Постанова № 20801042, 21.12.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.11 Справа № 5010/1824/2011-23/69

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мурської Х.В.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

при секретарі судового засідання Лісовській Н.В.

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товар став "Дельта Банк", вих. № 02-1-1536 від 15.11.2011р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2011року

у справі № 5010/1824/2011-23/69, суддя Рочняк О.В.

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Калуш

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" , м. Київ

за участю третьої особи Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, м. Київ

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

за участі представників:

від позивача: не зявились;

від відповідача: Павляк А.В.;

від третьої особи: не зявились.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2011року у справі № 5010/1824/2011-23/69 позов задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 10.03.11 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований у реєстрі за № 848 таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", вул. Щорса, 36-Б, м.Київ-133 (код 34047020) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 85 грн. (вісімдесят п'ять гривень) - державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ПАТ "Дельта Банк" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2011року у справі № 5010/1824/2011-23/69 скасувати, в позові відмовити з тих підстав, зокрема, що повідомлення Банку про наявність заборгованості, які надавалися позивачу, залишені без задоволення і заперечення на адресу Банку не надходили, що свідчить про безспірність наявності заборгованості.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа подала пояснення, в якому підтримує доводи скаржника. Окрім того, просить розгляд справи проводити без її участі.

В судовому засіданні 14.12.2011р., за згодою представників сторін (з врахуванням заяви нотаріуса про розгляд справи без його участі), було оголошено перерву до 21.12.2011р. 0 11 год. 00 хв.

В даному судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач і третя особа в судове засідання, призначене на 21.12.2011р., участі своїх представників не забезпечили.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області відсутні, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 30.01.2008р. між ФО-П ОСОБА_5 та ТОВ "Український промисловий банк" було укладено кредитний договір №149/К-08 на відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти з лімітом кредитування 110000 грн. строком з 30.01.08 по 28.01.11 включно, зі сплатою 17% річних.

З метою виконання вищевказаного зобов'язання 30.01.2011р. між ФО-П ОСОБА_2 та ТОВ "Український промисловий банк" було укладено нотаріально посвідчений договір застави рухомого майна (обладнання) №149/Zk-08, згідно умов якого позивачем надано в заставу Банку обладнання для виробництва метало-пластикових вікон, а саме:

- двоголова пила ВС 420М;

- двоголовий зварювальний станок DK 502;

- пила для різки шпатіка CK 410;

- станок для шліфування водовідвідних каналів ST 263;

- копіювально-фрезерний станок для отворів під форнітуру FR 224;

- станок для обробки торців імпоста KM 210;

- кутозачисний станок (4-ножовий) CA-604;

- компресор;

- рольганг 3м К2000

Місцезнаходження даного майна визначено за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 4.1.1. договору застави передбачено, що заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет застави у наступних випадках:

- якщо у момент настання строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному, або частковому неповерненні кредитних коштів та при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті комісій та штрафних санкцій у строки встановлені кредитним договором;

- якщо у 30 денний строк після загибелі, пошкодженні чи втраті предмета застави заставодавець не здійснить заміну у відповідності до п.3.1.13 цього договору;

- ліквідації, реорганізації заставодавця та/або позичальника або порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності заставодавця та/або позичальника або визнання будь-якого з них банкрутом; смерті та/або визнання безвісно відсутнього, в порядку встановленого чинним законодавством України, заставодавця та/або позичальника фізичної особи;

- порушення заставодавцем та/або позичальником обов'язків за цим договором та/або за кредитним договором та невиконання вимог заставодержателя про дострокове виконання основного зобов'язання;

- якщо інша, ніж заставодержатель, особа набула право стягнення на предмет застави.

Згідно з п.4.2 договору у разі виникнення у заставодержателя права на звернення стягнення на предмет застави, заставодержатель самостійно визначає спосіб реалізації предмета застави, а саме заставодержатель має право:

- реалізувати предмет застави за рішенням суду;

- на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- в позасудовому порядку згідно із Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»та законодавством України.

30 червня 2010р. між ТОВ "Український промисловий банк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено нотаріально посвідчений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь ПАТ "Дельта Банк", зареєстрований за №2258 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6

Згідно умов цього договору до ПАТ «Дельта Банк»переходять активи ТОВ «Український промисловий банк», права вимог до позичальників ТОВ «Укрпромбанк», які виникають з кредитних та забезпечувальних договорів, у зв'язку з заміною кредитора на ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що ПАТ "Дельта Банк" набуло право звернення до позичальника та заставодавця з вимогами про виконання умов кредитного договору №149/К-08 від 30.01.2008р. та вимог договору застави основних засобів №149/Zk-08.

З врахуванням того, що боржником (позикодавцем) порушено зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору від 30.01.2008р., у ПАТ «Дельта Банк»виникло право вимоги повернення кредиту та сплати відсотків за його використання.

З метою досудового врегулювання спору, ПАТ «Дельта Банк»звертався до позикодавця та заставодавця з претензією вих.№02.1-258 від 05.01.11 та скеровував на їхні адреси листи-вимоги про виконання зобов'язання за вих.№02.1-259 від 05.01.11 та вих. № 02.1-367 від 14.02.11.

9 березня 2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №848 про звернення стягнення на заставлене рухоме майно заставодавця (обладнання для виробництва метало-пластикових вікон), а саме:

- двоголова пила ВС 420М;

- двоголовий зварювальний станок DK 502;

- пила для різки шпатіка CK 410;

- станок для шліфування водовідвідних каналів ST 263;

- копіювально-фрезерний станок для отворів під форнітуру FR 224;

- станок для обробки торців імпоста KM 210;

- кутозачисний станок (4-ножовий) CA-604;

- компресор;

- рольганг 3м К2000.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про заставу»в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», в редакції на момент вчинення виконавчого напису, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери (ч.1 ст.26 Закону).

Відповідно до ч.ч.1, 2 розділу ІХ «Прикінцеві положення»Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відтак, як правомірно встановлено судом першої інстанції, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

З огляду на викладене, вказаний Закон, на момент вчинення спірного виконавчого напису не передбачав такого позасудового способу звернення, як стягнення на підставі виконавчого напису.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" та пункту 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р., передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Пункт 284 даної Інструкції передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Так, згідно з Переліком, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, з претензії та вимог про виконання зобов'язання на суму 79657 грн. 27 коп. за кредитним договором №149/К-08 на відкриття відновлювальної кредитна лінії від 30.01.08, надісланих Банком позичальнику та заставодавцю (а.с. 33-41), заборгованість позичальника по кредитному договору станом на 05.01.2011р. становила 79 657 грн. 27 коп., з яких: заборгованість по кредиту 24 432 грн.; заборгованість за простроченим кредитом - 39728 грн.; заборгованість за відсотками - 1942 грн. 37 коп.; заборгованість за простроченими відсотками 13554 грн. 90 коп.

Проте, відповідачем не подано доказів, які б свідчили про визнання ФО-П ОСОБА_2 вищевказаної вимоги, як і не подано доказів визнання позивачем суми боргу в розмірі 97 636 грн. 95 коп.

Відтак, в даному випадку, твердження відповідача про визнання боржником його вимог, є безпідставними, а нотаріус, при вчиненні виконавчого напису не переконався у безспірності заборгованості ФО-П ОСОБА_2 перед Банком, в тому числі щодо суми штрафних санкцій та відсотків, зазначених у написі.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували безпідставність заявленого позову.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103,105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.2011року у справі № 5010/1824/2011-23/69 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Головуючий суддя Мурська Х.В.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Давид Л.Л.