Рішення № 20816929, 05.12.2011, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-7321\11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2011 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді П»ятничук І.В.,

при секретарі Іванові К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом

ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3,

про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2011 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності.

Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що відповідач не визнає за ними право власності на нежилу будівлю Літ. «Б», загальною площею 2500,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, також на нежитлове приміщення № 15, загальною площею 110,5 кв.м., нежитлове приміщення № 20, загальною площею 70,60 кв.м., нежитлове приміщення № 21, загальною площею 611,90 кв.м. та нежитлове приміщення № 24, загальною площею 578,90 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, а тому для захисту своїх прав просили визнати за ними право власності на вказане вище нерухоме майно в судовому порядку.

Позивачі в судові засідання не з»явились, направили до суду свого представника з належним чином оформленою довіреністю, тому суд вважає можливим розгляд справи в їх відсутності.

Представник позивачів, в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись при цьому на обставини справи викладені в позовній заяві.

Відповідач в судові засідання не з»являвся, про час, день та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та подав до суду заяву в якій просив слухати справу у його відсутність та ухвалити по справі законне та обґрунтоване судове рішення, враховуючи наведене та думку представника позивачів, суд вважає, можливим розглянути справу в його відсутності.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, оцінивши та дослідивши письмові докази в їх сукупності та співставленні, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про визнання права власності, необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Частина 1 ст. 64 ЦПК України встановлює, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 64 ЦПК України, письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Судом встановлено, що 30 вересня 2011 року між ОСОБА_1, що іменується «Замовник-1», ОСОБА_2, що іменується «Замовник-2», та відповідачем ОСОБА_3, що іменується «Підрядник»було укладено Договір будівельного підряду № 30-09-2011 (а.с.10-14).

З п.п. 1.1., 1.4. Договору будівельного підряду № 30-09-2011 від 30 вересня 2011 року вбачається, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов»язується виконати роботи з будівництва нежилої будівлі Літ. «Б»(приблизною загальною площею 2500,00 кв. м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також виконати роботи з реконструкції наступних обєктів нерухомого майна, що знаходяться в будинку АДРЕСА_2, а саме: квартири № 15, загальною площею 110,5 кв.м., квартири № 20, загальною площею 70,60 кв.м., квартири № 21, загальною площею 611,90 кв.м. та квартири № 24, загальною площею 578,90 кв.м. з метою переведення їх в нежитлові приміщення, (надалі іменуються об»єкти), відповідно до проектно кошторисної документації, а замовники зобов»язуються передати підрядникові затверджену проектно кошторисну документацію (надалі іменується Проектно кошторисна документація), прийняти Об'єкти та оплатити роботи.

Відповідно до п. 1.9. Договору будівельного підряду № 30-09-2011 від 30 вересня 2011 року, власником об»єктів до його здачі замовникам є підрядник. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об»єктів до його прийняття замовниками несе підрядник.

Згідно п. 2.3. Договору будівельного підряду № 30-09-2011 від 30 вересня 2011 року, кінцевий строк оплати замовниками підряднику виконаних робіт не пізніше 30 вересня 2012 року.

Судом встановлено, що згідно додатку № 1 від 30 вересня 2011 року до договору будівельного підряду № 30-09-2011 від 30 вересня 2011 року, сторони дійшли згоди затвердити склад та зміст проектно-кошторисної документації з будівництва нерухомого майна в наступному вигляді: будівництво нежилої будівлі Літ. «Б»(приблизною загальною площею 2500,00 кв. м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 250000,00 грн. (двісті п»ятдесят тисяч гривень 00 коп.); роботи з реконструкції наступних обєктів нерухомого майна, що знаходяться в будинку АДРЕСА_2, а саме: квартири № 15, загальною площею 110,5 кв.м., квартири № 20, загальною площею 70,60 кв.м., квартири № 21, загальною площею 611,90 кв.м. та квартири № 24, загальною площею 578,90 кв.м. з метою переведення їх в нежитлові приміщення, вартістю 700000,00 грн. (сімсот тисяч гривень 00 коп.) (а.с.15).

