Рішення № 20798548, 21.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2011 року справа № 5020-1849/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг»

(юридична адреса: вул. Миру, буд. 29, кв. 28, м. Синельникове, Дніпропетровська область, 52500, фактична адреса: вул. Собінова, буд. 1, м. Дніпропетровськ, 49083),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий»

(вул. Дзержинського, буд. 53, м. Севастополь, 99001)

про стягнення 27110,00 грн.,

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача 1) ОСОБА_1 - представник по довіреності від 01.12.2011 (довіреність у справі); ОСОБА_2 - представник по довіреності № 32 від 10.01.2011 (копія довіреності у справі),

Від відповідача не зявився (клопотання).

Сутьспору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг»звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий»про стягнення 27110,00 грн. (у позові позивачем була допущена арифметична помилка при зазначенні суми позовних вимог - 27 109,99 грн.), у тому числі 26276,78 грн. основного боргу, 698,10 грн. неустойки та 3% річних у розмірі 135,12 грн.

У засіданні суду, яке відбулось 13.12.2011, представник позивача надав заяву від 13.12.2011 в якій, на виконання вимог ухвали суду від 21.11.2011, уточнив суми, заявлені до стягнення, усунувши допущені у позовній заяві неточність та опечатку і, як наслідок, суперечність між сумою всіх заявлених вимог та ціною позову, у звязку з чим просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 27110,00 грн., у тому числі 26276,78 грн. основного боргу, 698,10 грн. неустойки у вигляді пені та 3% річних у розмірі 135, 12 грн.

Представник відповідача у засіданні суду, яке відбулось 13.12.2011, надав відзив від 12.12.2011 на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погодився та просив суд у позові відмовити повністю, посилаючись на те, що ТОВ «Арда-Трейдинг»не дотрималось вимог ст. 5 ГПК України та п. 9.1. договору щодо застосування заходів досудового врегулювання господарського спору.

У судовому засіданні оголошувались перерви, з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України. Зокрема, у засіданні суду, яке відбулось 05.12.2011, була оголошена перерва до 13.12.2011, за усним клопотанням представника відповідача, для можливості ознайомлення з матеріалами справи та надання суду відзиву на позов.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, а також надали суду заперечення від 21.12.2011 на відзив, в якому з доводами відповідача не погодились.

Відповідач явку свого представника у засідання суду не забезпечив, однак, до розгляду справи у судовому засіданні, передав через канцелярію суду клопотання від 21.12.2011, в якому, на підставі ст. 38 ГПК України, просив суд зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг»забезпечити надання повного розрахунку уточненої суми, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий»за договором поставки № 869-СИМ від 08.06.2011 та докази виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг»п.п. 3.2. п. 3 договору від 15.06.2011.

Також у вищезазначеному клопотанні відповідач просив суд відкласти розгляд справи.

Суд вважає вищевказані клопотання відповідача про витребування доказів та про відкладення розгляду справи такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подачі даного позову при вказанні загальної суми позовних вимог (ціни позову) були допущені опечатки та неточності у тексті позовної заяви. Таким чином, у заяві від 13.12.2011 позивач лише усунув вказану неточність та, як наслідок, суперечність між сумою всіх заявлених вимог та ціною позову, не змінюючи при цьому жодних даних, наведених у розрахунку позовних вимог щодо кожної окремо заявленої суми.

Матеріалами справи підтверджено, що вищезазначений розрахунок направлявся на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення разом з позовною заявою, у зв'язку з чим клопотання про витребування у позивача цього розрахунку є безпідставним.

Безпідставним є також клопотання відповідача про витребування у позивача доказів виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» п.п. 3.2. п. 3 договору від 15.06.2011, враховуючи наступне.

До підстав даного позову позивачем віднесено договір поставки № 869-СИМ від 08.06.2011 та повязані з виконанням його умов документи (видаткові накладні). Умови цього договору не містять жодних застережень щодо того, що виконанню його умов відповідачем має передувати виконання позивачем умов будь-яких інших договорів, зокрема, п.п. 3.2. п. 3 договору від 15.06.2011.

