин щодо формування податкового кредиту позивачем по взаємовідносинах з контрагентами ПП "Тріумф-Пак та ТОВ "Глорія -Інком" по ПДВ за січень 2011 року, Податковим кодексом України (далі - ПКУ), встановлено наступне:

Так, п.198.1 ст. 198 ПКУ передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що норми, діючого на момент формування податкового кредиту за грудень 2010 року, Закону та Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту за січень 2011 року є аналогічними, та в даному випадку єдиними та достатніми підставами для його формування є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Крім того, посилання відповідача на те, що у Приватного підприємства "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" відсутні необхідні умови для ведення господарської операції та відповідно до ч.1,5 ст. 203, п.1,5 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угода, укладена між позивачем та ТОВ "Альфа-Буд-АБЗ", має ознаки нікчемності, є безпідставними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з умов договору №1/05-10 від 27.05.2010 року ТОВ "Альфа-Буд-АБЗ" зобов'язувалось надати послуги ПП "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа", а саме своїми силами або залученими силами та засобами провести будівництво та здати в установлений строк підприємству об'єкт згідно до проекту, затвердженого ПП "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа", а останній - зобов'язаний прийняти та оплатити вказані послуги, обумовлені договором.

На думку суду, перевіряючими в акті перевірки зроблений суб'єктивний висновок, щодо нікчемності вказаного договору, з підстав встановлення відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатньої кількості технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспорних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), оскільки не зважаючи на вказані висновки, ТОВ "Альфа-Буд-АБЗ" повністю виконало взяті на себе зобов'язання, а ПП "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" в свою чергу сплатило його вартість, тобто настали правові наслідки обумовлені договором №1/05-10 від 27.05.2010.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 228 Цивільного кодексу України передбачає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що недійсним є будь-яке зобов'язання, що не відповідає вимогам закону.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд не вбачає підстав вважати, що укладений правочин: спрямований на фактичне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушує публічний порядок, або вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, чи господарське зобов'язання не відповідає вимогам закону.

Первинними документами підтверджено реальне виконання сторонами умов договору, що спростовує висновки позивача про нікчемність договору.

До того ж, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.ст. 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а з 01.01.2011 року відповідно до ст.ст. 54, 110 ПКУ ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник податкового обліку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Така відповідальність стосується кожного окремо платнка податку і не може поширюватись на його контрагентів, та порушення останніми податкового законодавства тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку - Приватного підприємства "Фармацевтична фабрика "Науково-виробниче об'єднання "Ельфа" права на податковий кредит у разі , якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо фолрмування такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження їх розміру, що містяться в матеріалах справи.

На думку суду, викладені в акті перевірки порушення не впливають на право покупця щодо віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товару (послуг), оскільки чинним законодавством не ставиться таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання підтвердження щодо належного матеріального становища постачальників товарів (послуг), забезпеченість працівниками та належного виконання постачальниками товару своїх зобов"язань з оформлення перевезення цього товару, своїх податкових зобов"язань із сплати ними сум податків до державного бюджету та ін.

Судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Статтею 2 КАС України визначено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.

Вчинення дій обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, вимагає від суб'єкта владних повноважень ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтовуючи їх на припущеннях, а не конкретними обставинами.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано беззаперечних і достатніх доказів вини позивача щодо порушення ним податкового зобов'язання, не довів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для визнання його недійсним та скасування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого позову, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001692301 від 14.07.2011 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладено, керуючись Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, Податковим Кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 71, 86, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції в Житомирській області № 0001692301 від 14.07.2011 р. скасувати.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 25 листопада 2011 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.