Рішення № 20805803, 13.12.2011, Вільнянський районний суд Запорізької області

Вільнянський районний суд Запорізької області

                              Справа № 2-0805-1213/2011

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

                    13.12.2011 Вільнянський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Кіяшко В.О.,

при секретарі Павлівській І.В.,

за участю

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного банку «Національний кредит», в особі Олександрівської філії АКБ «Національний кредит»в м. Запоріжжі про визнання частково недійсним договору іпотеки,

                                                   ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до Акціонерного комерційного банку «Національний кредит», в особі Олександрівської філії АКБ «Національний кредит»в м. Запоріжжі про визнання частково недійсним договору іпотеки, та визнання договору іпотеки припиненим в позові посилається на те, що 18.12.2006р. між Акціонерний КБ «Національний кредит»та нею був укладений договір іпотеки № 141/06, згідно якого вона виступила майновим поручителем товариства з обмеженню відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Антон», що випливають з кредитного договору № 70/06 від 24.01.2006р.

Згідно п. 1.2 іпотечного договору, предметом іпотеки є житловий будинок, що знаходиться за адресою: Запорізька область. Вільнянський район, с. Матвіївка, вул. Гагаріна, буд. 141, загальною площею 125,6кв.м.

При цьому, відповідно до пункту 3.1.5 пункту 3.1 іпотечного договору, іпотеко держатель має право за умови настання будь-якого або всіх наступних випадків, у тому числі за умови ліквідації або реорганізації у будь-який спосіб боржника (ТОВ «ВТП «Антон»), або порушення відносно нього справи про банкрутство, звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його, або вимагати від іпотекодавця дострокового виконання зобов’язань, що випливають з Кредитного договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.12.2010р. по справі 19/18/10 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ТОВ «ВТА «Анто»(код ЄДРПОУ 23849614) –ліквідовано, провадження у справі припинено, що підтверджується також витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (банк: Серія АЕ № 958440) від 14.04.2011р.

Проте, ліквідація юридичної особи припиняє всі зобов’язання з участю цієї особи: як ті, де вона є кредитором, так і ті, де вона є боржником. За таких підстав ліквідація боржника є підставою для припинення основного зобов’язання, а припинення основного зобов’язання безумовно тягне за собою припинення похідного зобов’язання, тобто іпотечного договору.

Таким чином, реалізація предмету іпотеки, у випадку ліквідації ТОВ «ВТП «Антон», є протиправною оскільки припиняються правовідношення сторін іпотечного договору.

У зв’язку з чим позивачка змушена звернутись до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача на позові наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі, на тих підставах, що в ньому зазначені.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив суду, що відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України, в силу застави (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Відповідно до ч. 3 ст. 590 ЦК України. Уразі ліквідації юридичної особи –заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов’язання, забезпеченого заставою. Оскільки позивачка виступила майновим поручителем за зобов’язання Позичальника перед Відповідачем, то у відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про заставу»та ст. 11 Закону України «Про іпотеку», в разі невиконання забезпеченого майновим поручителем заставою зобов’язання перед заставодержателем, цей майновий поручитель має право виконувати зобов’язання за основного боржника з метою запобігання звернення стягнення на предмет застави. Це у свою чергу, вказує на можливість кредитора звернути стягнення на заставлене майно такої особи. При цьому не можна погодитись, з доводами, що з ліквідацією Позичальника припинились зобов’язання ОСОБА_3 перед Банком, оскільки взаємовідносини між Банком та Відповідачем (майновим поручителем) мають самостійну цивільно-правову природу. У зв’язку з чим просить в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

          Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          У судовому засіданні встановлено наступне.

18.12.2006р. між Акціонерний КБ «Національний кредит»та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 141/06, згідно якого позивачка виступила майновим поручителем товариства з обмеженню відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Антон», що випливають з кредитного договору № 70/06 від 24.01.2006р. (арк.с. 6-8).

Згідно п. 1.2 іпотечного договору, предметом іпотеки є житловий будинок, що знаходиться за адресою: Запорізька область. Вільнянський район, с. Матвіївка, вул. Гагаріна, буд. 141, загальною площею 125,6кв.м.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.12.2010р. по справі 19/18/10 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ТОВ «ВТА «Анто»(код ЄДРПОУ 23849614) –ліквідовано, провадження у справі припинено, що підтверджується також витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців (банк: Серія АЕ № 958440) від 14.04.2011р. (арк.с. 10, 11).

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, триманням, завдатком.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або декілька осіб.

Згідно із ст. 575 ЦК України, с 1 Закону України «Про іпотеку»іпотекою визнається такий вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні заставодавця або третьої особи. Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

З огляду на приписи вищезазначених норм та відповідно до положень ст. 546 ЦК України порука та застава (іпотека) є окремими самостійними способами забезпечення зобов’язання.

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов’язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора) Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її ліквідацію (ст. 111 ЦК України).

Таким чином, за змістом вище викладених статей, іпотека є припиненою з дня виключення ТОВ «ВТП «Антон»з Єдиного державного реєстру, але закон не вимагає встановлення цього факту в судовому порядку.

Позивач не надала суду доказів, чи мало місце порушення її прав чи інтересів, що має суттєве значення для вирішення цього спору (звертався банк до позивачки стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки по договору поруки).

Рішення суду повинно бути мотивованим і обґрунтованим, і не може ґрунтуватися на припущеннях.

          Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно закону.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем порушенні вимоги ст.ст. 10, 60 ЦПК України, згідно яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, при цьому докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з наведених обставин та у відповідності до вище наведених норм матеріального права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в повному обсязі не підлягають задоволенню, з урахуванням того, що таке рішення не змінює обсяг права позивача і не перешкоджає захисту права, яке позивач вважає порушеним шляхом пред’явлення іншого позову.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 208, 209, 212 – 215 ЦПК України, суд -

                              ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Акціонерного комерційного банку «Національний кредит», в особі Олександрівської філії АКБ «Національний кредит»в м. Запоріжжі про визнання частково недійсним договору іпотеки - відмовити.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:ОСОБА_4 13.12.2011