Постанова № 20800297, 19.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2011 № 32/19

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ткаченка Б.О.

суддів: Лобаня О.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 дов. б/н від 16.12.2011 р.;

ОСОБА_2 дов. б/н від 16.12.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 дов. б/н від 04.11.2011 р.;

ОСОБА_4 дов. б/н від 08.04.2011 р.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інформаційні Технології»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 21.10.2011 р.

у справі № 32/19 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інформаційні Технології»

про стягнення 117515,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2011 року у справі №32/19 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інформаційні Технології» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА» 109809,00 грн. основного боргу, 3 093,90 грн. пені, 4502,17 грн. інфляційних нарахувань, 598,81 грн. три процента річних, 1180,04 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інформаційні Технології» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2011 року по справі № 32/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно зясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник відповідача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2011 року по справі № 32/19 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в частині стягнення 18699,00 грн. по Договору № 145 від 01.01.2011 р. та 3252,00 грн. по Договору № 53/ТНТ від 01.01.2011 р., в іншій частині позову відмовити.

Представник позивача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та обєктивним зясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА» (далі Позивач, Ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інформаційні Технології» (далі Відповідач, Ліцензіат) було укладено:

- Ліцензійний договір № 53/ТНТ про надання Невиключного права на Розповсюдження та Поширення Передач Телерадіопрограми «ТНТ» (далі Договір № 53/ТНТ);

- Ліцензійний договір №145 про надання Невиключного права на Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограми «НТВ Мир» (далі Договір №145, разом Ліцензійні договори).

Згідно з п. 2.1., предметом Договору № 53/ТНТ є надання Ліцензіаром Ліцензіату Невиключного права на Розповсюдження та Поширення Передач, виключно з використанням ресурсів кабельного телебачення за допомогою Багатоканальної кабельної мережі призначеної для трансляції (ретрансляції) Телерадіопрограм на території, способом, в межах, строком, як встановлено цим Договором, а Ліцензіат зобовязується в розмірі, в порядку та в строки, визначені цим Договором, сплачувати Ліцензіару Винагороду (Роялті) за надання Невиключних прав. Перелік Передач на використання яких у відповідності із умовами цього Договору надаються права, наводяться у Додатку №2 до цього Договору.

Згідно з п. 2.1., предметом Договору № 145 є надання Ліцензіаром Ліцензіату Невиключного права на Розповсюдження та Поширення Телерадіопрограми за допомогою сигналу, що включає Телерадіопрограму, за допомогою Багатоканальної телемережі виключно на платній основі на Території, способом, в межах, строком, як встановлено цим Договором, а Ліцензіат зобовязується в розмірі, в порядку та в строки, визначені у ст.8 цього Договору, сплатити Ліцензіару Винагороду за надання Невиключних прав.

Договір № 53/ТНТ та Договір № 145, згідно з п. 9.1. та п. 13.1. відповідно, набирають чинності з дати їх підписання повноважними представниками сторін, тобто з 01.01.2011 року, і діють до 31.12.2011 року.

Згідно з пунктом 3.3.1 Договору № 53/ТНТ та пунктом 3.1.9 Договору №145 на відповідача, як Ліцензіата покладено обовязок здійснювати своєчасну оплату Ліцензіару Винагороди (Роялті) відповідно до договорів.

Додатками № 1, які є невідємними частинами Договорів, визначається розмір та порядок винагороди за Договорами.

Пунктом 3 Додатком №1 до Договору № 53/ТНТ, передбачено виставлення рахунку Ліцензіаром на оплату Винагороди (Роялті) у строк не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 3 Додатком №1 до Договору № 145, передбачено надання Ліцензіатом звіту про середню кількість Абонентів у строк не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним.

На основі звіту Ліцензіар, відповідно до п. 4 Додатку №1 зобовязується виставляти Ліцензіату рахунки на оплату Винагороди (Роялті) у строк не пізніше двох робочих днів з дати отримання звіту.

Відповідно до п.3 Додатком №1 до Договору № 53/ТНТ та п.4 Додатком №1 до Договору № 145, неодержання Ліцензіатом рахунка не є підставою для невиплати або затримки виплати Винагороди (Роялті) Ліцензіару.

Матеріалами справи підтверджується наявність звітів про середню кількість Абонентів, які підтверджують надання Абонентам можливість перегляду Передач/Телерадіопередачі (а.с. 73-76).

Пунктом 5.4. Договору № 53/ТНТ та пунктом 4 Додатку № 1 встановлено, що Ліцензіат зобовязаний щомісячно перераховувати грошові кошти в рахунок оплати Винагороди (Роялті) на поточний рахунок Ліцензіара не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5 Додатку № 1 до Договору № 145 встановлено, що Ліцензіат зобовязаний щомісячно перераховувати грошові кошти в рахунок оплати Винагороди (Роялті) на поточний рахунок Ліцензіара не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 5 Додатком №1 до Договору № 53/ТНТ та п.6 Додатком №1 до Договору № 145, Ліцензіар зобовязується щомісячно, протягом дії Договору, направляти поштою Ліцензіату Акти не пізніше ніж 15 числа місяця наступного за звітним місяцем. Не пізніше 10 робочих днів зі дати направлення Ліцензіату відповідних Актів, останній зобовязаний направити Ліцензіару підписаний Акт або мотивовану відмову. У випадку неотримання Ліцензіаром, протягом вказаного строку, підписаного Акта або мотивувальної відмови такий Акт вважається прийнятим Ліцензіатом без зауважень.