З Акту виконаних робіт від 30 жовтня 2011 року складеногоміж ОСОБА_1, що іменується «замовник-1», ОСОБА_2, що іменується «замовник-2», та відповідачем ОСОБА_3, що іменується «підрядник»вбачається, що Сторони дійшли згоди, що хоча Підрядник і не в повному обсязі виконав умови договору будівельного підряду № 30-09-2011 від 30 вересня 2011 року, оскільки вартість будівельних матеріалів непомірно зросла і подальше проведення будівництва нежилої будівлі Літ. «Б» (приблизною загальною площею 2500,00 кв. м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є економічно недоцільним, то сторони не вважають себе більше звязаними умовами відповідного договору і вважається, що підрядник належним чином виконав роботи з реконструкції наступних обєктів нерухомого майна, що знаходяться в будинку АДРЕСА_2, а саме: квартири № 15, загальною площею 110,5 кв.м., квартири № 20, загальною площею 70,60 кв.м., квартири № 21, загальною площею 611,90 кв.м. та квартири № 24, загальною площею 578,90 кв.м. з переведенням їх в нежитлові приміщення, у звязку із чим в будинку АДРЕСА_2 з»явилися наступні обєкти нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення № 15, загальною площею 110,5 кв.м., нежитлове приміщення № 20, загальною площею 70,60 кв.м., нежитлове приміщення № 21, загальною площею 611,90 кв.м. та нежитлове приміщення № 24, загальною площею 578,90 кв.м.. «Замовник-1»цим стверджує, що прийняв виконані роботи з реконструкції квартири № 15, загальною площею 110,5 кв.м., квартири № 20, загальною площею 70,60 кв.м., квартири № 21, загальною площею 611,90 кв.м. в будинку АДРЕСА_2, які були перебудовані в нежитлові приміщення № 15, загальною площею 110,5 кв.м., № 20, загальною площею 70,60 кв.м. та № 21, загальною площею 611,90 кв.м., що знаходяться в будинку АДРЕСА_2 і претензій щодо кількості та якості робіт не має. «Замовник-2»цим стверджує, що прийняв виконані роботи з реконструкції квартири № 24, загальною площею 578,90 кв.м. в будинку АДРЕСА_2, яка була перебудована в нежитлове приміщення № 24, загальною площею 578,90 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 і претензій щодо кількості та якості робіт не має (а.с. 18-19).

В судовому засіданні не знайшов підтвердження той факт, що на підставі договору будівельного підряду № 30-09-2011 від 30 вересня 2011 року, позивачі набули право власності на нежилу будівлю Літ. «Б», загальною площею 2500,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а тому позовні вимоги в частині визнання права власності за позивачами на зазначену вище нежилу будівлю не підлягають задоволенню, оскільки даний договір сторонами в цій частині не був виконаний.

В судовому засіданні встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що Листом від 02 листопада 2011 року відповідач ОСОБА_3 повідомляє ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що оскільки останні не здійснили оплату його робіт, то вони порушують чинне законодавство, умови Договору будівельного підряду № 30-09-2011 від 30 вересня 2011 року і його права як підрядника, а тому відповідно до п. 2.4. Договору будівельного підряду (у разі неоплати роботи Підрядника у встановлений Договором строк, власність на Об»єкт переходить до Підрядника), у нього з 02 листопада 2011 року виникає право власності на: нежилу будівлю Літ. «Б», загальною площею 2500,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також на нежитлове приміщення № 15, загальною площею 110,5 кв.м., нежитлове приміщення № 20, загальною площею 70,60 кв.м., нежитлове приміщення № 21, загальною площею 611,90 кв.м. та на нежитлове приміщення № 24, загальною площею 578,90 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16-17).

Згідно п. 2.4. Договору будівельного підряду № 30-09-2011 від 30 вересня 2011 року, у разі неоплати роботи підрядника у встановлений договором строк, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі облікової ставки НБУ.

