Рішення № 20857300, 04.01.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.01.12 р. Справа № 11/363

Суддя господарського суду Донецької області Соболєва С.М.

при секретарі судового засідання Макогон Я.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Трифар”, м.Київ, ЄДРПОУ 32664768,

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька птахофабрика”, с.Рівнопіль Волноваського району Донецької області, ЄДРПОУ 31187235,

про стягнення 11 200,00 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Трифар”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька птахофабрика”, с.Рівнопіль Волноваського району Донецької області, про стягнення заборгованості у розмірі 11 200,00 грн.

Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на простроченні грошового зобов’язання Відповідачем, яке виникло з правочину, укладеного в порядку статті 181 Господарського кодексу України спрощеним способом шляхом оформлення видаткової накладної та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, копії: видаткової накладної №РН-0001322 від 15.06.2009р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ДП №000306 від 15.06.2009р., банківських виписок, а також вимогу №35 від 29.06.2011р. разом підтвердженням її відправлення Відповідачу.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує статтями 11, 509, 525, 526, 530, 610, 693 Цивільного кодексу України, п.п.1, 2, 7 ст.193, ст.173 Господарського кодексу України, статтями 1, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.

28.11.2011р. Позивачем та 30.11.2011р. представником Відповідача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи №117 від 28.11.2011р., яке задоволено судом, про що винесено відповідний процесуальний документ.

22.12.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву №230 від 19.12.2011р., відповідно до якого визнає заборгованість перед Позивачем у розмірі 11 200,00 грн. та, у зв’язку з тяжким фінансовим становищем, просить надати можливість сплатити її протягом трьох місяців. Останнє за своїм змістом є розстрочкою виконання у розумінні ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін у судове засідання 04.01.2012р. не зявтлись, причин неявки не повідомили.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Як вбачається зі статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивач (Продавець) в порядку статті 181 Господарського кодексу України здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару на загальну суму 21 850,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0001322 від 15.06.2009р., підписаною представниками обох сторін та скріпленою їх печатками.

Повноваження особи, що здійснила приймання товару підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ДП №000306 від 15.06.2009р.

Зазначена накладна містять суть умов правочину купівлі-продажу – найменування сторін, асортимент, вартість товару та дату відвантаження/прийняття товару.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що зазначений первинний документ підтверджує волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту накладної Позивач зобов’язується передати у власність Відповідача товар, а останній зобов’язується прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надана Позивачем накладна є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім.

Дані обставини підтверджені Відповідачем.

Матеріали справи містять лист №35 від 29.06.2011 року, згідно з яким Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату вартості поставленого товару у розмірі 21 850,00 грн. Факт надіслання Позивачем зазначеного документу підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком №4374 від 29.06.2011р. та описом вкладення у лист з відбитком поштового відділення 29.06.2011р.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи надіслання Позивачем вимоги щодо сплати боргу 29.06.2011р., строк виконання зобов’язання по оплаті переданого товару за товарно-транспортними накладними у Відповідача, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, на дату подання зазначеної позовної заяви є таким, що настав.

Проте, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем на суму 11 200,00 грн. на момент прийняття рішення суду – не виконане.

Одночасно, як було зазначено вище, Відповідач у відзиві №230 від 19.12.2011р. повністю визнав суму заборгованості у розмірі 11 200,00 грн.

За змістом ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для суду щодо прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному.

По-перше, визнання позову опосередковано належною письмовою формою, визначеною ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України.

По-друге, визнання позову здійснено уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії особою – директором Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька птахофабрика” (довідка АБ №381728 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України).

По-третє, сторонами у розглядуваних правовідносинах є лише Позивач та Відповідач, отже судом не вбачається підстав для порушення прав і обов’язків інших осіб внаслідок визнання Відповідачем грошових вимог Позивача за вказаними правовідносинами.

За викладених обставин, позовні вимоги відносно стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька птахофабрика” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Трифар” суми заборгованості у розмірі 11 200,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо клопотання розстрочення виконання рішення суду по даній справі, встановлено наступне.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 121 ГПК України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, заявником (Відповідачем) не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду. Не підтверджено документально обставини, на які останній посилається, обґрунтовуючи дану заяву. Так, не надано доказів, підтверджуючих наявність кредиторської заборгованості, збитків на велику суму за результатами господарської діяльності за 2010-2011 рік та відсутність прибутку. Також не представлено доказів (документів) щодо неможливості зарахування коштів на його рахунок у подальшому. Крім того, рахунків або банківських виписок, з яких би вбачалось відсутність грошових коштів у заявника як на момент виникнення заборгованості, так і на даний час, суду не надано.

Боржником також жодним чином не обґрунтовано термін у 3 місяці, на який слід розстрочити виконання судового рішення.

Посилання на важке фінансове становище боржника не є переконливим та законним підґрунтям для невиконання господарських зобов’язань.

Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б слугувати підставою для розстрочки виконання рішення суду – заявником не надано.

Навпаки, суд при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення має враховувати поряд з іншими обставинами наявність інфляційних процесів у економіці держави. Аналогічні висновки містяться в пункті 2 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 року № 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України”.

З моменту виникнення права вимоги стягувача на суму боргу до моменту, до якого боржник просить надати розстрочку виконання рішення, зазначена сума становитиме більший розмір. Тому прийняття судом рішення про розстрочку виконання рішення суду порушить законні права Позивача (стягувача) по справі №11/363.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вимоги Відповідача про розстрочення виконання рішення суду по справі №11/363 є необґрунтованими, недоведеними, а тому такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на Відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Трифар”, м.Київ, до Відповідача, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька птахофабрика”, с.Рівнопіль Волноваського району Донецької області, про стягнення заборгованості у розмірі 11 200,00 грн., задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька птахофабрика” (85760, Донецька область, Волноваський район, с.Рівнопіль, вул.Донецька, б.4, ЄДРПОУ 31187235, п/р260040100803 у ТОВ „Фінансова ініціатива”, МФО 380054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Трифар” (03150, м.Київ, вул.Предславинська, 34-б, ЄДРПОУ 32664768, п/р2600915240 у ПАТ „УПБ” м.Київ, МФО 300205) суму основного боргу у розмірі 11 200,00 грн.

3. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька птахофабрика” (85760, Донецька область, Волноваський район, с.Рівнопіль, вул.Донецька, б.4, ЄДРПОУ 31187235, п/р260040100803 у ТОВ „Фінансова ініціатива”, МФО 380054) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Трифар” (03150, м.Київ, вул.Предславинська, 34-б, ЄДРПОУ 32664768, п/р2600915240 у ПАТ „УПБ” м.Київ, МФО 300205) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 112,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В судовому засіданні 04.01.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення підписано 10.01.2012р.

Суддя Соболєва С.М.

< Список > < Довідник >

< Список > < Довідник >

< Текст >