Рішення № 20798022, 16.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2011 р.Справа № 16/17-3945-2011 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

секретаря судових засідань Холіної Ю.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 01/11-1369 від 05.07.2011р.

Від відповідача: Магомедов У.Г. /керівник/.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” до виробничо-комерційної фірми „МГК” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 9052,75 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство „Теплопостачання міста Одеси” (далі по тексту КП „Теплопостачання міста Одеси”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до виробничо-комерційної фірми „МГК” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту ВКФ ТОВ „МГК”) про стягнення 9052,75 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р., обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань щодо своєчасного та в повному обсязі здійснення оплати за спожиту теплову енергію.

Відповідач повністю заперечував проти заявлених позовних вимог, наголошуючи на безпідставності нарахування йому до сплати спірної суми заборгованості за опалення приміщення офісу загальною площею 105,2 кв.м., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, 3, кв. 54, оскільки ВКФ ТОВ „МГК” в ході здійснення своєї діяльності використовує лише частину названих приміщень площею 58,1 кв.м. Відповідач наголошує на тому, що КП „Теплопостачання міста Одеси” необґрунтовано ухилялось від здійснення перерахунку розміру щомісячних платежів за спожиту теплову енергію виходячи з фактично зайнятої ВКФ ТОВ „МГК” площі у опалюваному приміщенні, незважаючи на неодноразові звернення останнього до позивача з цього приводу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

01.10.2007р. між КП „Теплопостачання міста Одеси” (Теплопостачальна організація), яке було створено в результаті реорганізації комунального підприємства „Одестеплокомуненерго” та комунального підприємства „Одестеплоенерго” шляхом їх злиття на підставі рішення Одеської міської ради № 101-V від 27.06.2006р., та ВКФ ТОВ „МГК” (Споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії № 2186, відповідно до розділу 1 якого Теплопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати Споживачу теплову енергію, а Споживач зобовязується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається Споживачу на опалення офісу по вул. Князівська, 3, в обсягах згідно додатку 1 до цього договору.

Згідно зі ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Виходячи з умов п.п. 10.1, 10.4 договору на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р. сторони домовилися, що даний договір набуває чинності з 01.10.2007р. та діє до 27.03.2008р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. В матеріалах справи відсутні докази волевиявлення жодної із сторін названого договору на припинення його дії, у звязку з чим, суд доходить висновку, що договір на постачання теплової енергії № 2186 від 01.20.2007р., укладений між сторонами по справі, був пролонгований на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені сторонами в момент його укладення, та на момент вирішення цього спору є діючим.

В силу положень ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями п. 4.2. договору на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р. встановлено, що до обовязків Теплопостачальної організації віднесено забезпечення постачання теплової енергії Споживачу в обсягах згідно з додатком 1. Згідно з додатком № 1 до договору на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р. сторонами даного договору було погоджено орієнтовний обсяг поставки теплової енергії на рік у розмірі 11,13 Гкал, з визначенням щомісячних обсягів постачання, орієнтовною вартістю 3174,69 грн., з урахуванням ПДВ, виходячи з тарифу у розмірі 285,39 грн. за 1 Гкал теплової енергії. Названим додатком також визначений обсяг теплового навантаження опалюваного обєкту, який складає 0,0058 Гкал/год.

У відповідності до ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Пунктом 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, передбачено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше.

Як стверджує позивач, ним належним чином виконувались прийняті на себе зобовязання за договором на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р. шляхом безперервного постачання теплової енергії відповідачу на опалення офісу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, 3, кв. 54, у відповідності до погоджених у додатку 1 обсягах протягом строку дії названого договору.

Згідно з п.п. 3.2.2, 6.1, 6.3, 6.4 договору на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р. Споживач зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, що передбачені цим договором. Розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (285,39 грн. за 1 Гкал на момент укладення договору) на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Посилаючись на те, що відповідачем в порушення умов договору на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р., вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України зобовязання із своєчасного та повного здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію за період з січня 2008р. по серпень 2011р. належним чином виконані не були, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з ВКФ ТОВ „МГК” заборгованості за спожиту на підставі названого договору теплову енергію в сумі 9052,75 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом в ході вирішення даного спору та, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України не спростовано відповідачем, позивачем протягом строку дії договору безперервно здійснювалось постачання теплової енергії ВКФ ТОВ „МГК” на виконання умов договору на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р., що свідчить про належне виконання з боку КП „Теплопостачання міста Одеси” прийнятих на себе зобовязань за названим договором.

Проте, як стверджує відповідач, обсяг теплової енергії, постачання якої здійснювалось позивачем на виконання умов вищезазначеної угоди, значно перевищував необхідний ВКФ ТОВ „МГК” з метою забезпечення опалювання займаних приміщень, що обґрунтовано наступним. Так, згідно з договором оренди нежитлового приміщення № 75/31 від 09.09.2003р., укладеним між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ВКФ ТОВ „МГК”, останнє прийняло в строкове платне користування підвальне приміщення загальною площею 107,6 кв.м., розташоване за адресою: вул. Князівська, 3/5, з метою розміщення офісу. За твердженнями позивача, корисна опалювана площа у орендованих приміщенням складає лише 58,1 кв.м., а решта займаної площі є місцями загального користування, які фактично не опалюються. З цього приводу господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Перш за все, слід відзначити, що правовідносини між сторонами по справі щодо оплатного постачання теплової енергії на опалювання приміщення офісу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Князівська, 3, врегульовані положеннями договору на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р., чим дотримано вимоги п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, якими визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією. Як вже зазначалось вище по тексту рішення, статтею 276 Господарського кодексу України встановлено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами по справі було погоджено орієнтовний обсяг постачання теплової енергії у кількості 11,13 Гкал на рік, що відображено у додатку № 1 до договору на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р. Більш того, даним додатком також було погоджено і теплове навантаження опалюваного обєкту в розмірі 0,0058 Гкал/год.

Згідно з п.п. 23, 25 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. У договорі зазначається максимальне теплове годинне навантаження за кожним видом і параметром теплоносія на опалення, вентиляцію, кондиціювання, максимальне, середньогодинне і середньодобове теплове навантаження на гаряче водопостачання, а також місячний, квартальний та річний обсяг постачання теплової енергії.

За поясненнями сторін, відповідачем на опалюваному обєкті не було встановлено засіб комерційного обліку спожитої теплової енергії. Отже, розрахунок спожитої ВКФ ТОВ „МГК” теплової енергії згідно договору на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р. визначається за тепловим навантаженням, визначеним у названій угоді, в обсязі 0,0058 Гкал/год. Крім того, виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства, дотримання обовязку постачання обсягу теплової енергії, визначеного у відповідній угоді, є обовязковим для виконання теплопостачальною організацією, що також вбачається із положень ст. 629 ЦК України, згідно з якими договір є обовязковим для виконання його сторонами.

В матеріалах справи відсутні докази внесення змін до договору на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р. в частині визначення годинного теплонавантаження та обсягу теплової енергії, що споживається відповідачем. Більш того, розрахунком теплового навантаження, який був складений за результатами проведеної перевірки, складеним 17.01.2011р. інженером КП „Теплопостачання міста Одеси” на підставі відповідних вимог керівних нормативних документів, підтверджено вірність визначення у договорі на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р. теплового навантаження обєктів відповідача. В сукупності викладені обставини свідчать про безпідставність тверджень ВКФ ТОВ „МГК” щодо необґрунтованого завищення позивачем обсягів теплової енергії, постачання якої здійснювалось на виконання укладеної між сторонами по справі угоди.

За таких обставин, з урахуванням відсутності заперечень з боку ВКФ ТОВ „МГК” щодо невідповідності обсягу поставленої КП „Теплопостачання міста Одеси” теплової енергії обсягам, що визначені у договорі на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р., господарський суд дійшов висновку про належне виконання позивачем прийнятих на себе зобовязань за даною угодою щодо забезпечення безперервного постачання теплової енергії ВКФ ТОВ „МГК” на погоджених сторонами по справі умовах.

