Рішення № 20830673, 10.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2012 р.Справа № 25/17-4503-2011 За позовом: Приватного підприємства „Греча”

до відповідача: Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” в особі Філії „Ананьївська дорожня експлуатаційна дільниця” в особі Філії „Ананьївське ДЕД” ДП „Одеський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”

про визнання п.1.2. договору від 05.01.2011 р. недійсним

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність №1 від 31.10.2011 р.

Від відповідача: ОСОБА_2., довіреність №15-1/1 від 03.01.2012 р.

В судовому засіданні 10.01.2012 р. приймали участь представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність №1 від 31.10.2011 р.

Від відповідача: ОСОБА_2., довіреність №15-1/1 від 03.01.2012 р.

СУТЬ СПОРУ: про визнання недійсним з моменту укладення п.1.2. договору про поставку паливно-мастильних матеріалів №б/н від 05.01.2011 р., укладеного між ПП „Греча” та Філією „Ананьївське ДЕД” ДП „Одеський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України”.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду заяву про уточнення позовних вимог від 16.12.2011 р. вх.№43503/2011, в якій виклав позовні вимоги у остаточній редакції, яка прийнята судом до розгляду.

Первісні позовні вимоги позивача складали: про визнання недійсним п.1.2 договору про поставку паливно-мастильних матеріалів №б/н від 05.01.2011 р., укладеного між ПП „Греча” та філією „Ананьївська ДЕД” ДП „Одеський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України”.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 05.01.2011 р. між ПП „Греча” (постачальник) та філією „Ананьївська ДЕД” ДП „Одеський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” (покупець) був укладений договір поставки паливно-мастильних матеріалів (ПММ) №б/н. Положеннями п.1.2. договору від 01.11.2010р. визначено, що оплата здійснюється за фактом отримання товару в 30-ти денний термін з моменту надходження фінансування на рахунок відповідного бюджету. При цьому, постачальник взяті на себе зобовязання по зазначеному договору виконав у повному обсязі, тоді як відповідач за поставлений товар повністю не розрахувався. Згідно умов спірного пункту договору вбачається, що моментом виконання відповідачем свого обовязку щодо оплати вартості отриманих паливно-мастильних матеріалів є відповідна подія, а саме надходження фінансування на рахунок з відповідного бюджету. Однак, така умова прямо суперечить вимогам ст.530 ЦК України, оскільки вищевказана подія, а саме надходження коштів на рахунок з відповідного бюджету в майбутньому може й не настати, що унеможливить виконання відповідачем своїх зобовязань. Крім цього, зазначена умова може бути застосована за бажанням відповідача для відмови при подальших розрахунках за переданий по договору товар.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у звязку з чим справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Однак, усно у судовому засіданні 10.01.2011 р. представник відповідача заперечував проти позову позивача з посиланням на положення ст.627 ЦК України, яка передбачає, що сторони вільні в укладенні умов договору, ч.4 ст.181 ГК України, згідно якої сторона, яка заперечує проти умов договору має право скласти протокол розбіжностей. Позивач не звертався до відповідача ні з протоколом розбіжностей, ні з проектом додаткової угоди щодо викладення умов договору в іншій редакції, відповідно до чого відповідач не вбачає підстав для задоволення позову позивача.

Ухвалою суду від 27.12.2011 р. згідно ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням позивача від 16.12.2011 р. вх.№43505/2011 строк розгляду справи було продовжено до 17.01.2011 р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи представників сторін, суд встановив наступне:

05.01.2011 р. між ПП „Греча” (постачальник) та Філією „Ананьївська ДЕД” ДП „Одеський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” (покупець) було укладено договір №б/н, відповідно до умов якого постачальник продає, а покупець купує паливно-мастильні матеріали на суму 50000 грн. Оплата здійснюється за фактом отримання товару в 30-ти денний термін з моменту надходження фінансування на рахунок з відповідного бюджету (п.п.1.1., 1.2. договору).

Постачальник зобовязується передати у власність покупцю товар, у кількості та якості, обговорений сьогоденним договором. Постачальник зобовязується на кожну партію товару видати покупцю накладу (п.п.2.1.1., 2.1.3. договору від 05.01.2011 р.).