Таким чином, вказана обставина не входить до предмета доказування у даній справі.

З урахуванням викладеного, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів на підставі ст. 38 ГПК України.

Суд також не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Так, відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи наявні у справі матеріали, які визнані судом достатніми для надання оцінки спірним правовідношенням, а також, у звязку з тим, що, як було зазначено вище, за усним клопотанням представника відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 05.12.2011, вже оголошувалась перерва для можливості ознайомлення з матеріалами справи на надання суду відзиву на позов, суд визнав можливим розглянути справу по суті за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд

В С Т А Н О В И В :

08.06.2011 між сторонами був укладений договір № 869-СИМ.

Відповідно до п. 2.1. цього договору постачальник (позивач) зобовязувався передавати у власність покупця, а покупець (відповідач) - приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невідємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.1. договору ціни на товар вказуються у накладних на товар, які є невідємною частиною цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків.

У відповідності з п. 4.2. договору покупець зобовязаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 30 днів з дати її поставки.

На виконання умов вказаного договору, позивач свої зобовязання виконав у повному обсязі, поставивши відповідачу товар, у тому числі - за видатковими та товарно-транспортними накладними, належно завірені копії яких наявні у матеріалах справи.

Проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобовязання перед позивачем виконав не у повному обсязі, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 26276,78 грн.

Вищевикладене свідчить про наявність зобовязання у відповідача перед позивачем.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Стосовно доводів відповідача щодо незастосування позивачем заходів досудового врегулювання господарського спору, суд зазначає наступне.

Пунктом 9.1. договору № 869-СИМ від 08.06.2011 передбачено, що всі спори, які виникають з цього договору або повязані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Відповідно до частини другої ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі N 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Також в Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів, а обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

При цьому ст. 5 ГПК України передбачено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Оскільки відсутність досудового врегулювання спору не позбавляє особу, звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, то посилання ТОВ «Золотий», на те, що відповідно до ст. 5 ГПК України та п. 9.1. договору № 869-СИМ від 08.06.2011 досудове врегулювання господарського спору для сторін є обов'язковим, а також на те, що п. 9.1. договору передбачено, що всі спори, що виникають з цього договору або повязані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, визнано судом необґрунтованими і до уваги не прийнято.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 6.6. вищезазначеного договору у випадку порушення покупцем строків, визначених п. 4.2. договору, покупець оплачує постачальникові неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовились про те, що неустойка за порушення покупцем строків, вказаних у п. 4.2. договору, нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобовязань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 № 543/96-ВР встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Викладене свідчить про те, що законодавцем у вказаній нормі ототожнено поняття неустойки та пені і визначено пеню в якості виду неустойки.

Так, згідно з розрахунком позивача, відповідачу нараховано 698,10 грн. пені, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином відповідачу, згідно з розрахунком позивача, нараховано 3 % річних у розмірі 135,12 грн., які також підлягають стягненню з відповідача.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 27110,00 грн., у тому числі 26276,78 грн. основного боргу, 698,10 грн. пені та 3% річних у розмірі 135, 12 грн., документально встановлений та підтверджений матеріалами справи.

Контррозрахунків на розрахунки сум основного боргу, пені та 3% річних, здійснених позивачем, відповідачем суду не надано.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників позивача про складення повного рішення 26.12.2011.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити повністю.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий» (вул. Дзержинського, буд. 53, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 37054973, р/р 26006295442 у Публічному акціонерному товаристві «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 300805, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг»(юридична адреса: вул. Миру, буд. 29, кв. 28, м. Синельникове, Дніпропетровська область, 52500, фактична адреса: вул. Собінова, буд. 1, м. Дніпропетровськ, 49083, ідентифікаційний код 37029549, р/р 2600430539318 у ПАТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749, або на інші рахунки) 27110,00 грн., у тому числі 26276,78 грн. основного боргу, 698,10 грн. пені та 3% річних у розмірі 135,12 грн., а також 1411,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя С. М. Альошина

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 26.12.2011.