В свою чергу, положеннями п.п. 3.2.2, 6.1, 6.3, 6.4 договору на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р., зміст яких було наведено вище по тексту рішення, встановлено обовязок ВКФ ТОВ „МГК” здійснювати оплату спожитої ним теплової енергії, в тому числі виходячи з заявленої позивачем вартості, згідно із встановленими тарифами, за три дні до початку розрахункового періоду, яким є календарний місяць. Наведене цілком кореспондується з приписами п. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, у відповідності до яких оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Однак відповідачем систематично нездійснювалась своєчасна та в повному обсязі оплата вартості спожитої ним теплової енергії, що з боку ВКФ ТОВ „МГК” не заперечується, чим були порушені прийняті на себе зобовязання за договором на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р., внаслідок чого позивачем була нарахована заборгованість за поставлену ним теплову енергію в сумі 9052,75грн., яка на момент вирішення даного спору є непогашеною.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок заборгованості ВКФ ТОВ „МГК” за спожиту теплову енергію /а.с. 7 - 10/, господарський суд зазначає, що в якості підстави нарахування суми заборгованості КП „Теплопостачання міста Одеси” використано розмір встановленого тарифу за 1 Гкал. спожитої теплової енергії. Вирішуючи даний спір по суті, господарський суд вважає за необхідне визначити обґрунтованість застосування даних тарифів позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.09.2007р. № 1012 „Про заходи щодо впорядкування системи надання послуг з теплопостачання та удосконалення тарифної політики в теплопостачальній галузі м. Одеси” затверджено тариф на теплову енергію для споживачів КП „Теплопостачання міста Одеси” в розмірі 285,39 грн. з урахуванням ПДВ за 1 Гкал теплової енергії для інших споживачів. В подальшому, до названого рішення органу місцевого самоврядування було внесено зміни згідно з рішеннями виконавчого комітету Одеської міської ради від 14.02.2008р. № 96 „Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.09.2007р. № 1020 „Про заходи щодо впорядкування системи надання послуг з теплопостачання та удосконалення тарифної політики в теплопостачальній галузі м. Одеси” шляхом введення в дію з 01.01.2008р. коефіцієнтів коригування відповідних тарифів. З додатку до рішення № 96 від 14.02.2008р. вбачається наступний скоригований розмір тарифу на теплову енергію для інших споживачів 306,78 грн. за 1 Гкал. Вищезаначені тарифи було застосовано позивачем для визначення заборгованості ВКФ ТОВ „МГК” за спожиту теплову енергію протягом періоду з січня по грудень 2008р.

В подальшому, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.12.2008р. № 1612 „Про перехід до розрахунків на послуги з централізованого опалення за двоставковими тарифами, та встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання для КП „Теплопостачання міста Одеси” з 01.01.2009р. було встановлено тариф на послуги з постачання теплової енергії, які надаються КП „Теплопостачання міста Одеси”, у розмірі 528,65 грн. за 1 Гкал з урахуванням ПДВ для інших споживачів. При цьому п.п. 2, 3.4 даного рішення органу місцевого самоврядування було визначено, що встановлені тарифи підлягають коригуванню в разі зміни цін на паливно-енергетичні ресурси (природний газ, електроенергія, вода на технологічні потреби), купованої теплової енергії, вартості холодної води на підігрів, ставок податків та зборів (обовязкових платежів), рівня заробітної плати, відповідно до законодавчих актів, галузевої угоди. Також було доручено КП „Теплопостачання міста Одеси” розрахунки коригування тарифів погоджувати з управлінням економіки, інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності Одеської міської ради.

В свою чергу, на виконання умов вищезазначеного рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.12.2008р., позивачем здійснювалось коригування тарифів на теплову енергію

Згідно зі здійсненим КП „Теплопостачання міста Одеси” розрахунком коефіцієнтів коригування тарифів на теплову енергію для бюджетних організацій та інших споживачів, які вводились в дію з 01.03.2009р. і з 01.07.2009р. та було попередньо погоджені з управлінням економіки, інвестиційної політики та зовнішньоекономічної діяльності, було встановлено тариф на теплову енергію для інших споживачів, відмінних від бюджетних установ, в розмірі 652,31 грн. за 1 Гкал. з 01.03.2009р. та в розмірі 660,64 грн. за 1 Гкал. з 01.07.2009р. Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми заборгованості ВКФ ТОВ „МГК”, суд дійшов висновку, що за період з січня 2009р. по грудень 2010р. КП „Теплопостачанням міста Одеси” було застосовано тарифи, визначені та скориговані у відповідності до вимог рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.12.2008р. № 1612 „Про перехід до розрахунків на послуги з централізованого опалення за двоставковими тарифами, та встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання для КП „Теплопостачання міста Одеси”.