Судом при огляді договору будівельного підряду № 30-09-2011 від 30 вересня 2011 року не було встановлено, що в ньому передбачено виникнення права власності підрядника на об»єкт будівництва, у випадку, коли замовниками не був проведений розрахунок за виконані згідно договору будівельного підряду роботи, проте судом встановлено, що право власності на об»єкт будівництва у відповідача (ОСОБА_3) було до моменту передачі об»єкта будівництва замовникам (позивачам) ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за актом приймання передачі, згідно п. 1.9. договору будівельного підряду № 30-09-2011 від 30 вересня 2011 року.

Частина 1 ст. 331 ЦК України встановлює, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Частина 1 ст. 328 ЦК України зазначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 876 ЦК України встановлює, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

З матеріалів цивільної справи вбачається, ОСОБА_1 є: власником квартири № 15, загальною площею 92,10 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 16 серпня 2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 2487 і підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 30998942 від 17 серпня 2011 року, виданим КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна; власником квартири № 20, загальною площею 70,60 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 27 вересня 2011 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 3202 і підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 31507104 від 02 жовтня 2011 року, виданим КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна; а також є власником квартири № 21, загальною площею 611,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право власності, виданим Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 27 липня 2011 року, і підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 30789518 від 29 липня 2011 року, виданим КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна (а.с.28-31).

Згідно Свідоцтва про право власності, виданим Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 09 вересня 2011 року, яке зареєстроване в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна»і підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 31315265 від 15 вересня 2011 року, ОСОБА_2 є власником квартири № 24, загальною площею 578,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.24).

Суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 30 жовтня 2011 року виникло право власності на нежитлове приміщення № 15, загальною площею 110,5 кв.м., нежитлове приміщення № 20, загальною площею 70,60 кв.м., нежитлове приміщення № 21, загальною площею 611,90 кв.м. та на нежитлове приміщення № 24, загальною площею 578,90 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується Актом виконаних робіт від 30 жовтня 2011 року (а.с.18-19).

В судовому засіданні було встановлено, що між позивачами, до початку проведення робіт з реконструкції наступних обєктів нерухомого майна, що знаходяться в будинку АДРЕСА_2, а саме: квартири № 15, загальною площею 92,10 кв.м., квартири № 20, загальною площею 70,60 кв.м., квартири № 21, загальною площею 611,90 кв.м. та квартири № 24, загальною площею 578,90 кв.м. з подальшою їх метою переведення їх в нежитлові приміщення, існувала і існує домовленість, що проведення робіт з реконструкції спірного нерухомого майна було можливе лише з подальшим розподілом нежитлових приміщень між ними, відповідно того, що кожен із них є власним відповідних квартир в будинку АДРЕСА_2.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частина 1 ст. 319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частина 2 ст. 386 ЦК України встановлює, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 16 ЦК України говорить, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

При розгляді даної справи, суд дійшов висновку, що дійсно право власності за ОСОБА_1 на: нежитлове приміщення № 15, загальною площею 110,5 кв.м., нежитлове приміщення № 20, загальною площею 70,60 кв.м., нежитлове приміщення № 21, загальною площею 611,90 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 на нежитлове приміщення № 24, загальною площею 578,90 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 не визнається та оспорюється ОСОБА_3, а також може не визнаватися іншими будь-якими третіми особами, які можуть чинити позивачам перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні зазначеним вище нерухомим майном, тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зможуть повною мірою реалізовувати свої права, як власники, передбачені ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 320 ЦК України щодо цього майна, а тому суд вважає можливим та доцільним визнати за Позивачами право власності на зазначене вище спірне нерухоме майно.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16, п. 1 ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 182, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 320, ст. 321, ч. 1 ст. 328, ч. 2 ст. 386, ст.ст. 392, 876 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про визнання права власності, ЗАДОВОЛЬНИТИ ЧАСТКОВО, а саме:

1. Визнати за ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_3, виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 07 квітня 2004 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) право власності на: нежитлове приміщення № 15, загальною площею 110,5 кв.м., нежитлове приміщення № 20, загальною площею 70,60 кв.м., нежитлове приміщення № 21, загальною площею 611,90 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

2. Визнати за ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_4, виданий Долгінцевським РВ Криворізького УМВС України у Дніпропетровській області 23 березня 2000 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) право власності на нежитлове приміщення № 24, загальною площею 578,90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ВІДМОВИТИ.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

СУДДЯ: