Рішення № 20799734, 20.12.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 рокуСправа № 07/5026/2475/2011

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Черкаської міської ради,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору державна податкова інспекція в м. Черкаси

про визнання угоди недійсною

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Сиволовська О.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 за довіреністю від 03.12.2011р.;

від відповідача: ОСОБА_4 - за довіреністю від 25.11.2011р.;

від третьої особи: ОСОБА_5 за довіреністю від 17.06.2011р., у судовому засіданні, яке відбулося 06.12.2011р.

Заявлено позов про визнання недійсною та розірвання укладеної між Черкаською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 угоди про відшкодування власнику землі заподіяних збитків від 23.11.2006р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача із заявами про надання йому в оренду земельної ділянки площею 612 кв.м. по АДРЕСА_1, на якій розташований придбаний позивачем обєкт нерухомого майна. Проте відповідач до цього часу рішення з даного питання не прийняв. Зважаючи на умисне затягування відповідачем вирішення питання про надання позивачу в оренду вищевказаної земельної ділянки та неможливість позивача надалі нести тягар грошових витрат, позивач звернувся до відповідача із заявою про розірвання спірної угоди, на що від останнього була отримана негативна відповідь.

Заявою від 06.12.2011р. позивач до початку розгляду справи по суті уточнив позовні вимоги і просив визнати недійсною укладену між Черкаською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 угоду про відшкодування власнику землі заподіяних збитків від 23.11.2006р. При цьому позивач вказав на невідповідність спірної угоди вимогам частин 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України через не спрямованість цієї угоди на реальне настання обумовлених нею правових наслідків та на незазначення у ній предмету договору та інших істотних його умов.

Господарський суд прийняв уточнення позивачем позовних вимог.

У засіданні суду представники позивача підтримали позов з викладених у заяві від 06.12.2011р. підстав.

Відповідач проти позову заперечив, оскільки вважає, що спірна угода відповідає вимогам чинного законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову.

З 6 по 20 грудня 2011р. в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Третя особа була належним чином повідомлена про дату, час і місце засідання суду, призначеного на 10 годину 20.12.2011р., проте її представник у це судове засідання не зявився.

20 грудня 2011р. представник третьої особи заявив письмове клопотання про розгляд справи без його участі.

Незявлення представника третьої особи у судове засідання не перешкоджає вирішенню спору за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2006р. громадянин ОСОБА_6, як продавець, і фізична особа-підприємець ОСОБА_1, як покупець, уклали договір купівлі продажу приміщення магазину, згідно з яким продавець продав, а покупець купив магазин загальною площею 154,4 кв.м., позначений на технічному плані літерами “А-1”, “а”, “а?”, а також огорожу №1-2, замощення І, які знаходиться по АДРЕСА_1.

Вказаний договір купівлі-продажу від 28.09.2006р. був посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований в реєстрі правочинів.

2 жовтня 2006р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Черкаської міської ради із заявою від 06.10.2006р. про надання їй в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у звязку з купівлею нею магазину.

Листом від 12.10.2006р. №1588-2 заступник міського голови на заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 02.10.2006р. №7588-2 вказав на необхідність замовлення нею технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документа, що посвідчує право на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

2 листопада 2006р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1, як замовник, і дочірнє підприємство “Міський земельно-кадастровий центр” ТОВ “Черкаський міський земельно-кадастровий центр”, як виконавець, уклали договір №224 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

23 листопада 2006р. Черкаська міська рада, як землевласник, і фізична особа-підприємець ОСОБА_1, як землекористувач, враховуючи добровільну відмову від складання акту про визначення збитків власнику землі, уклали спірну письмову угоду про відшкодування власнику землі заподіяних збитків такого змісту:

“1.Землекористувач, що з 28.09.2006р. використовує земельну ділянку площею 612,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, з порушенням вимог статті 125 та 206 Земельного кодексу України, чим завдає збитків Землевласнику, протягом 2-ох місяців зобовязується відшкодувати кошти в розмір 873,08 (вісімсот сімдесят три грн. 089 коп.) грн. рівними частинами по 436,54 (чотириста тридцять шість грн.. 54 коп.) грн. щомісячно до 10-го числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок №33213815600002 код 13050500 в управлінні державного казначейства в Черкаській області МФО 854018 ОКПО 22809222 за період з 28.09.2006р. по 30.11.2006р.

