Постанова № 20802255, 21.12.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2011 р. Справа № 16/5025/1463/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.А.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Сисоєвій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 1 -Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" від 14.11.2011 р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 31.10.11 р.

у справі № 16/5025/1463/11

за позовом Заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі

Державного агенства рибного господарства України, м. Київ

та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м. Хмельницький

до відповідачів Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля", м. Хмельницький

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Красилів

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, смт. Антоніни Красилівського району

про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 15 від 30.04.2010 р.; зобов'язання повернути майно, яке передано актом приймання - передачі від 30.04.2010 р. по договору зберігання з правом користування № 15 від 30.04.2010 р.

за участю представників сторін:

від позивача 1- не зявився

від позивача 2 - не зявився

від відповідача 1 - не зявився

від відповідача 2 - не зявився

від відповідача 3 - не зявився

В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах Рівненської області Шпинта С.М.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 31.10.2011 р. у справі №16/5025/1463/11 (суддя Магера В.В.) частково задоволено позов заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі Державного агенства рибного господарства України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області до Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля", Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та визнано недійсним договір зберігання з правом користування № 15 від 30.04.2010 р., в решті позову щодо зобов'язання повернути майно, яке передано актом приймання - передачі від 30.04.2010 р. по договору зберігання з правом користування № 15 від 30.04.2010 р. відмовлено. При прийнятті рішення суд виходив з того, що спірний договір є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна з огляду на те, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором; майно повернуто актом приймання-передачі від 30.04.2011 р.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач 1 - Державне підприємство "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" звернувся з апеляційною скаргою від 14.11.2011 р., в якій просив рішення господарського суду Хмельницької області по справі №16/5025/1463/11 скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким позивачу відмовити у позові повністю, посилаючись на те, що дане рішення є незаконним та підлягає скасуванню через неповне з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Заступником прокурора м. Хмельницького не доведено ті обставини, на яких грунтується його вимога, в позовній заяві не визначено підстави представництва у суді інтересів Держрибагентства (Держкомрибгоспу), які він представляє, оскільки не надано доказів звернення Держрибагентством до прокуратури про захист їх прав, свобод та інтересів у суді. Держрибагентство жодних заяв і звернень до прокуратури м. Хмельницького щодо ДП "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" та ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_5 не подавало. Спірна угода є дійсною і відповідає чинному законодавству, що вбачається з умов договору. Згідно акту приймання-передачі державного майна, який є невід'ємною частиною договору, ДП "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" передало ФОП ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_5 на зберігання з правом користування нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди). Це свідчить, що майно передане на зберігання з правом користування. Посилання заступника прокурора м. Хмельницького на статтю 287 ГК України та на Закон України "Про оренду державного та комунального майна" є недоцільним, адже між ДП "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" та ФОП ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_5 договір оренди не укладався. Право користування майном може зменшувати плату поклажедавця за зберігання майна, або взагалі звільнити його від сплати. Умова договору щодо права зберігача відносно користування переданими на зберігання гідротехнічними спорудами, є одним із елементів договору зберігання, наявність якої в договорі не змінює правової природи договору зберігання. Спірним договором передбачено право зберігача користуватися майном, переданим на зберігання. Умова договору щодо права користування річчю, переданою на зберігання, може бути елементом договору зберігання і твердження прокурора та позивача 2 щодо удаваного правочину, який вчинено для приховування іншого правочину договору оренди саме з огляду на факт користування майном, відповідач вважає помилковим. Об'єкти, які є предметом спірного договору, відносяться до захисних гідротехнічних споруд, мають загальнодержавне значення, не підлягають приватизації та передачі в оренду. Будь-яких повноважень щодо передачі в оренду спірного загальнодержавного майна (гідротехнічні споруди) позивач 2 у справі - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" на даний час не має. Гідроспоруди (рибницькі ставки), що являються предметом договору - є державним майном, що знаходиться у сфері управління Міністерства аграрної політики України та перебуває на балансі Державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля". Гідротехнічні споруди, що є предметом оспорюваного договору, мають загальнодержавне значення, не підлягають приватизації та передачі в оренду, оскільки, право зберігача користуватися майном, переданим йому за договором зберігання, може бути елементом зберігання, наявність такої умови договору не змінює правової природи договору зберігання, а за умови законодавчої заборони приватизації та передачі в оренду гідротехнічних споруд, являється єдиним механізмом ефективного його використання. За змістом Статуту ДП "СГЦР "Поділля", відповідач 1 є Державним комерційним підприємством, має право від свого імені укладати будь-які господарські угоди. Реалізуючи свої права ДП "СГЦР "Поділля" уклало спірні договора зберігання з правом користування, що не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує прав позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, оскільки розпорядження майном знаходиться в компетенції державного агентства рибного господарства України. Крім того, у відповідності із умовами додаткової угоди від 30 квітня 2011року та відповідним актом передачі спірні договора зберігання з правом користування розірвано, що свідчить про відсутність предмета спору та про підставу закриття провадження у даній справі.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області у відзиві на апеляційну скаргу просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 31 жовтня 2011 року по справі №16/5025/1463/11 - без змін, посилаючись на те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області не може надати будь-яких інших додаткових доказів та пояснень, крім наданих ним по справі № 16/5025/1463/11 під час розгляду спору в господарському суді Хмельницької області, і провести розгляд даної справи без участі представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча сторони належним чином були повідомлені про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень (ухвал суду) (а.с.132-140).

Клопотання відповідача Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля", надіслане на адресу суду телеграмою, відхилено як необгрунтоване та не підтверджене належними доказами.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день і час судового розгляду, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Прокурор в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив у повному обсязі, вважає рішення Хмельницької області від 31.10.11р. законним та обгрунтованим; просив залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення прокурора; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля", надіслане на адресу суду телеграмою, про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із відпусткою юрисконсульта до задоволення не підлягає, оскільки, відповідачем не надано доказів на підтвердження даного клопотання щодо поважності причини неявки та неможливості явки в судове засідання іншого представника.

Наказом Державного комітету рибного господарства України "Про приймання-передачу державного майна" № 532 від 04.12.2009 р. було створено комісію з приймання-передачі державного майна з балансу державного підприємства "Укрриба" на баланс державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля", якій було наказано забезпечити приймання-передачу майна у встановленому порядку відповідно до чинного законодавства; у місячний термін подати на затвердження до Держкомрибгоспу акт приймання-передачі державного майна (а.с.18).

Згідно акту приймання-передачі від 17.12.2009 р., затвердженого головою Державного комітету рибного господарства України 23.12.2009 р., та додатку до нього з балансу Державного підприємства "Укрриба" на баланс Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" передано Нагульний став «Анаставці В.»; зональний риборозплідник № 11,80; зональний риборозплідник № 1,145 (а.с. 19-21).

Наказами Державного комітету рибного господарства України "Про приймання-передачу державного майна" № 44 від 25 лютого 2010 року (а.с22) та "Про приймання-передачу державного майна з балансу на баланс" № 446 від 1 листопада 2010 року було створено комісії з приймання-передачі державного майна з балансу державного підприємства "Укрриба" на баланс Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля", яким було наказано забезпечити приймання-передачу майна у встановленому порядку відповідно до чинного законодавства; у місячний термін подати на затвердження до Держкомрибгоспу акт приймання-передачі державного майна, керівнику державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" взяти на облік передане майно станом на дату передачі та провести його перереєстрацію, забезпечивши ефективне його використання (а.с.24). Додатками № 2 до наказів було визначено переліки державного майна та гідротехнічних споруд, в які входили 52 гідротехнічні споруди рибницьких ставів, в тому числі Нагульний став Росолівці, 121,03 га (а.с.23,26-27).

Актом прймання-передачі державного нерухомого майна з балансу державного підприємства "Укрриба" на баланс Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" від 03 листопада 2010 року. Згідно переліку до нього було передано Нагульний став Росолівці, 121,03 га (а.с.28-29).

30.04.2010р. між Державним підприємством "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" (замовник) та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2 і ОСОБА_5 (зберігачі) було укладено договір зберігання з правом користування № 15, відповідно до пункту 1.1 якого замовник передає, а зберігач приймає на зберігання із правом користування згідно акту приймання-передачі нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке знаходиться на балансі ДП "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" та розташоване за адресою: Хмельницька область, Красилівський район, с. Росолівці (став "Росолівці ") (а.с.10-12).