Відповідно до п.2.2.1. договору від 05.01.2011 р. покупець зобовязаний в разі дотримання постачальником п.п.2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. оплатити товар в терміни відповідно до п.1.2.

Згідно до п.2.3. договору від 05.01.2011 р. один раз на місяць не пізніше 15 числа кожного місяця сторони проводять звірку розрахунків, шляхом явки покупця до постачальника і підписують акт звірки.

За положеннями п.5.3. договору від 05.01.2011 р. він набирає сили з моменту його підписання і дійсний до 31.12.2011 р.

За видатковими накладними №0179 від 07.07.2011 р. на суму 12 74,52 грн., №0105 від 31.05.2011 р. на суму 497,40 грн., №181 від 31.03.2011 р. на суму 7271,40 грн., №125 від 28.02.2011 р. на суму 3441,60 грн., №113 від 26.02.2011 р. на суму 6720 грн., №47 від 31.01.2011 р. на суму 4131 грн., №29 від 21.01.2011 р. на суму 5140 грн., №211 від 11.01.2011 р. на суму 2111,52 грн., №152 від 10.12.2010 р. на суму 9080,48 грн., №114 від листопада 2010 р. на суму 1085,24 грн., №102 від 22.11.2010 р. на суму 3600 грн., №128 від 02.12.2010 р. на суму 14831 грн.

27.07.2011р. сторонами було підписано акт звірки розрахунків, із якого вбачається наявність заборгованості Філією „Ананьївська ДЕД” ДП „Одеський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” перед ПП „Греча” в сумі 12628,12 грн.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену правову позицію, суд, вважає заявлені ПП „Греча” позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступні положення законодавства.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України).

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ст. 663, пп. 1),2) ч.1 п.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України в редакції від 16.01.03р. Продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обовязок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну товару.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Суд, дослідивши договір №б/н від 05.01.2011 р., укладений між ПП „Греча” та Філією „Ананьївська ДЕД” ДП „Одеський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України”, положення чинного законодавства встановив, що виходячи із положень ст.712 ЦК України договір поставки є оплатним, і обовязку постачальника поставити товар відповідає обовязок покупця ці послуги прийняти та оплатити. При цьому, умови п.1.2. договору №б/н від 05.01.2011 р., не направлені на настання такого наслідку, передбаченого п.1 ст. 691 ЦК України, як оплатність договору купівлі-продажу (поставки), оскільки визначена вказівкою на обставину надходження коштів з бюджету, яка не залежить від поведінки сторін угоди, суперечить положенням чинного законодавства, що визначає правовідносини сторін договору поставки, та не спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені згаданим правочином, у звязку з чим суд вбачає підстави для визнання недійсним п.1.2. договору №б/н від 05.01.2011р. з моменту укладення сторонами даного договору.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на вищевикладені обставини справи, з урахуванням положень чинного законодавства, суд, вбачає доведеними фактичними даними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги ПП „Греча”, у звязку з чим визнає недійсним п.1.2. договору №б/н від 05.01.2011р., укладеного між ПП „Греча” та Філією „Ананьївська ДЕД” ДП „Одеський облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України”.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати повязані зі сплатою позивачем державного мита та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов позивача повністю.

2.Визнати недійсним п.1.2. договору №б/н від 05.01.2011 р., укладеного між Приватним підприємством „Греча” та Філією „Ананьївська ДЕД” Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „ДАК „Автомобільні дороги України” з моменту його укладення.

3.Стягнути з Дочірнього підприємства „Одеський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (65031, м. Одеса, вул. Михайла Грушевського,49, код 32018511) в особі Філії „Ананьївська дорожня експлуатаційна дільниця” ДП „Одеський облавтодор” ВАТ „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (66400, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Одеська,1 а) на користь Приватного підприємства „Греча” (66400, Одеська область, м. Ананьїв, вул. Дзержинського,12, код 37151906) 85 (вісімдесят пять) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя Малярчук І.А.

Повний текст рішення складено 13.01.2012р.