Постанова № 20800279, 13.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2011                                                                                           № 10/270-09

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Синиці О.Ф.

суддів:           

при секретарі:           Гончарук І.В.

За участю представників:

від позивача –Гусак О.М.,

від відповідача –Кібець С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” №400 від 01.07.2011

на рішення господарського суду Київської області від 09.06.2011

у справі №10/270-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Славич”, м. Миколаїв

до дочірнього підприємства “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, с. Димидів, Вишгородського району, Київської області

про стягнення заборгованості 534391грн.25коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 09.06.2011 (суддя Привалова А.І.) позов ТОВ “Славич” задоволено частково та стягнуто з ДП “ШРБУ №100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” 388675грн.07коп. пені за період з 01.04.2009 по 15.09.2009, 51820грн.68коп. 3% річних за період з 01.04.2009 по 15.09.2009, 82500грн. інфляційних втрат за період з 01.04.2009 по 31.08.2009, донарахованих позивачем в зв’язку з несплатою відповідачем основного боргу, який підлягає стягненню за рішенням господарського суду Київської області від 09.11.2010 у справі №18/005-10, оскільки відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за отриманий від позивача товар (бітум БНД 60/90, БНД 90/130, мазут М-40, М-100, паливо пічне, дизельне паливо, бензин) за договором №4-06/60 від 20.02.2006. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи, що санкції нараховані за інший період, ніж було заявлено позивачем та стягнуто за рішенням у справі №18/005-10. Судом відмовлено в стягненні частини нарахованих інфляційних втрат враховуючи їх невірний розрахунок позивачем та стягнуто їх суму за розрахунком суду.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апелянт зазначає, що при прийнятті рішення судом не враховано той факт, що рішенням у справі №18/005-10 з нього стягнуто пеню за період з 06.11.2008 по 31.03.2009. Отже, відповідач вважає, що стягнення донарахованої пені суперечить ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки період стягнення буде понад 10 місяців (з 06.11.2008 по 15.09.2009). Крім того, скаржник посилається на договір оренди цілісного майнового комплексу від 24.04.2009 укладеного відповідачем (орендодавець) з ЗАТ “ШРБУ №100” (орендар) та стверджує, що в період дії вказаного договору оренди грошове зобов’язання з сплати інфляційних та 3% річних мав виконувати орендар -ЗАТ “ШРБУ №100”. За таких підстав відповідач вважає, що оскільки невиконання зобов’язання в період з 24.04.2009 по 15.09.2010 сталося не з вини відповідача, а з вини ЗАТ “ШРБУ №100”, вимога про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат за період дії договору оренди від 24.04.2009 є безпідставною.

Також, відповідач зазначає про стягнення з нього державного мита в сумі 25500грн. замість 5343грн.91 коп., сплачених позивачем при поданні позову. Проте, в матеріалах справи наявна ухвала господарського суду Київської області від 29.06.2011 про виправлення описки (т. 1, а.с. 176), якою виправлено допущену у резолютивній частині рішення описку щодо стягнення з відповідача 25500грн. мита та стягнуто 5229грн.96коп.

Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

20.02.2006 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 4-06/60, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався продати покупцю, а останній зобов'язався купити (прийняти та оплатити) товари, а саме: бітум БНД 60/90, БНД 90/130; мазут М-40, М-100; паливо пічне; дизельне паливо; бензин (п.п. 1.1, 1.2).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов’язання та поставив відповідачу товар. Проте, відповідач неналежним чином та в повному обсязі отриманий товар не оплатив, в зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 3 030 000 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.11.2010 у справі № 18/005-10 позовні вимоги ТОВ “Славич” частково задоволено та стягнуто з ДП “ШРБУ № 100” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” 2330000грн. основного боргу, 378224грн.10коп. пені, 360533грн.86коп. інфляційних витрат, 47278грн.01коп. 3 % річних за період з 06.11.2008 по 28.02.2009. В частині стягнення 700000грн. основного боргу провадження у справі припинено в зв’язку з сплатою відповідачем вказаної суми заборгованості на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Рішення суду у справі № 18/005-10 не оскаржено.

Відповідач не сплатив позивачу кошти, які підлягають стягненню за вказаним рішенням господарського суду Київської області у справі № 18/005-10, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами достягнути з відповідача 388675грн.07 коп. пені, 51820грн.68коп. 3 % річних за період з 01.04.2009 по 15.09.2009 та 93895грн.50коп. інфляційних втрат за період з 01.04.2009 по 31.08.2009, в зв’язку з несвоєчасною сплатою відповідачем отриманого ним товару за договором № 406/60 від 20.02.2006.

Враховуючи, що вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій заявлені за інший період, ніж було стягнуто за рішенням господарського суду Київської області у справі № 18/005-11, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог позивача.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в заявленому позивачем розмірі, враховуючи наступне.

Так, звертаючись до суду з апеляційною скаргою представник відповідача зазначив, що стягнення донарахованої пені суперечить ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки період стягнення буде понад 10 місяців (з 06.11.2008 по 15.09.2009). В судовому засіданні апеляційної інстанції 13.12.2011 відповідачем надані пояснення в яких він зазначив, що пеня стягнута рішенням прийнятим у справі № 18/005-10 не охоплює шестимісячний строк лише за п’ятьма поставками. Апеляційним судом було оголошено перерву в судовому засідання для проведення сторонами взаєморозрахунків щодо розміру стягнення пені. В судове засідання апеляційної інстанції 13.12.2011 представник відповідача надав суду розрахунок пені за яким стягненню підлягає 56266грн.53коп. Присутній в засіданні представник позивача погодився з наданим відповідачем розрахунком.

Апеляційний господарський суд погоджується з сумою пені нарахованої відповідачем з врахуванням вимог ч. 6 ст.232 ГК України, розрахунок якої наявний в матеріалах справи (т. 2, а.с. 21-22).

Щодо стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 51820грн.68коп. 3 % річних за період з 01.04.2009 по 15.09.2009 та 82500грн. інфляційних втрат за період з 01.04.2009 по 31.08.2009, від існуючої на момент нарахування суми заборгованості, то такі підлягають стягненню з відповідача за уточненим розрахунком суду.

Заперечення відповідача щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з іншої особи (з орендаря приміщення) є безпідставними, бо не знаходяться в правовому взаємозв’язку з предметом спору. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За укладеним сторонами договором поставки боржником є саме відповідач.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнення пені.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати за подачу позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 09.06.2011 у справі №10/270-09 змінити.

2. В пункті 2 резолютивної частини рішення господарського суду Київської області від 09.06.2011 у справі №10/270-09 читати: “56266грн.53коп. пені” замість “388675грн. 07коп. пені”; “1905грн. 87коп. державного мита” замість “5229грн. 96коп. державного мита” та “84грн.17коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу” замість “230 грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Славич” (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/4; код 33730066) на користь дочірнього підприємства “ШРБУ № 100”відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”(місцезнаходження: 07335, Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, урочище Берізки, 3; поштова адреса: 03170, м. Київ, вул. Янтарна, 2; код 05423018) 973 (дев’ятсот сімдесят три) грн. 70коп. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області.

5. Справу № 10/270-09 повернути господарському суду Київської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді