Рішення № 20830968, 13.01.2012, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2012 рокуСправа № 16/5026/2434/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Буднік А.М. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВШК+" про стягнення 33 670,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем предявлено позов про стягнення з відповідача 33 670,82 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору про виготовлення продукції № 38 від 10 березня 2010 року, з яких: 27 734,40 грн. основного боргу, 2 096,72 грн. пені, 955,32 грн. 3 % відсотків річних, 2 884,38 грн. інфляційних.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, свого представника в судове засідання жодного разу не направив, причин його неявки не повідомив, заперечення проти позову суду не подав.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача за наявними документами у справі в порядку ст. 75 ГПК України.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

10 березня 2010 року між сторонами по справі було укладено договір про виготовлення продукції № 38 (далі - Договір, а.с. 9-11), у відповідності до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю "ІТАК", в особі генерального директора пана Піддубняка Сергія Васильовича, що діє на підставі статуту (далі - Виконавець, позивач по справі) на замовлення товариства з обмеженою відповідальністю "ВШК+", в особі директора Гончарова Едуарда Анатолійовича, що діє на підставі статуту (далі - Замовник, відповідач по справі) зобов'язався виготовити флексографічним способом та передати у власність Замовника друковану продукцію (надалі - продукція), а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити продукцію на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору асортимент, ціни та найменування продукції зазначаються у специфікаціях та рахунках-фактурах на кожну окрему партію продукції, що оформляється додатками та є невід'ємною частиною договору.

Укладений сторонами договір відповідає положенням чинного законодавства, зокрема ст. 655 ЦК України, у відповідності до якої за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору.

Договір між сторонами вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 лютого 2011 року, проте у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за Договором (п. 11.1. Договору).

Доказів припинення дії договору сторонами не надано.

Згідно п. 2.2. Договору оплата за окрему партію продукції здійснюється в національній валюті України на підставі рахунку-фактури наступним чином:

- 50 % передплата до початку виготовлення партії продукції, але не пізніше трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури. В разі несплати Замовником виставленого рахунку-фактури в даний термін, при збільшенні курсу долару США більш ніж на 3 %, Виконавець має право виставити новий рахунок-фактуру.

- 50 % по факту виготовлення, до моменту передачі партії продукції Замовнику, на протязі п'яти календарних днів після отримання від Виконавця повідомлення про виготовлення продукції, шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця.

Згідно п.п. 5.2., 5.3., 5.4. Договору вважається, що Виконавець передав продукцію у власність Замовника, а Замовник прийняв продукцію з моменту завантаження продукції на транспорт Замовника. З моменту передачі продукції у власність Замовника всі подальші ризики, що пов'язані з продукцією, несе Замовник як власник продукції. Транспортування продукції проводиться за рахунок і транспортом Замовника.

За доводами позивача, на виконання договору він виставив відповідачу рахунок-фактуру № ИТ-2379 від 27 липня 2010 року (а.с. 13), але передплати від відповідача не надійшло, також він 09 серпня 2010 року відпустив відповідачу продукцію - пакети євро 330*410*(ПП35+ПН25) з мал "Локшина яєчна 400 г" на загальну суму 27 734,40 грн., що підтверджується довіреністю серії ЯПП № 459031 від 27 липня 2010 року (а.с. 14) та видатковою накладною № ИТ-2055 від 09 серпня 2010 року (а.с. 15), але відповідач за отриману продукцію не розрахувався .

Доказів існування спору з приводу кількості, якості та строків поставки продукції сторонами суду не подано. Відповідач факт отримання товару не заперечив.

Таким чином, сторони відступили від умов договору в частині порядку оплати товару, а тому з урахуванням факту вже здійсненої позивачем та прийнятої відповідачем поставки товару без отримання повної передоплати, строк виконання зобов'язання по оплаті продукції між сторонами в даний час є таким, що не визначений.

В порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таку вимогу позивачем було відправлено відповідачу лише 14.12.2011 року і строк її виконання сплив 25.12.2011 року. Станом на час розгляду справи доказів проведення розрахунку за товар відповідач у справу не надав.

Оскільки строк виконання зобов'язання по розрахунках за отриману продукцію для відповідача вже є таким, що настав, то до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 27 734,40 грн. боргу за відпущену продукцію.

Зобовязання, у відповідності зі ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України, повинні виконуватись належним чином і в установлений договором строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 096,72 грн., 955,32 грн. як 3% річних та 2 884,38 грн. інфляційних донарахувань за прострочення розрахунків.

Дані вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 6.1. Договору, за порушення Замовником п. 2.2. або п. 4.2. Договору останній сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії продукції за кожний день прострочення.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, у випадку прострочення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних із простроченої суми, якщо більший розмір процентів не встановлено договором.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні та 3% річних за період з 01 вересня 2010 року по 24 жовтня 2011 року.

Однак судом вже встановлено, що у цей період між сторонами не було встановлено нового строку виконання зобов'язання по оплаті продукції, а вимога про оплату в порядку ст. 530 ЦК була направлена позивачем відповідачу лише 14.12.2011 року.

З цих підстав слід вважати, що за період з 01 вересня 2010 року по 24 жовтня 2011 року у відповідача не виникло перед позивачем прострочки у виконанні грошового зобов'язання і нарахування за цей період пені, інфляційних та процентів річних є безпідставним. В цій частині у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Таким чином, до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає лише 27 734,40 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору про виготовлення продукції № 38 від 10 березня 2010 року.

На підставі статті 49 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сплачене державне мито в розмірі 277,35 грн. та 194,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З державного бюджету позивачу підлягає до повернення 3,30 грн. зайво сплаченого державного мита.

Керуючись статтями 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВШК+", ідентифікаційний код 32081170, Черкаська область, м. Канів, вул. Леніна, 186 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІТАК", ідентифікаційний код 16476839, м. Київ, вул. Червоноткацька, 44 -- 27 734,40 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору про виготовлення продукції № 38 від 10 березня 2010 року, 277,35 грн. на відшкодування сплаченого державного мита та 194,39 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті вимог у задоволенні позову відмовити повністю.

Наказ видати.

Повернути позивачу з державного бюджету 3,30 грн. зайво сплаченого державного мита. Довідку видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських

Повний текст рішення підписано 16 січня 2012 року.