Рішення № 2082283, 04.07.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"04" липня 2008 р.           Справа № 9/089-08

Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., розглянувши справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Березань –КСВ», м. Березань,

доВідкрите акціонерне товариство «Березанське ППДО», м. Березань

про встановлення права постійного сервітуту, за участю представників:

позивача:Кузьменко В.М., довір. б/н від 13.12.2007р.,

відповідача:Сироїд Л.В., довір. № 207 від 15.04.2008р.,

Лата Н.Ф., довір №204 від 14.04.2008р., обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Березань–КСВ»(далі - ЗАТ «Березань–КСВ», позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Березанське ППДО»про встановлення права постійного сервітуту, щодо земельної ділянки яка належить на праві власності ВАТ «Березанське ППДО»у вигляді права ЗАТ «Березань–КСВ» користуватися існуючими під’їзними шляхами, та встановлення права постійного сервітуту, у вигляді права ЗАТ «Березань–КСВ»користуватися під’їзною залізничною гілкою, що належить ВАТ «Березанське ППДО.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ЗАТ «Березань - КСВ»є власником нерухомого майна (критий склад з крановою естакадою та електричним мостовим краном), що розташовано на земельній ділянці загальною площею 0,5167 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл. м. Березань, вул. Войкова 44 та належить на праві користування ЗАТ «Березань - КСВ»на підставі договору оренди з Березанською міською радою у Київській області від 27 серпня 2003р. За твердженням позивача, зазначене майно використовується для здійснення підприємницької діяльності, проте а орендована земельна ділянка знаходиться посеред земельної ділянки яка належить на праві користування ВАТ «Березанське ППДО», а отже вільного доступу до орендованої земельної ділянки та до власного майна, позивач не має та користується для проїзду під'їзними шляхами, що належать ВАТ «Березанське ППДО». Крім того, як зазначає в позові, в технологічному циклі виробничої діяльності позивач використовує залізничну гілку яка належить ВАТ «Березанське ППДО»та проходить по території яка знаходиться обох сторін, та є частиною залізничної колії, що належить Укрзалізниці. Зазначає, що з метою врегулювання питання, щодо встановлення сервітуту на зазначенні об'єкти ЗАТ «Березань - КСВ»звернулося до ВАТ «Березанське ППДО»з листом в якому просило надати попередню згоду на укладання договору земельного сервітуту та договору сервітуту на користування під'їзної залізничною колією.

В ході судового розгляду представником ВАТ «Березанське ППДО»було надано до суду договори купівлі–продажу від 28.12.2007р. №4415 та 28-12/07, згідно до яких земельна ділянка та під’їзний залізничний шлях на які позивач просить встановити сервітути передані у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Аерок»(м. Київ, пр-т Бажана, 12, оф.2; код ЄДРПОУ 34840150). У зв’язку з наведеними обставинами, ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2008р. на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України замінено відповідача ВАТ «Березанське ППДО»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерок»(далі –ТОВ «Аерок», відповідач) .

В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги щодо умов сервітуту. Згідно останньої заяви, що подана в засіданні 04.07.2008р. просить встановити право постійного сервітуту, щодо земельної ділянки яка належить на праві власності ТОВ «Аерок»у вигляді права ЗАТ «Березань – КСВ»користуватися існуючими під’їзними шляхами (дорога шириною три метри та довжиною 380метрів), з оплатою 2313, 90 грн. на рік, та правом проїзду 547 вантажних автомобілів на рік, та встановлення права постійного сервітуту, у вигляді права ЗАТ «Березань –КСВ»користуватися під’їзною залізничною гілкою (довжиною 1054,9метрів, з шириною колії 1520мм.), що належить на праві власності ТОВ «Аерок»з оплатою 2313, 90 грн. на рік з правом проїзду 12 залізничних цистерн та 30 залізничних вагонів на рік.

У своїх відзивах відповідач вказував на свій варіант встановлення сервітуту для забезпечення доступу позивача до належної йому земельної ділянки, та просив відмовити у задоволенні позову, щодо встановлення земельного сервітуту відносно під’їзного шляху визначеному як дорога шириною три метри та довжиною 380метрів. При цьому зазначає, що єдиними прийнятним варіантом для ТОВ «Аерок»є встановлення меж згідно пропонованого плану із встановленням огорожі та сплатою 127,56 грн. на місяць та 7500,00 одноразово за встановлення огорожі. На обґрунтування своєї позиції ТОВ «Аерок»посилається на те, що дорога, встановлення земельного сервітуту на яку є предметом позовних вимог, знаходиться у стані, який виключає її використання та взагалі відсутня, підтвердженням чого до матеріалів справи наданий акт від 03.07.2008р. підписаний головним інженером ЗАТ «Березань –КСВ»та Генеральним директором ТОВ «Аерок»в якому зазначено, що автомобільні шляхи на які позивач просить встановити право постійного земельного сервітуту, на території ТОВ «Аерок»не проходять, не містяться на балансі ТОВ «Аерок», та не передбачені в плані будівництва заводу ТОВ «Аерок». Щодо встановлення права постійного сервітуту на під’їзну залізничну колію що належить ТОВ «Аерок»на праві власності то у своєму відзиві відповідач також заперечує проти його встановлення наголошуючи на відсутності зазначеного шляху та на тому що згідно до статті 99 Земельного кодексу України під’їзна залізнична гілка не відноситься до об’єктів на які чинним законодавством України встановлюється право постійного сервітуту.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив:

Відповідно до договору оренди від 27.08.2003р. між ЗАТ «Березань –КСВ»та Бережанською міською радою, позивач є орендарем двох земельних ділянок, що розташовані по вул. Войкова, 44 в м. Березань, а саме земельна ділянка №1 площею 0,5167 га, на якій розташований критий склад (до якого прокладено газопровід та під’їзну залізничну колію) з крановою естакадою та електричним мостовим краном, та земельна ділянка №2 площею 0,0433 га, на якій розташований адміністративний корпус.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи (кадастрові плани, копії актів на право власності на земельну ділянку) орендована позивачем земельна ділянка знаходиться посеред земельної ділянки, яка належить на праві власності ТОВ «Аерок»(копія державного акту на право власності на земельну ділянку в матеріалах справи) та адреса якої визначена як Київська область, м. Березань, вул. Войкова 44-а.

Як вбачається з копії викопіювання з опорного плану м. Березань та з описів меж позивача та відповідача (на кадастрових планах та актах про право власності), таке розташування не надає можливості ЗАТ «Березань–КСВ»самостійного доступу до орендованої земельної ділянки та до власного майна, а за таких обставин позивач вимушений користуватися для проїзду під’їзним шляхом, що належать ТОВ «Аерок».

Крім того в технологічному циклі виробничої діяльності ЗАТ «Березань–КСВ»використовує залізничну гілку яка належить ТОВ «Аерок»та потрібна позивачу для проїзду 12 залізничних цистерн та 30 залізничних вагонів на рік.

Як підтверджується матеріалами справи, під’їзними шляхами та залізничною гілкою позивач користується з 1997р., а саме з моменту передання права безоплатного користування залізничною гілкою та під’їзними шляхами на протязі п’ятнадцяти років загальною (вартістю 5600грн. за актом приймання –передачі майна і нематеріальних активів АТ «Березань КСВ»від 18 лютого 1997р. «Березанське ППДО»до ЗАТ «Березань - КСВ»на виконання наказу Фонду державного майна «країни №184 від 18.02.1997р.

З метою врегулювання питання, щодо встановлення сервітуту на зазначенні об’єкти ЗАТ «Березань –КСВ»в січні 2008р. звернулося до ВАТ «Березанське ППДО»з листом, в якому просило надати попередню згоду на укладання договору земельного сервітуту та договору сервітуту на користування під’їзної залізничною колією. Відповіді на зазначений лист позивачем отримано не було, що стало підставою для звернення до суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору у даній справі є встановлення земельного сервітуту рішенням суду.

За приписами статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Таким чином, сервітут –це право обмеженого користування чужим майном. Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь–яким способом.

Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь–якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном –сервітуту.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи кадастрового плану, викопіювання з генерального плану м. Березань, шлях на який позивач просить встановити право постійного земельного сервітуту проходить по земельній ділянці ТОВ «Аерок»позначений №1 як проїзні шляхи загального користування включені в земельну ділянку ВАТ «Березанське ППДО», право власності на яку набув відповідач.