2. Землекористувач зобовязується щомісячно з 01.12.2006р. відшкодовувати на зазначений вище розрахунковий рахунок збитки завдані використанням земельної ділянки з порушенням вимог статей 125 та 206 Земельного кодексу України в розмірі 415,75 (чотириста сімдесят три грн.. 75 коп.) грн. згідно рішення Черкаської міської ради від 25 січня 2006 року №9-16 “Про міський бюджет на 2006 рік”. В разі наявності витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Черкаси на земельну ділянку, яка використовується Землекористувачем з порушенням вимог статтей 125 та 206 Земельного кодексу України, плата сплачується в розмірі плати за оренду землі, розрахованому згідно рішення Черкаської міської ради від 04.12.2001р. №8-89 “Про плату за оренду землі”.

3. Кошти, які підлягають до сплати відповідно до пунктів 1, 2 Угоди зменшуються в разі наявності документів, які підтверджують сплату за користування даною земельною ділянкою на сплачену суму (за період використання Землекористувачем земельної ділянки з порушенням вимог статті 125 Земельного кодексу України).

4. За несвоєчасне внесення плати за землю відповідно до пунктів 1, 2 Угоди стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

5. Ця угода діє з моменту її реєстрації в управлінні земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради до державної реєстрації Землекористувачем документа, що посвідчує право на земельну ділянку, за умови повної сплати суми зазначеної в пункті 1, 2 Угоди”.

Того ж дня 23.11.2006р. вказана вище угода була зареєстрована в управлінні земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради за №392.

12 грудня 2007р. Черкаська міська рада, як землевласник, і фізична особа-підприємець ОСОБА_1, як землекористувач, уклали угоду про внесення змін до угоди про відшкодування власнику землі заподіяних збитків від 23.11.2006р., якою пункт 2 угоди виклали у такій редакції:

“2. Землекористувач зобовязується щомісячно відшкодовувати на зазначений вище розрахунковий рахунок збитки завдані використанням земельної ділянки з порушенням вимог статей 125 та 206 Земельного кодексу України в розмірі:

з 01.12.2006р. по 30.06.2007р. відшкодувати на зазначений вище розрахунковий рахунок збитки завдані використанням земельної ділянки з порушенням вимог статей 125 та 206 Земельного кодексу України в розмірі 415,75 (чотириста пятнадцять грн.. 75 коп.) грн.;

з 04.06.2007р. плата складає 720,67 (сімсот двадцять грн. 67 коп.) грн. згідно рішення Черкаської міської ради від 08.02.2007 №2-516 “Про міський бюджет на 2007 рік”. В разі наявності витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Черкаси на земельну ділянку, яка використовується Землекористувачем з порушенням вимог статтей 125 та 206 Земельного кодексу України, плата сплачується в розмірі плати за оренду землі, розрахованому згідно рішення Черкаської міської ради від 31.05.2007р. №2-613 “Про плату за оренду землі”.

Того ж дня 12.12.2006р. вказані вище зміни до угоди про відшкодування власнику землі заподіяних збитків від 23.11.2006р. були зареєстровані в управлінні земельних ресурсів та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради за №357.

Листом від 07.04.2009р. №1377/14 начальник управління планування та архітектури департаменту архітектури, будівництва та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради повідомив фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, що розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування землею погоджує її та вважає можливим надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в оренду на 49 років земельну ділянку площею 612 кв.м. під кафе шляхом реконструкції існуючого магазину по АДРЕСА_1 за рахунок земель науково-виробничого кооперативу “Візир”.

Листом від 07.05.2009р. № 1511 заступник міського голови м. Черкаси повідомив фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про необхідність надати до Черкаської міської ради належним чином оформлений висновок управління планування та архітектури та проект реконструкції магазину під кафе, оскільки наданий висновок управління планування та архітектури від 07.04.2009р. №1377/14 погоджує технічну документацію із землеустрою, дозвіл на розробку якої Черкаська міська рада не надавала.

Листом від 15.04.2010р. №01-09/995 начальник міськрайонного управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі повернув дочірньому підприємству “Міський земельно-кадастровий центр” ТОВ “Черкаський міський земельно-кадастровий центр” технічну документацію із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою площею 612 кв.м. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 під кафе шляхом реконструкції існуючого магазину по АДРЕСА_1 на доопрацювання в звязку з відсутністю дозволу Черкаського міськвиконкому на реконструкцію магазину під кафе.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до департаменту архітектури, будівництва та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради із заявою від 23.02.2011р. про розірвання угоди відшкодування власнику землі заподіяних збитків від 23.11.2006р.