Наявність актів та рахунків з січня по квітень 2011 року підтверджується матеріалами справи (а.с.79-91), щодо актів з травня по серпень 2011 року, то їх наявність підтверджується Листом № 95 від 01.09.2011 року, яким направлено акти Відповідачу.

Відповідно до п. 2 Додатку 1 Договору № 53/ТНТ, у звязку з тим, що Ліцензіат надає Абонентам можливість перегляду Передач, розмір щомісячної Винагороди становить 3 247,68 грн., що є гривневим еквівалентом 400 доларів США.

Цим же пунктом зазначено, що вказаний розмір Винагороди (Роялті) визначений в гривнях, виходячи з курсу долара США 7,96 гривень за один долар США встановленого НБУ на дату підписання Договору, збільшеному на 2%. Сторони дійшли згоди, що у разі коливання офіційного курсу долара США до української гривні, встановлений в п. 2. Цього Додатку розмір щомісячної Винагороди (Роялті), змінюється прямо пропорційно курсу долара США (офіційного курсу НБУ збільшеному на 2 % до української гривні на дату виставлення відповідного рахунку на оплату Винагороди (Роялті).

В п. 2 Додатку 1 до Договору № 145 зазначено, що у звязку з тим, що Ліцензіат надає Абонентам можливість перегляду Телерадіопрограми за допомогою сигналу у цифровому та аналоговому форматі передбачений розмір щомісячної Винагороди (Роялті).

Пунктом 2.1. Додатку 1 до Договору № 145 вказаний розмір щомісячної Винагороди (Роялті) за надання Ліцензіатом послуг у аналоговому форматі, який за одного Абонента становить 0,81 гривень, що є гривневим еквівалентом 0,10 доларів США, однак в будь-якому випадку розмір щомісячної винагороди не може бути меншим ніж 18 065,22 грн., що є гривневим еквівалентом 2 225 доларів США (без ПДВ п.п.2, п. 196.1.6. ст.196 Податкового кодексу України), при цьому Ліцензіат у відповідності до п. 9. Договору надає звіти про середню кількість Абонентів.

Пунктом 2.2. Додатку 1 до Договору № 145 вказаний розмір щомісячної Винагороди (Роялті) за надання Ліцензіатом послуг у цифровому форматі, який за одного Абонента становить 1,62 гривень, що є гривневим еквівалентом 0,20 доларів США, однак в будь-якому випадку розмір щомісячної винагороди не може бути меншим ніж 608,94 грн., що є гривневим еквівалентом 75 доларів США (без ПДВ п.п.2, п.196.1.6. ст.196 Податкового кодексу України), при цьому Ліцензіат у відповідності до п. 9. Договору надає звіти про середню кількість Абонентів.

Пункт 2.3 Додатку 1 до Договору № 145 також зазначено, що вказаний розмір Винагороди (Роялті) визначений в гривнях, виходячи з курсу долара США 7,96 гривень за один долар США встановленого НБУ на дату підписання Договору, збільшеному на 2%. Сторони дійшли згоди, що у разі коливання офіційного курсу долара США до української гривні, встановлений в п. 2. цього Додатку розмір щомісячної Винагороди (Роялті), змінюється прямо пропорційно курсу долара США (офіційного курсу НБУ збільшеному на 2 % до української гривні на дату виставлення відповідного рахунку на оплату Винагороди (Роялті).

З квітня по серпень 2011 року, Відповідач не сплачував Позивачеві Винагороду, про що направлявся Лист від 01.09.2011 року № 95 з вимогою погасити заборгованість, яка виникла за даними Договорами, разом з актом звірки та розрахунків (а.с. 21-22). Про отримання цього листа свідчить поштове повідомлення (а.с. 23).

Згідно із остаточним розрахунком Позивача, станом на серпень 2011 року у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість із сплати Винагороди (Роялті) за Договором № 53/ТНТ, в сумі 16268,00 грн. та Договором № 145, в сумі 93 541,00 грн., загалом за Договорами 109809,00 грн.

Відповідно до пункту 7.11 Договору № 53/ТНТ та 11.11 Договору № 145, сторони розуміють та погоджуються з тим, що Договір регулює взаємовідносини із надання прав інтелектуальної власності на використання Передач Телерадіопрограми/Телерадіопрограми на визначених Договором умовах, а також з тим, що нездійснення Ліцензіатом реалізації отриманих за цим Договором прав та відповідно невикористання (Розповсюдження та Поширення) Передач Телерадіопрограми/Телерадіопрограми з будь-яких причин, що не передбачені цим Договором, не є підставою для несплати та/або неналежної сплати Винагороди (Роялті) за цим Договором. При цьому розмір Винагороди (Роялті) належний до сплати Ліцензіатом в такому випадку встановлюється у відповідності до умов викладених в Додатку № 1 до Договору.