Відповідно до пунктів 1,3 «Положення про містобудівний кадастр населених пунктів»затверджених постановою КМ України від 25 березня 1993р. №224 містобудівний кадастр населених пунктів (надалі - містобудівний кадастр) - це система даних про населені пункти, їхні функціональні зони, окремі території та земельні ділянки, будинки й споруди, соціальну, інженерну і транспортну інфраструктуру, екологічні та інженерно-геологічні умови. Містобудівний кадастр ведеться на окремий населений пункт і включає текстові, цифрові та графічні матеріали, які містять систему основних відомостей і крім іншого про соціальну, інженерну та транспортну інфраструктуру населеного пункту.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність зазначеного шляху не знаходять належного підтвердження. Акт від 03.07.2008р. не може на думку суду бути доказом наявності чи відсутності інженерної споруди, тим більше, що представник ЗАТ «Березань –КСВ»у судовому засіданні 04.07.2008р. надав до суду лист Генерального директора ЗАТ «Березань-КСВ»у якому останній повідомляв про відзив погодження акту від 03.07.2008р. щодо відсутності спірного автошляху. Інших доказів відсутності автошляху чи його пошкодження представник ТОВ «Аерок»до суду не надавав.

Пропозиції ТОВ «Аерок», викладені у відзиві від 01.07.2008р. щодо встановлення іншого порядку забезпечення позивача доступу до належної йому земельної ділянки не можуть бути розглянуті оскільки не стосуються предмету позовних вимог яким є встановлення права постійного земельного сервітуту саме на існуючий під’їзний шлях з визначеними характеристиками. Доказів існування іншого під’їзного шляху та заїзду крім того, яким позивач користувався з 1997 року. відповідачем не подано.

Стаття 402 Цивільного кодексу встановлює, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту

Стаття 403 Цивільного кодексу України регулює зміст сервітуту, згідно з якою сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Згідно з цією статтею сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов’язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном, в тому числі права продажу. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Стаття 404 Цивільного кодексу України встановила, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

В свою чергу ст. 100 Земельного кодексу України встановлює, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Стаття 99 Земельного кодексу України дає крім іншого землекористувачу право вимагати проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Враховуючи розташування земельної ділянки відповідача та належного позивачу майна, а також орендованої ним земельної ділянки, суд дійшов висновку, що нормальне господарське використання позивачем земельної ділянки та належного йому нерухомого майна неможливо без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача. Задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким–небудь іншим способом.

Щодо встановлення права постійного сервітуту на під’їзну залізничну колію що належить ТОВ «Аерок»на праві власності, суд виходить з наступного.

Як вже зазначено судом, статтею 404 ЦК України передбачена можливість встановлення права користування чужим майном, щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо) окрім земельних ділянок. А отже, посилання відповідача на положення Земельного кодексу що регулюють питання земельного сервітуту, зокрема ст. 99, суд вважає помилковими.

Нерухомим майном в розумінні положень статті 181 Цивільного кодексу України є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Виходячи з цих визначень під’їзну залізничну гілку можна прирівняти до об’єктів нерухомого майна та застосовувати до неї правові норми відносно встановлення сервітутів.

Відповідно до договору купівлі-продажу між ТОВ «Аерок»та ВАТ «Березанське ППДО», технічного паспорту залізничної гілки, кадастрового плану, викопіювання з Генерального плану м. Березань відповідач є власником залізничної гілки загальною довжиною 1352 метрів.

Схема примикання під’їзної колії свідчить, що без використання 1054,9 метрів під’їзної колії відповідача позивач не має іншої можливості отримувати залізничні цистерни та вагони для здійснення виробничої діяльності. Залізнична гілка використовується позивачем в технологічному циклі виробничої діяльності з 1997р., а саме з моменту передання за актом приймання –передачі майна і нематеріальних активів АТ «Березань КСВ» від 18 лютого 1997р. «Березанське ППДО»до ЗАТ «Березань - КСВ»права безоплатного користування залізничною гілкою та під’їзними шляхами на протязі п’ятнадцяти років загальною.