Листом від 23.03.2011р. №1700/08-12-06 директор департаменту архітектури, будівництва та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради повідомив фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 про неможливість розірвання угоди про відшкодування власнику землі заподіяних збитків від 23.11.2006р., оскільки приміщення магазину по АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 28.09.2006р. належить їй на праві власності.

Вказані вище обставини і спричинили виникнення цього спору.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. 324 Цивільного кодексу України ст. 148 Господарського кодексу України земля є об'єктом права власності Українського народу. Права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Виходячи з вказаних положень Конституції України, а також зі статей 177 та 181 Цивільного кодексу України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу земельні відносини.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Стаття 6 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 203 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на день укладення спірної угоди, містила такі частини:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У ст. 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ст. 1 чинного на день укладення спірної угоди Закону України “Про плату за землю” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості та місцеположення земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відшкодування заподіяних збитків;

Пунктом “д” ст. 156 Земельного кодексу України встановлено, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Стаття 157 Земельного кодексу України передбачає, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Пунктом 3 зазначеного вище порядку визначено, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Даний порядок також дає визначення поняття “неодержаний доход”. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно з вказаним вище Порядком розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

З огляду на приведені вище обставини та норми чинного законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.

У відносинах, повязаних з укладенням спірної угоди Черкаська міська рада діяла як орган, через який територіальна громада м. Черкаси реалізує повноваження власника землі м. Черкаси шляхом вчинення двостороннього правочину з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Ці відносини є цивільно-правовими, у яких Черкаська міська рада і фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є юридично рівними учасниками земельних відносин.

В силу ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України учасники цивільних відносин договором можуть встановлювати конкретний розмір збитків, що підлягають відшкодуванню особі, яких їй завдано.

В Земельному кодексі України та у постанові Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 прямо не вказується, що учасники земельних відносин не можуть відступати від положень цих актів цивільного законодавства щодо порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі шляхом укладення відповідного договору.

Відтак Черкаська міська рада і фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в силу ч. 3 ст. 6, ст. 627 Цивільного кодексу України мали право укладати угоду про відшкодування збитків, завданих власнику землі чи землекористувачу.

Предметом спірної угоди є відшкодування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Черкаській міській раді збитків, завданих використанням земельної ділянки площею 612,0 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1, з порушенням вимог статті 125 та 206 Земельного кодексу України.

Пункт 4 спірної угоди, яким встановлена пеня за несвоєчасне виконання зобовязань, передбачених пунктами 1, 2 цієї угоди, тобто за несвоєчасне відшкодування збитків, дійсно не відповідає вимогам цивільного законодавства, оскільки відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України сплата неустойки, як одного із видів забезпечення виконання зобовязань, і відшкодування збитків є окремими правовими наслідками порушення зобовязань, застосування яких один по відношенню до другого не передбачено чинним законодавством.

Решта пунктів спірної угоди містить усі істотні умови, необхідні для правочинів даного виду і спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цією угодою, а саме на відшкодування Черкаській міській раді фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 збитків, у строки і у сумах, визначених цією угодою.

Відсутність передбачених законодавством підстав для відшкодування позивачем відповідачу збитків за спірною угодою стосується виконання спірної угоди і відповідно не означає про її недійсність.

Заяви про застосування строку позовної давності відповідач не заявив.

Таким чином, спірна угода, крім її п. 4, не суперечить вимогам цивільного законодавства.

Інших підстав для визнання спірної угоди, таких як: вчинення правочину під впливом помилки, обману, насильства, тяжких обставин тощо позивач у позові не вказав.

Зясувавши думку представників сторін, господарський суд вважає за можливе в силу ст. 217 Цивільного кодексу України задовольнити позов лише в частині визнання недійсним п. 4 спірної угоди.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 8 грн. 50 коп. витрат на сплату державного мита та 26 грн. 60 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним п. 4 угоди про відшкодування власнику землі заподіяних збитків від 23.11.2006р. такого змісту: “За несвоєчасне внесення плати за землю відповідно до пунктів 1, 2 Угоди стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу”.

Стягнути Черкаської міської ради (вул. Б.Вишневецького, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 25212542) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 8 грн. 50 коп. витрат на сплату державного мита та 26 грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позову відмовити.

Це рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

СУДДЯ М.В. Дорошенко

Повне рішення складено і підписано 23.12.2011р.