Рішення № 20830558, 11.01.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2012 р.Справа № 17/17-4922-2011 Господарський суд Одеської області у складі: судді Я.В. Брагіної

при секретарі Т.В. Стачук

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1, довір. Від 18.11.11,

від відповідача не зявився,

розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Стройполіс” (м.Київ)

до Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” (м.Одеса)

про стягнення 25500,00грн

05.12.11. Приватне акціонерне товариство Страхове товариство „Стройполіс” звернулось до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення 25500,00грн. страхового відшкодування в порядку регрессу, обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема: договором страхування наземного транспорту № 001031 ТФ від 16.03.10, укладеним між Приватним акціонерним товариством „Страхове товариство „Стройполіс” та ОСОБА_2, довідкою ДАІ Дніпровського району м. Києва від 17.06.10., висновком автотоварознавчої експертизи №115 від 20.07.10., платіжними дорученнями №1338 від 01.10.10; №1364 від 06.10.10. і №1382 від 12.10.10., страховим актом №067/10 від 01.10.10., довідкою ВДАІ МВС України №8635262, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.06.10., полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № ВЕ/3051380, укладеним між відповідачем і ОСОБА_3, відповіддю на претензію відповідача за вихідним №1039-11 від 01.11.10. та ст.993 ЦК України, Законом України „Про страхування” і Законом України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідач відзив на позов не надав.

Представник позивача в засіданнях суду підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві. Пояснив, що 16.03.10. між Приватним акціонерним товариством „Страхове товариство „Стройполіс” та ОСОБА_2 був укладений договір страхування наземного транспорту № 001031 ТФ, за яким ПрАТ „Страхове товариство „Стройполіс” було застраховано майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки „RENAULT Megane”, державний номер НОМЕР_2. 17.06.10. в м. Києві по вул. Русанівська Набережна, 12 сталася дорожньо-транспортна пригода по вині ОСОБА_3, який керував автомобілем „DAEWOO", державний номер НОМЕР_1, в результаті якої зіткнувся із автомобілем „RENAULT Megane”, державний номер НОМЕР_2, якому причинив численні механічні пошкодження. Вина Балицького підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.09.09. Цивільна відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ „Міська страхова компанія" за полісом обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників транспортних засобів №ВЕ/3051380, за якою відповідач взяв на себе відповідальність за страхувальника, що може виникнути внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Оскільки позивач виплатив застрахованій особі причинені збитки, то вправі заявити вимогу до особи відповідальної за завдані збитки страховика за полісом, укладеним між відповідачем та ОСОБА_3

Представник відповідача не зявився в засідання суду, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином за адресою, зазначеною в реєстраційних документах, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвал суду (а.с. 46, 49).

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п. 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2010. між Приватним акціонерним товариством „Страхове товариство „Стройполіс” (страховик) та ОСОБА_2 був укладений договір страхування наземного транспорту № 001031 ТФ (а.с.12-14), відповідно до умов якого обєктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і повязані з володінням, користуванням і розпорядженням автотранспортним засобом марки „RENAULT Megane”, реєстраційний НОМЕР_2 .

17.06.2010р. в м. Києві, по вул. Русанівська Набережна, 12 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вищевказаного застрахованого транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_2, та транспортного засобу „DAEWOO” державний номер НОМЕР_1, за кермом якого перебував ОСОБА_3, що підтверджується довідкою відділу ДАІ Дніпровського району міста Києва від 17.06.2010 р. та постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.06.10.

Так, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.06.2010 р. у справі № 3-3567/10 визнано ОСОБА_3 винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян 340 грн. (а.с.19).

08.07.10. ОСОБА_2 повідомив Приватне акціонерне товариство „Страхове товариство „Стройполіс” про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.10), а 08.07.10. подав до Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Стройполіс” заяву про виплату страхового відшкодування (а.с.12).

З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу внаслідок ДТП, позивачем було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження вищевказаного застрахованого позивачем дорожнього транспортного засобу.