Пунктами 1.2,1.3 даного договору передбачено, що вартість майна, що передається зберігачу, визначається на підставі даних експертної оцінки і відображається в акті приймання-передачі майна, що є додатком до договору; майно використовується з метою риборозведення та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.

Відповідно до пункту 2.2 договору на зберігача покладено обов'язок щомісячної плати за користування майном (згідно з Додатком №1 „Акт приймання-передачі державного майна”) в сумі 856,57 грн., яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа наступного за звітним.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник зобов`язаний: за відповідальне зберігання майна (згідно акту приймання-передачі державного майна) щомісячно оплачувати 10 грн. в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції; плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року.

Згідно пунктів 6.1,6.4 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 1 грудня 2015 року; дія договору може бути припинена: за згодою сторін, за рішенням господарського суду, у звязку із прийняттям законодавчих актів, які змінюють статус майна.

Актом приймання-передачі від 30.04.2010р. (додаток № 1 до договору № 15 від 30.04.2010р.) замовник передав, а користувач прийняв наступне майно: став "Росолівці", який розташований: с. Росолівці Красилівського району Хмельницької області. Даний акт підписаний представниками обох сторін договору та зі сторони Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" скріплений печаткою (а.с.12 на звороті).

Заступник прокурора міста Хмельницького 18.08.2011 р. звернувся до суду з позовом до сторін договору зберігання з правом користування № 15 від 30.04.2010 р. , а 10.10.2011 р. із заявою про уточнення позовних вимог, в яких просив визнати даний договір недійсним як такий, що вчинений сторонами для приховування іншого правочину та зобов'язати повернути майно, яке передано актом приймання-передачі від 30.04.10 р. по договору зберігання з правом користування № 15 від 30.04.2010 р., а саме став площею 121,03 га, балансовою вартістю 84 933,38 га (с.Росолівці Красилівського району) (а.с.2-5,94-95).

Як вбачається зі спірного договору № 15 від 30.04.2010р, предметом його є передача замовником зберігачу із правом користування нерухомого державного майна, а саме: гідротехнічних споруд рибницьких ставів, згідно акту приймання-передачі, для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна. При цьому, пунктом 2.2 договору на зберігача покладено обов'язок щомісячної плати за користування майном в сумі 856,57 грн., яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа наступного за звітним, а пунктом 4.1 договору передбачений обовязок замовника за відповідальне зберігання майна щомісячно оплачувати 10 грн. в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції; плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року.

Строк дії вказаного договору встановлено пунктом 6.1 договору до 01.12.2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно статті 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Тобто, договір зберігання як правило, укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили; якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

Частиною 1 статті 215 ЦК передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 передбачено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини; за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину; встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним; до удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Отже, аналіз умов спірного договору зберігання з правом користування дає підстави вважати, що останній є удаваним правочином, оскільки за своєю суттю є договором оренди майна з огляду на те, що основною ознакою спірного договору є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даним договором.

Крім того, як зазначено вище, згідно наказів Державного комітету рибного господарства України № 532 від 04.12.2009 р., № 44 від 25.02.2010 р. і № 446 від 01.11.2010 р. та актів приймання-передачі від 17.12.2009 р. і від 03.11.2010 р. на баланс Державного підприємства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" було передано 52 гідротехнічні споруди рибницьких ставів, що знаходяться на території Хмельницької області. Зазначені гідроспоруди (рибницькі стави) є об'єктами державної власності.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 287 ГК України передбачено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Враховуючи, що предметом договору № 15 від 30.04.2010р. є нерухоме державне майно, про що зазначено в пункті 1.1 договору, то до даного правочину слід застосовувати положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ, з подальшими змінами та доповненнями, в редакції станом на час укладення спірного договору, орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду партнерам наукових парків; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Відповідно до підпунктів а, б, в пункту 2 статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності"Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна: а) виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна; б) розробляє методичні засади визначення орендної плати відповідно до ринкової вартості майна; в) здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна.

Підпунктом 30 пункту 1 статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.

Однак, матеріали справи свідчать, що спірне державне майно передано в користування без погодження із органами управління державним майном та без відома належного орендодавця (ФДМ).

Оскільки спірний договір укладений без участі Фонду державного майна України та за відсутності згоди на передачу об'єктів оренди в платне строкове користування, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про те, що договір № 15 від 30.04.2010р укладений із порушенням вимог чинного законодавства.

Така позиція містися в постанові Вищого господарського суду України від 13.08.2009р. у справі № 4/458-ПД-08 (а.с.102-105).

Отже, позов прокурора в частині визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 15 від 30.04.2010р. є таким, що відповідає фактичним обставинам справи та узгоджується із вимогами чинного законодавства України і підлягає до задоволення.

Щодо вимоги заступника прокурора про повернення майна, переданого згідно акту приймання-передачі від 30.04.2010р. по договору зберігання з правом користування № 15 від 30.04.2010р., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у її задоволенні за безпідставністю.

Так, пунктом 2.15 спірного договору передбачено, що у випадку дострокового припинення договору або закінчення терміну дії договору повернення переданого на збереження майна оформляється актом приймання-передачі; майно вважається повернутим із дати підписання акту приймання-передачі.

Згідно акту приймання-передачі від 30.04.2011р. зберігачі передали, а замовник прийняв наступне майно: нагульний став Росолівці, загальна площа якого складає 121,03 га, який розташований на території Росоловецької сільської ради Красилівського району Хмельницької області. Даний акт підписаний представниками сторін та зі сторони Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" скріплений печаткою (а.с.96 на звороті).

Оскільки майно було повернуто ще 30.04.11 р., тобто, до подачі позову заступником прокурора в суд (позов подано 18.08.2011 р.), у вимозі про повернення майна слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що спірний договір розірвано, про що свідчить відсутність предмета спору та про підставу закриття провадження у справі, колегією суддів до уваги не приймаються, виходячи з наступного.

30.04.2011р. між замовником та зберігачами було укладено додаткову угоду до договору № 15 від 30.04.2010р., згідно пункту 2.1 якої сторони дійшли згоди про зупинення дії договору зберігання № 15 від 30.04.2010р., а у пункті 2.2 цієї ж додаткової угоди зазначено, що для забезпечення завершення господарського виробничого циклу вирощування рибопродукції, дія договору № 15 від 30.04.2010р. припиняється з 30.04.2011р., що оформляється відповідним актом приймання-передачі (а.с.96).

Тобто, із змісту додаткової угоди від 30.04.2011р., вбачається, що сторони дійшли згоди про зупинення дії договору № 15 від 30.04.2010р., що не є фактичним його розірванням в розумінні вимог статті 188 ГК України та статтей 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги щодо того, що прокурором подано позов в інтересах держави, але не надано доказів порушення прав чи інтересів позивачів, оскільки:

Згідно статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійснені прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, не визначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за ново виявленими обставинами.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень, або загрози порушень внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Оскільки даний спір стосується інтересів держави, державного майна, яке передано в користування без погодження із органами управління державним майном та без відома належного орендодавця, тобто порушено інтереси позавачів, заступником прокурора правильно визначено орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи. Підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

З 01.11.2011 р. набрав чинності Закон україни "Про судовий збір" від 08.07.2011 р., відповідно до підпунктів 2,4 пункту 2 статті 4 якого за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставки судового збору встановлюються у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, а за подання апеляційної скарги - 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, тобто 470,50грн.(941:2=470,50).

Оскільки апелянтом при поданні апеляційної скарги було сплачено судовий збір в сумі 42,50 грн., тобто, без врахування данного Закону, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження, було зобов'язано апелянта доплатити судовий збір. Однак, апелянт вимог ухвали не виконав, доказів доплати судового збору суду не подав. Отже, з апелянта на користь Державного бюджету необхідно стягнути 428 грн. (470,50 - 42,50 = 428грн.) судового збору.

Керуючись статтями 49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 31.10.2011 р. у справі № 16/5025/1463/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" від 14.11.2011 р. - без задоволення.

Стягнути з Державного підприємства "Селекційно - генетичний центр по рибництву "Поділля" (29000 м.Хмельницький, вул.Курчатова, 1-В, код ЄДРПОУ 10048635103) в доход Державного бюджету (отримувач коштів УДК у м.Рівне, р/р 31217206700002, код 22586331, банк отримувача ГУДКУ у Рівненській області, код банку 833017, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 37382205) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 428 грн.

Господарському суду Хмельницької області на виконання постанови видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк

01-12/18448/11