Відповідно до ст. 632 ЦК України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Положеннями ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У відповідності до ч. 3 ст. 20 Закону України „Про теплопостачання” від 02.06.2005р. № 2633-IV (в редакції Закону України від 02.06.2005р., чинній на час прийняття рішення Одеської міської ради від 20.12.2008р. № 1612) тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Таким чином, господарський суд визнає обґрунтованим та законним застосування КП „Теплопостачання міста Одеси” тарифів, встановлених та скоригованих на підставі рішень виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.09.2007р. № 1012 „Про заходи щодо впорядкування системи надання послуг з теплопостачання та удосконалення тарифної політики в теплопостачальній галузі м. Одеси”, від 14.02.2008р. № 96 „Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.09.2007р. № 1020 „Про заходи щодо впорядкування системи надання послуг з теплопостачання та удосконалення тарифної політики в теплопостачальній галузі м. Одеси”, від 20.12.2008р. № 1612 „Про перехід до розрахунків на послуги з централізованого опалення за двоставковими тарифами, та встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання для КП „Теплопостачання міста Одеси” для визначення вартості спожитої відповідачем теплової енергії на підставі договору на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р. за період з січня 2008р. по грудень 2010р.

В подальшому, ч. 3 ст. 20 Закону України „Про теплопостачання” згідно із Законом України від 09.07.2010р. № 2479-VI було викладено в наступній редакції: тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

В свою чергу, ст. 19 Законом України „Про національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України” від 09.07.2010р. № 2479-VI (в редакції Закону України від 07.10.2010р.) установлено, що національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 14.12.2010р. № 1776 „Про затвердження тарифів на теплову енергію КП „Теплопостачання міста Одеси” з 01.01.2011р. позивачу затверджено тариф на теплову енергію для інших споживачів в розмірі 570,30 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Даний тариф був застосований КП „Теплопостачання міста Одеси” для розрахунку вартості спожитої ВКФ ТОВ „МГК” теплової енергії за період з січня по серпень 2011р. включно, що цілком відповідає приписам ст. 20 Закону України „Про теплопостачання (в редакції Закону України від 09.07.2010р. № 2479-VI) та приписам ст. 19 Закону України „Про національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України” від 09.07.2010р. № 2479-VI (в редакції Закону України від 07.10.2010р.).

З огляду на викладене, господарський суд визнає обґрунтованим та законним застосування тарифів, яке було здійснено КП „Теплопостачання міста Одеси” для визначення вартості спожитої відповідачем теплової енергії на виконання умов договору на постачання теплової енергії № 2186 від 01.10.2007р. за спірний період.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, господарський суд визнає обґрунтованою та доведеною суму заборгованості відповідача перед КП „Теплопостачання міста Одеси” за поставлену теплову енергію в розмірі 9052,75, грн., яка витікає з умов укладеної між сторонами угоди та положень чинного законодавства. Доказів, спростовуючих викладене, ВКФ ТОВ „МГК” в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог КП „Теплопостачання міста Одеси”. Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь КП „Теплопостачанням міста Одеси” заборгованість в сумі 9052,75 грн. відповідно до положень ст.ст. 11, 509, 525, 526, 629, 632 ЦК України, ст.ст. 193, 275, 276 Господарського кодексу України, ст. 20 Закону України „Про теплопостачання” від 02.06.2005р. № 2633-IV (в редакції Закону України від 02.06.2005р.), ст. 20 Закону України „Про теплопостачання” від 02.06.2005р. № 2633-IV (в редакції Закону України від 09.07.2010р. № 2479-VI), ст. 19 Закону України „Про національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України” від 09.07.2010р. № 2479-VI (в редакції Закону України від 07.10.2010р.), п. 4, 23, 25, 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198.

Судові витрати, повязані зі сплатою державного мита та оплати послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 629, 632 ЦК України, ст.ст. 193, 275, 276 Господарського кодексу України, ст. 20 Закону України „Про теплопостачання” від 02.06.2005р. № 2633-IV (в редакції Закону України від 02.06.2005р.), ст. 20 Закону України „Про теплопостачання” від 02.06.2005р. № 2633-IV (в редакції Закону України від 09.07.2010р. № 2479-VI), ст. 19 Закону України „Про національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України” від 09.07.2010р. № 2479-VI (в редакції Закону України від 07.10.2010р.), п. 4, 23, 25, 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з виробничо-комерційної фірми „МГК” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю /65029, м. Одеса, вул. Князівська, 3/5, код ЄДРПОУ 22469453, р/р 26008315476 в АБ „Південний”, МФО 328209/ на користь комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” (65110, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б, код ЄДРПОУ 34674102, р/р 26004150000764 в ПАТ „ВіЕйБі Банк” м. Київ, МФО 380537) заборгованість в сумі 9052 грн. 75 коп. /девять тисяч пятдесят дві грн. 75 коп./, витрати зі сплати державного мита в сумі 102 грн. 00 коп. /сто дві грн. 00 коп./, витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 21.12.2011р.

Суддя Желєзна С.П.