20.07.10. приватним підприємцем ОСОБА_4 був складений звіт № 115 про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу „RENAULT Megane", реєстраційний НОМЕР_2, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с.20-36), згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „RENAULT Megane" державний номер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження в ДТП, становить 35083,96грн., а вартість відновлювального ремонту зазначеного транспортного засобу становить 48561,92грн.

Страховим актом позивача № 067/10 від 01.10.2010 р. зазначений випадок з ДТП позивач визнав страховим, у звязку з чим було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 34283,96грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 800,00 грн.) (а.с.9).

ПрАТ „Страхове товариство „Стройполіс” виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 34283,96грн., що підтверджується платіжним дорученням № №1338 від 01.10.10; №1364 від 06.10.10. і №1382 від 12.10.10., оскільки здійснювався ремонт пошкодженого автомобіля.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу „DAEWOO”, державний номер НОМЕР_1, була застрахована у ЗАТ „Міська страхова компанія”, яке перейменовано в Приватне акціонерне товариство „Міська страхова компанія”, відповідно до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № ВЕ/3051380, згідно якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 25500,00грн., а франшиза - 510,00грн.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ч. 1 ст. 990 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В ст. 1194 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, як випливає із приписів вищенаведених правових норм, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, яка відповідальна за завдані збитки.

Отже, ОСОБА_3 є винною особою у скоєнні ДТП, про що суд зазначав вище, наслідком якого стало пошкодження майна застрахованої особи позивачем, і відповідно є особою, винною у завданні збитків. За таких обставин, відповідно до приписів вищенаведених правових норм, позивач після виплати застрахованій ним особі, може звернутися з відповідною вимогою до винного в завданні застрахованій позивачем особі збитків.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 22.1 якої, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди, що заподіяна третій особі здійснюється у порядку, що встановлений зазначеним Законом.

Порядок виплати страхового відшкодування визначений ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно п. 37.4 якої, страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як вже було зазначено, позивач відшкодував понесені ОСОБА_2 збитки внаслідок ДТП за договором добровільного страхування, який було укладено між ним та ОСОБА_2, та вважає, що до нього перейшло право зворотньої вимоги (регресу) до відповідача.

Позивач звернувся до ЗАТ „Міська страхова компанія” з регресною вимогою за вихідним №464 від 21.10.2010р. з проханням відшкодувати завдані їхнім страхувальником збитки, що підтверджуються відміткою відповідача про отримання претензії 22.10.10. (а.с.7) та відповіддю на претензію (а.с.43).

Згідно з п. 37.1 статті 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів або в строки та в обсяг, визначених рішенням суду.

Проте, Приватне акціонерне товариство „Міська страхова компанія” вимоги позивача не виконало, страхове відшкодування не сплатило, хоча у відповіді на претезію зазначило про визнання вимоги в сумі 24990,00грн.

До того ж, відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах. Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

Враховуючи вищевикладене та здійснення позивачем виплати страхового відшкодування потерпілій особі, суд вважає, що відповідно до приписів ст. 27 Закону України "Про страхування" і ст. 993 ЦК України до позивача перейшло право вимоги до відповідача щодо стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 24990,00грн., у звязку з чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення франшизи в сумі 510,00грн., яка відповідно до вимог ст. 12 Закону України „Про обовязкове страхування” не підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Стройполіс” є обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства, підтверджуються доказами, які знаходяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору при подачі позову покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2Б/1; код ЄДРПОУ 30244124)

- на користь Приватного акціонерного товариства „Страхове товариство „Стройполіс” (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 5-Б, оф.2; код ЄДРПОУ 25401697):

-24990,00грн./двадцять чотири тисячі девятсот девяносто грн. 00коп.) страхового відшкодування в порядку регресу;

-1411,50грн. - витрат по сплаті судового збору.

3.Відмовити в позові в частині стягнення 510,00грн.- франшизи.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Брагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 16 січня 2012 року.