Твердження ТОВ «Аерок»про відсутність залізничної гілки як під’їзного шляху окрім технічного паспорту залізничної гілки та договору купівлі–продажу залізничної гілки спростовується наявними актом від 03.07.2008р., що підписаний керівником відповідача, в якому сторони намагались домовилися про проведення ЗАТ «Березань –КСВ»за свій рахунок відновлювальних та ремонтних робіт двох стрілочних переходів ЦСП-3 та ЦСП-4, залізнодорожньої розгрузної лінії довжиною 200 метрів, що проходять до цеху ЗАТ «Березань –КСВ»та лінії від стрілочного переходу ЦСП-3 до стрілочного переходу ЦСП-4, що становить 73 метри.

Враховуючи розташування залізничної гілки відповідача та належного позивачу майна та земельної ділянки, суд дійшов висновку, що нормальне господарське використання позивачем земельної ділянки та належного йому нерухомого майна неможливо без обтяження сервітутом залізничної гілки відповідача. Задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким–небудь іншим способом.

Стосовно розрахунку вартості сервітутів то позивач надав до суду розрахунок в якому сума визначена актом приймання –передачі майна і нематеріальних активів АТ «Березань КСВ»від 18 лютого 1997р. проіндексована згідно з рівнем інфляції до моменту подання позову. Пропонована позивачем плата за користування проїзним шляхом становить 2313, 90 грн. на рік, та є не меншою ніж сума податку на землю що має сплачуватись відповідачем, згідно поданого ним розрахунку. Пропонована позивачем плата за користування залізничною гілкою становить 2313,90 грн. на рік. Інших розрахунків розміру плати за користування земельною ділянкою (проїзним шляхом) та залізничною гілкою з доданням відповідних розрахунків та документів на підтвердження таких розрахунків від сторін щодо зазначених об’єктів не надходило.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким суд вважає, що позовні вимоги про встановлення права постійного сервітуту, щодо земельної ділянки яка належить на праві власності ТОВ «Аерок»у вигляді права ЗАТ «Березань –КСВ»користуватися існуючими під’їзними шляхами (дорога шириною три метри та довжиною 380метрів), з оплатою 2313, 90 грн. на рік, та правом проїзду 547 вантажних автомобілів на рік, та встановлення права постійного сервітуту, у вигляді права ЗАТ «Березань–КСВ»користуватися під’їзною залізничною гілкою (довжиною 1054,9метрів, з шириною колії 1520мм, що належить на праві власності ТОВ «Аерок»з оплатою 2313,90 грн. на рік з правом проїзду 12 залізничних цистерн та 30 залізничних вагонів на рік підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.124 Конституції України, ст. ст. 1, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Встановити Закритому акціонерному товариству «Березань–КСВ»(Київська область, м. Березань, вул. Войкова, 44, код ЄДРПОУ 23572905) право постійного сервітуту, щодо земельної ділянки, яка належить на праві власності Товаристу з обмеженою відповідальністю «Аерок»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, код ЄДРПОУ 34840150) у вигляді права користуватися існуючими під’їзними шляхами (дорога шириною три метри та довжиною 380 метрів) з правом проїзду 547 вантажних автомобілів на рік з оплатою 2313,90 грн. на рік.

3. Встановити Закритому акціонерному товариству «Березань–КСВ»(Київська область, м. Березань, вул. Войкова, 44, код ЄДРПОУ 23572905) право постійного сервітуту щодо під’їзної залізничної гілки, яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Аерок»(м. Київ, вул. Кіквідзе 18, код ЄДРПОУ 34840150) у вигляді права користування під’їзною залізничною гілкою довжиною 1054,9метрів, з шириною колії 1520 мм, з правом проїзду 12 залізничних цистерн та 30 залізничних вагонів на рік з оплатою 2313,90 грн. на рік.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, код ЄДРПОУ 34840150) на користь ЗАТ «Березань –КСВ»(Київська область, м. Березань, вул. Войкова, 44, код ЄДРПОУ 23572905) 85 грн. витрат зі сплати державного мита, та 118 грн. витрат зі сплати інформаційно технічного забезпечення судового процесу.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Є.П. Євграфова Суддя