Статтею 1109 ЦК України зазначено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Отже враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції про те, що Відповідачем не було сплачено за Договором № 53/ТНТ суму 16268,00 грн. та Договором № 145 суму 93 541,00 грн., загалом за Договорами 109809,00 грн. основного боргу.

За прострочення грошового зобовязання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 2611,95 пені, 3922,91 грн. інфляційних нарахувань, 1171,40 грн. 3 % річних за період з квітня по серпень 2011 р.

Пунктом 7.2. Договору № 53/ТНТ передбачена відповідальність у випадку несвоєчасної виплати Ліцензіару Винагороди (Роялті), або частини Винагороди, відповідно до умов пункту 5 цього Договору, Ліцензіат зобовязується сплатити Ліцензіару пеню в розмірі 0,2% від розміру несвоєчасно виплаченої Ліцензіару Винагороди за кожен день прострочення у здійсненні оплати.

Пунктом 11.2. Договору № 145 передбачена відповідальність у випадку несвоєчасної виплати Ліцензіару Винагороди, або частини Винагороди, відповідно до умов пункту 8 цього Договору, Ліцензіат зобовязується сплатити Ліцензіару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від розміру несвоєчасно виплаченої Ліцензіару Винагороди за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, відповідно до якого розрахунок пені за Договором № 145 складає 2 606,12 грн.

Договором № 53/ТНТ сума пені була помилково розрахована Позивачем виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ, а повинна бути розрахована, відповідно до п. 7.2., виходячи з розміру 0,2% від розміру несвоєчасно виплаченої Ліцензіару Винагороди за кожен день прострочення.

Таким чином, при розрахунку пені щодо Договору № 53/ТНТ, які суд визнав вірними, було допущено помилку.

Судова колегія приходить до висновку, що розмір пені повинен складати 6,29 грн., а не 487,78 грн. як вказано в рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції прозадоволеня 3% річних в сумі 598,81 грн. (за Договором № 53/ТНТ 94,4 грн.; за Договором № 145 504,41 грн.), 4502, 17 грн. інфляційних нарахувань (за Договором № 53/ТНТ 666,99 грн.; за Договором № 145 3835,18 грн.).

Щодо тверджень Відповідача, з приводу неправомірності обєднання позовних вимог в одному судовому процесі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5. ч. 1. ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Але враховуючи Розяснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (далі розяснення), судова колегія зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3.4. розяснення Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта державного органу і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом прийомки або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо).

Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. Якщо позивач порушив правила поєднання вимог або поєднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 статті 63 ГПК).

В абзаці 8 п. 3.3 даного Розяснення зазначено, якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5, 6 і 10 частини першої статті 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що обєднання позовних вимог в одному судовому провадженні не перешкоджатиме дослідженню та зясуванню обставин справи та не утруднить її розгляд.

Щодо посилання апелянта на неправомірне прийняття заяви про уточнення позовних вимог без сплати державного мита, колегія суддів зазначає наступне.

В резолютивній частині рішення першої інстанції було достягнуто з позивача державне мито у відповідності до збільшення суми позову.

В абзаці 8 п. 3.3 Розяснення зазначено, що не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Отже, посилання апелянта щодо несплати позивачем державного мита є безпідставними.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2011 р. у справі № 32/19 підлягає зміні в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені Договором № 53/ТНТ.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інформаційні Технології» задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2011 р. у справі № 32/19 змінити.

3.Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

4.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА» задовольнити частково.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інформаційні Технології» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА»:

основної заборгованості за Договором № 53/ТНТ 16268,00 грн. та Договором № 145 93 541,00 грн.;

пені за Договором № 145 2606,12 грн. та за Договором 6,29 грн

3% річних за Договором № 53/ТНТ 94,4 грн. та Договором № 145 504,41 грн.;

інфляційних нарахувань за Договором № 53/ТНТ 666,99 грн. та Договором № 145 3835,18 грн.

6.В іншій частині позову відмовити.

7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Інформаційні Технології» (02901, м. Київ, вул.. Ревуцького, 5А, код ЄДРПОУ 31168846, п/р 26004000164929 в ПАТ «СЕБ Банк», МФО 300175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе,20, кв. 37, п/р 26002000150139 у ПАТ «СЕБ Банк», МФО 300175, ЄДРПОУ 33060496) державного мита за подання позовної заяви у сумі 1175,55 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн.

8.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА ТЕЛЕВІЗІЙНА ГРУПА» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе,20, кв. 37, п/р 26002000150139 у ПАТ «СЕБ Банк», МФО 300175, ЄДРПОУ 33060496) до державного бюджету України державне мито в сумі 4,89 грн.

9.Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

10.Матеріали справи № 32/19 повернути до Господарського суду м. Києва.

11.Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяТкаченко Б.О.

СуддіЛобань О.І.

Федорчук Р.В.