Рішення № 20830908, 10.01.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.01.12 Справа № 5021/2897/2011. За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів», м. Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксол», м. Охтирка Сумської області

про стягнення 17 535 грн. 73 коп.

СУДДЯ КОТЕЛЬНИЦЬКА В.Л.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 19.12.2011 р.)

від відповідача дир. Калініченко О.І.

За участю секретаря судового засідання Мелащенко І.М.

Суть спору: позивач відповідно до поданого ним позову просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 17 535 грн. 73 коп., у тому числі: 16 153 грн. 20 коп. основного боргу за поставлену продукцію в червні 2011 року, 1090 грн. 67 коп. пені за несвоєчасне проведення розрахунків, 80 грн. 76 коп. інфляційних нарахувань, 211 грн. 10 коп. 3 % річних, а також просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати, повязані зі сплатою судового збору в сумі 1411 грн. 50 коп.

Відповідач у поданому ним відзиві на позовну заяву зазначає, що несвоєчасне проведення розрахунків за виготовлену та поставлену позивачем продукцію виникло не з вини відповідача, про що належним чином був повідомлений позивач. Крім того, до відзиву на позов відповідачем доданий оригінал платіжного доручення № 365 від 28.12.2011 р. про сплату позивачу 16153 грн. 20 коп. боргу за поставлену продукцію.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, обовязковість договорів для виконання сторонами встановлена статтею 629 цього ж кодексу, а статтею 639 названого кодексу передбачена можливість укладення договору в будь-якій формі, якщо вимога щодо форми договору не встановлена законом. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, на підставі рахунку № 0000235 від 13.05.2011 р. позивачем згідно накладної № 0000300 від 22.06.2011 р. було відпущено відповідачеві продукцію (клей 88-НП, клей 88-СА) на загальну суму 16153 грн. 20 коп.

Факт отримання вказаної продукції повноважною особою відповідача підтверджений матеріалами справи, зокрема копією довіреності № 37 від 22.06.2011 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей, копією вибуткової накладної № 0000300 від 22.06.2011 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Таким чином, у відповідача виник обовязок сплатити поставлену позивачем продукцію відповідно до положень цивільного законодавства. Згідно приписів ст. 526 вказаного кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, позивачем 04.10.2011 р. на адресу відповідача було направлено претензію за № 724 з вимогою сплатити суму заборгованості, яка на момент звернення позивача з позовом до суду сплачена не була, що і стало підставою для порушення провадження у даній справі.

Станом на день даного судового засідання відповідачем подані докази сплати суми основного боргу в повному розмірі (оригінал платіжного доручення № 365 від 28.12.2011 р. долучений до матеріалів справи).

Зазначений факт є підставою для припинення провадження у справі в частині стягнення 16153 грн. 20 коп. основного боргу відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в звязку з відсутністю предмета спору.

Крім цього, позивачем заявлені до відповідача вимоги по сплаті 1090 грн. 67 коп. пені за несвоєчасне проведення розрахунків, 80 грн. 76 коп. інфляційних нарахувань, 211 грн. 10 коп. суми 3% річних.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення пені та про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача сум інфляційних збитків та 3% річних, виходячи з наступного.

Позивач просить стягнути з відповідача 1 090 грн. 67 коп. пені за порушення терміну виконання зобовязання за період з 22.06.2011 р. по 28.11.2011р.за невиконання господарських зобов'язань відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняться у письмовій формі.

Оскільки договір між позивачем та відповідачем в письмові формі укладений не був, не було передбачено у письмовій формі нарахування пені за неналежне виконання зобовязання, тому вимоги позивача щодо стягнення 1 090 грн. 67 коп. пені визнаються судом необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 612 цього ж Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

З поданого позову вбачається, що позивачем для розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних було обрано період з 22 червня 2011 року по 28 листопада 2011р.

З урахуванням вимог ст.530 Цивільного кодекс України розрахунковий період для нарахування інфляції та 3% річних повинен бути з 13.10.2011р. по 28.11.2011р.

Судом здійснено перерахунок інфляційних нарахувань та 3% річних за період з 13.10.2011р. по 28.11.2011р., з якого вбачається, що сума інфляційних нарахувань за вказаний період становить 16,15грн., 3% річних - 62,40грн.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині позовних вимог та стягнення з відповідача 16,15грн. інфляційних нарахувань та 62,40грн. 3% річних.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, повязані зі сплатою позивачем судового збору, покладаються на відповідача та підлягають стягненню з нього на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксол» (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Комінтерна, 140-а; код ЄДРПОУ 33158646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, 47; код ЄДРПОУ 33813854) 16 грн. 15 коп. інфляційних збитків, 62 грн. 40 коп. 3 % річних, 1306 грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 16153 грн. 20 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В іншому відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ(підпис) КОТЕЛЬНИЦЬКА В.Л.